Справа № 369/15818/18
Провадження №4-с/369/41/19
05.04.2019 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі
головуючої судді Ковальчук Л.М.,
при секретарі Бугайової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування розрахунку заборгованості по аліментам, зобов'язання провести розрахунок заборгованості,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування розрахунку заборгованості по аліментам, зобов'язання провести розрахунок заборгованості.
Свої вимоги заявник ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення його повноліття, починаючи з 26.09.2011 року.
На виконання вказаного рішення був виданий виконавчий лист № 2-3986 від 08.11.2011 року на підставі якого Києво-Святошинським районним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження № 53413411.
На час звернення зі скаргою до суду вказане виконавче провадження перебуває на виконанні у Дарницькому районному відділі ДВС м. Києва.
Заявник зазначив, що йому стало відомо про те, що відомості про нього було внесено до Єдиного реєстру боржників, у зв'язку з наявною у нього заборгованість по виплаті аліментів.
11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного відділу ДВС м. Києва із заявою про обчислення розміру заборгованості та надання боржнику відповідного розрахунку, але станом на час звернення зі скаргою до суду відповіді та розрахунку не надано.
29 листопада 2018 року в судовому засіданні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про припинення стягнення аліментів стала відома інформація про заборгованість по аліментам у розмірі 96 896,25 грн.. Вказана заборгованість визначена на підставі розрахунку заборгованості по аліментам, здійснена головним державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 від 21.11.2018 року № 53413144/Ф.
З вказаним розрахунком заборгованості боржник не згоден, оскільки до нього, як офіційно працюючої особи, не мав застосовуватись механізм обчислення аліментів, виходячи із середньомісячної заробітної плати по м. Києві, притаманний для статусу безробітного в період з серпня 2014 року по 12 квітня 2018 року.
З моменту відкриття виконавчого провадження до вересня 2014 року боржник постійно сплачував на користь стягувача грошові кошти у вигляді аліментів у розмірі встановлених у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2011 року.
За інформацією з місяця роботи боржника - Інституту Кримінально-виконавчої служби від 19.04.2018 року № 8/64, він ОСОБА_1, проходив службу на посаді заступника начальника відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення та з 11 лютого 2014 року по 08 липня 2018 року боржник перебував у відпустці по догляду за дитиною, а саме дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Державний виконавець при розрахунку заборгованості боржника повинен був розрахувати заборгованість з розрахунку 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії державного виконавця та скасувати розрахунок заборгованості по аліментам, видану головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 від 21.11.2018 року № 53413411/Ф по виконавчому провадженню № 53413411; зобов'язати головного державного виконавця провести в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 53413411, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, з урахуванням відомостей про місце роботи боржника та ст. 182 СК України.
У судове засідання боржник ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій скаргу підтримав та просив її задовольнити.
У судове засідання головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Судом встановлено, що на виконанні у Дарницькому районному відділі Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 53413411 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3986, виданий 08.11.2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення його повноліття, починаючи з 26.09.2011 року.
Як вбачається з матеріалі справи у жовні 2018 року ОСОБА_1 звертався до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів та надання боржнику відповідного розрахунку.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості № 53413411/Ф від 21.11.2018 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.04.2018 року становила 96 896,25 грн.. В даній довідці зазначено, що державний виконавець здійснював розрахунок заборгованості, керуючись ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», п. 7.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, ст. 182, ч. 1 ст. 194, 195 СК України, Закону України «Про Державний бюджет України», Закону України від 13.05.2017 року№ 2037-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів».
Згідно довідки про доходи, виданої кримінально-виконавчою службою від 03.07.2018 року № 2/3-93 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з січня 2018 року по червень 2018 року, за винятком аліментів становить 0,00 грн..
Згідно довідки про доходи, виданої кримінально-виконавчою службою від 09.07.2018 року № 2/3-91 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по грудня 2017 року за винятком аліментів становить 0,00 грн..
Згідно довідки про доходи, виданої кримінально-виконавчою службою від 09.07.2018 року № 2/3-92 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по грудня 2016 року за винятком аліментів становить 0,00 грн..
Згідно довідки про доходи, виданої кримінально-виконавчою службою від 09.07.2018 року № 2/3-90 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по грудня 2015 року за винятком аліментів становить 0,00 грн..
Згідно довідки Інституту кримінально-виконавчої служби за № 8/64 від 19.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проходив службу на посаді заступника начальника відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення Інституту кримінально-виконавчої служби з 11 лютого 2014 року, та з 11 серпня 2014 року по теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що він не є безробітним, оскільки є працевлаштованим і перебуває у відпустці по догляду за дитиною, в період якої за ним зберігається місце роботи, тому він не є безробітним, тобто відсутні умови для нарахування йому як боржнику заборгованості по аліментам, як з непрацюючої, безробітної особи, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до вимог ч. ч. 1-4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 18 постанови № 6 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «"Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем.
Відповідно п. 12 розділу 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року в редакції станом на час складання довідки про заборгованість, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, заборгованість обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Судом встановлено, що діями державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 під час складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 21 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 53413411 було порушено права боржника ОСОБА_1.
З урахуванням викладеного та відповідно до положень ст. 451 ЦПК України, суд приходить висновку про необхідність зобов'язання державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 усунути порушені права боржника ОСОБА_1.
Отже, за встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення скарги боржника ОСОБА_1 та вважає за можливе визнати незаконними дії та скасувати розрахунок заборгованості по аліментам, яка видана головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 від 21.11.2018 року № 53413411/Ф у виконавчому провадженні № 53413411.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що державним виконавцем не вжито всіх необхідних заходів для виконання покладених на нього обов'язків відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому дії державного виконавця, пов'язані зі складенням оспорюваного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів є неправомірними, такими, що порушують право заявника (стягувача) на належне і повне виконання рішення суду, а відтак оскаржувану постанову слід скасувати.
В частині зобов'язання державного виконавця провести в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 53413411 розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, з урахуванням відомостей про місце роботи боржника, то вимоги скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як роз'яснено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", а також у пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги зобов'язання державного виконавця провести в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 53413411 розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, з урахуванням відомостей про місце роботи боржника.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 18, 71, Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 5, 12, 81, 451 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати розрахунок заборгованості по аліментам, видану головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 від 21.11.2018 року № 53413411/Ф по виконавчому провадженню № 53413411.
В решті скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали.
Суддя Ковальчук Л.М.