справа № 735/16964/18
провадження № 22-ц/824/5405/2019
02 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року в складі судді Шевченко В. М.,
встановив:
06.11.2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі -АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 лютого 2016 року в розмірі 13 217,04 грн та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 11.02.2016 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
При укладенні договору відповідач дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не виконував належним чином умови укладеного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 23.10.2018 року становить 13 217,04 грн, з яких: 2 067,08 грн - тіло кредиту; 879,35 грн - відсотки за користування кредитом, 9 165,04 грн - пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина) та 605,57 грн - штраф (процентна складова).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказане рішення суду представник АТ КБ "Приватбанк" - Литвиненко О. Л. подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Посилається на ті підстави, що судом першої інстанції порушено норми та принципи процесуального права, а саме: рівності перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності, а також ст.81, 83, 89 ЦПК України.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано належні та допустимі докази в розумінні ст.77,78 ЦПК України, а саме: копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, витяг з Тарифів банку обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку та розрахунок заборгованості.
Відповідач не надав заперечень на позовну заяву, не заперечував проти наданих суду доказів.
Проте, суд першої інстанції став на бік відповідача, не мотивовано відхилив надані суду докази та ухвалив незаконне рішення, яким звільнив відповідача від відповідальності.
Згідно анкети -заяви відповідач власноручним підписом засвідчив, що ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами та зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.
Відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах.
Відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не довів відсутність заборгованості, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов'язань, зустрічних позовних вимог не заявляв, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, яку відповідач отримав 06.03.2019 р., останній не скористався.
Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 11.02.2016 р. підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 23.10.2018 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту - 2067,08 грн, по процентам - 879,35 грн, по пені - 9165,04 грн, а також штрафам у сумі 500 грн (фіксована частина) та 605,57 грн (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не містить даних бажаного позичальником ліміту по платіжній картці, даних щодо обрання позичальником виду платіжної картки, даних отримання позичальником платіжної картки, відкриття банківського рахунку, а підпис позичальника вочевидь не відповідає підпису самого відповідача на копії паспорта.
За відсутності належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів, даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бутидосягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Підписавши анкету-заяву 11.02.2016 відповідач зазначив, що він згодний з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Жодного доказу того, що відповідач не підписував анкету-заяву, матеріали справи не містять. Висновки суду першої інстанції про невідповідність підпису позичальника в анкеті-заяві підпису, який міститься в світлокопії його паспорту, ґрунтуються на припущеннях.
Суд першої інстанції не врахував, що відповідач укладення кредитного договору з банком не оспорював, користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість, тобто погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю доказів укладення кредитного договору між сторонами.
Частинами 1 - 3 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У підтвердження укладення з відповідачем договору та виконання його умов, позивачем суду першої інстанції надані витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідач вчиняв дії по погашенню заборгованості, сплативши , зокрема, у грудні 2016 р. 600 грн, 1525 грн, 300 грн, у лютому 2017 р. - 200 грн.
Вказані дії відповідача свідчать про те, що він погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були запропоновані позивачем, користувався кредитними коштами та частково вносив грошові кошти на погашення заборгованості та сплату процентів.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивачем не надано суду доказів укладення з відповідачем кредитного договору та погодження між сторонами всіх істотних умов договору.
Укладення договору про надання банківських послуг, зокрема, кредитного договору, шляхом приєднання до договору на підставі ст. 634 ЦК України не суперечить нормам матеріального права, які регулюють кредитні правовідносини.
При цьому, у порядку ст. 12 ЦПК України відповідачем суду не було надано доказів, що він був ознайомлений з іншими Умовами та Правилами надання банківських послуг, ніж ті, які були надані суду позивачем. Також відповідачем не було спростовано користування грошовими коштами, які були йому надані позивачем. Будь-яких заперечень з приводу позовних вимог відповідач суду не надав, проігнорувавши свій обов'язок довести належними та допустимими доказами свої заперечення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд фактично звільнив відповідача від виконання зобов'язань за укладеним договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно пункту 2.1.1.12.3. Умов та Правил надання банківських послуг погашення кредиту - це поповнення картрахунку держателя, яке здійснюється шляхом внесення коштів у готівковій або безготівковій формі та зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, вина відповідача у зобов'язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення кредитної заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості.
Відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано альтернативного, наданого позивачем, розрахунку заборгованості, та доказів погашення заборгованості, які б спростували наданий позивачем розрахунок, а відтак колегія суддів вважає доведеним, що станом на 23.10.2018 відповідач мав вищезазначену заборгованість.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2 067,08 грн та процентів в розмірі 879,35 грн та необхідність їх задоволення.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь банку штрафів та пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у відповідності до п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Разом з тим, умовами договору передбачена і сплата відповідачем штрафу, в разі прострочення виконання зобов'язання, чим в свою чергу і скористалась сторона позивача, звернувшись до суду із вказаним позовом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, відтак їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, не відповідає положенням, передбаченим у статті 61 Конституції України.
Згідно приписів статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, застосування окрім штрафу як виду неустойки, визначеного Умовами, ще й пені є необґрунтованим, оскільки їх одночасне стягнення призводить до подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, що прямо заборонено Конституцією України та чинним цивільним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15.
Таким чином, нарахування банком пені та штрафу є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.
Пунктом 2.1.1.7.6 Умов врегульовано, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, останній зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.
Враховуючи викладене, стягненню підлягає лише штраф у його фіксованій частині та процентній складовій, який є меншим за сукупний розмір заборгованості по пені, що дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки.
За таких обставин загальний розмір зобов'язання, що виник у відповідача, у зв'язку із порушенням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № б/н від 11.02.2016 р., складає 3 593,75 грн., з яких: 2 067,08 грн. - тіло кредиту, 879,35 грн. - відсотки за користування кредитом, штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 147,32 грн. (процентна складова).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, не оцінені надані докази, неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви 479,08 грн та за подання апеляційної скарги 718,63грн, а всього 1197,71 ( 27,19 % від задоволених позовних вимог).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Литвиненко ОлениЛеонідівни задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором б/н від 11.02.2016 р. в сумі 3 593,75 грн, з яких: 2 067,08 грн - тіло кредиту, 879,35 грн - відсотки за користування кредитом, штрафи - 500 грн (фіксована частина), 147,32 грн (процентна складова).
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1197,71 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк