Головуючий І інстанції: Подус Г.С.
02 травня 2019 р.Справа № 638/13140/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Носенка Ігоря Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
07.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 556758 (подалі - Постанова), прийняту 25.08.2018 року відповідачем інспектором роти № 3 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Носенко І.В. (подалі - інспектор поліції), якою він був визнаний винним у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП (порушення вимог розмітки проїзної частини доріг), та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу, визнати протиправними дії інспектора поліції по її прийняттю.
Позивач також просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Заперечуючи факт скоєння порушення п. 1.1 розділу 34 «дорожня розмітка» ПДР України, позивач зазначає про бездоказовість висновку відповідача та порушення останнім п. 1.6 Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року.
У відзиві на адміністративний позов відповідач, заперечуючи проти наведених позивачем аргументів, зазначає, що незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності, не може бути підставою для скасування постанови. Звертає увагу суду на тому, що в позовній заяві позивач посилався лише на процесуальні недоліки зі сторони відповідача. Тобто доводи позовної заяви мають виключно процесуальну природу і не можуть бути самостійною і достатньою підставою для скасування Постанови. Наголошує, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються.
Поліцейські виявили порушення правил дорожнього руху, на яке належним чином відреагували. Результатом чого стало винесенні постанови у справі про адміністративні правопорушення. Якщо не наданий відеозапис самого факту правопорушення, це не означає, що особа, яка вчинила проступок має уникнути адміністративної відповідальності, враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.02.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Так, судовим рішенням скасовано Постанову та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Судове рішення вмотивовано тим, що інспектором поліції при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були зібрані належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України, зазначаючи, що суд першої інстанції при винесені порушив норми матеріального та процесуального права, неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, які не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені вимог позивача.
Скаржник зазначає, що КАС України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішенні, дій чи бездіяльності (ч. 2 ст. 71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України). Позивач не надав жодних доказів, які б спростували б факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Скаржник вважає, що достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ (оскарження рішень поліцейських патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності) є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувані Постанову та свідчення поліцейських свідків, які були в одному екіпажі з поліцейським, який виніс оскаржувану постанову. Такі докази будуть достатніми, допоки не буде надано обґрунтованих належних доказів, які безсумнівно спростують пояснення та свідчення поліцейського.
Скаржник зазначає, що рішення у цій справі може вплинути на права та інтереси Департаменту патрульної поліції у випадку заявлення вимог про відшкодування матеріальної або моральної шкоди з підстав прийняття відповідачем Постанови.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Згідно зі ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію» установлено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду визначена, зокрема, ст. 1174 ЦК України.
Частиною 1 ст. 1174 ЦК України унормовано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Від імені органів Національної поліції України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року, № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п. 1.1. розділу 33 «Дорожні знаки», розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України горизонтальна розмітка - «вузька суцільна лінія» поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Судом установлено, що оскаржуваною Постановою позивач був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме в тому, що 25.08.2018 року о 3 години 9 хвилин, керуючи транспортним засобом MERSEDES-BENZ SPRINTER 315 CDI, номерний знак НОМЕР_1, в Дніпропетровській області, рухаючись по автомобільній дорозі 232 км., перетнув поодиноку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив вимоги даної розмітки розділу 34 ПДР України.
За скоєння означеного правопорушення позивач був підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 255 грн (а.с. 5).
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ст. 283 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Як убачається із тексту Постанови інспектор поліції в порушення вимог ст. ст. 251, 283 КУпАП не зазначив в постанові наявні докази по справі.
Колегія суддів зауважує, що оскаржувана постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
При розгляді справи колегія суддів ураховує правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, відповідно до яких, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції та скасування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2019 року.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2019 року - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський