1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 23 квітня 2019 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, одружений, тимчасово не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 18 травня 2019 року, зодночасним визначенням застави в розмірі 52056 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 999 576 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 .
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року та відмовити у задоволенні клопотання прокурора, або ж застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі чи визначити заставу у межах, визначених КПК України.
Автор апеляційної скарги вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора допустив грубе порушення норм процесуального закону, не аналізував доказів обґрунтованості підозри у вчиненні усіх складів кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_5 , та безпідставно визначив завідомо непомірний розмір застави для підозрюваного, фактично позбавивши його волі.
На переконання захисника у даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями не підтверджується наявними у клопотанні доказами, що дає підстави вважати необґрунтованою причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Так, автор апеляційної скарги вважає, що з матеріалів клопотання не зрозуміло як слідство за ч. 1 ст. 255 КК України, встановило факт згоди та коло конкретних обов'язків підозрюваного, а додані до нього матеріали не свідчать як про конкретні дії вчиненні підозрюваним стосовно злочинної організації, так і про будь-які інші дії з його боку. Також, відсутні будь-які відомості про конкретні дії підозрюваного щодо збуту наркотичних речовин (ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 309 КК України). Зокрема, наркотичні речовини у ОСОБА_5 не вилучалися, факту спілкування з цього приводу з будь-якою особою не встановлено, як і не встановлено надходження вилучених у нього грошових коштів від продажу наркотичних речовин. З огляду на викладене та відсутність доказів отримання підозрюваним коштів від інших кримінальних правопорушень, відсутній і склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
Також, захисник зауважує, що показання свідків у даному кримінальному провадженні не можуть вважатися належними та допустимими доказами обґрунтованості підозри ОСОБА_5 , оскільки ці показання не надавалися у визначеному ст. 95 КПК України порядку у судовому засіданні 22 березня 2019 року, або раніше іншому слідчому судді, а лише відображенні у відповідних протоколах.
Крім того, автор апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею не з'ясовано та не доведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним у клопотанні ризикам. У той же час, матеріали провадження не містять відомостей, що підозрюваний своїми діями вчиняв будь-які злочинні дії, застосовував насильство щодо будь-якої з осіб чи погрожував його застосувати, відсутність потерпілих від кримінальних правопорушень.
Не погоджується захисник і з визначеним слідчим суддею розміром застави, оскільки вважає його завідом непомірним для підозрюваного зважаючи на його сімейний та майновий стан. При цьому, слідчим суддею не було встановлено будь-яких виключних обставин, які б дозволяли визначити заставу поза межами встановленого процесуальним законом розміру.
І на останок, автор апеляційної скарги просить врахувати дані про особу підозрюваного, який одружений, має на утриманні сина 2014 року народження та батьків-пенсіонерів, незадовільний стан здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 22 січня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018000000000123, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
22 березня 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у створенні злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництві такою організацією та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією; організації незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, вчинені організованою групою; легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчиненні правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та набуття, володіння та використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненні організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
Того ж дня, прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року вказане клопотання прокурора було задоволено.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість ймовірного покарання за інкриміновані йому діяння, а також інші дані, які характеризують особу підозрюваного, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підори у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, прокурором зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 з вчиненими кримінальними правопорушення підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Відповідно до змісту ст.ст. 177, 183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою особливо тяжких злочинів, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу, а тому не заслуговують на увагу і посилання сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора, всебічно з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання прокурора.
Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який одружений, має на утриманні сина 2014 року народження та батьків-пенсіонерів, незадовільний стан здоров'я, не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи захисника про те, що показання свідків у даному кримінальному провадженні не є належними та допустимими доказами, оскільки останні ці показання не надавали в судовому засіданні, не заслуговують на увагу, зважаючи при тому на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження мав лише оцінити сукупність отриманих доказів, зокрема і тих, що містяться в протоколах допиту свідків, для визначення чи є причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування до нього запобіжного заходу.
Даних, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, і які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, навіть з урахуванням доводів сторони захисту про незадовільних стан здоров'я підозрюваного, матеріали судового провадження не містять.
Також, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначив заставу, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , та даних про його особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 18 травня 2019 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 52056 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 999 576 грн.,- залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 -без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/2313/2019 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_8 Доповідач: ОСОБА_1