ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 травня 2019 року № 826/4813/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі-позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач та/або МОУ) та просить суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України, оформлену протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум загиблого військовослужбовця старшого солдата за контрактом ОСОБА_2 та скасувати протокол №92 від 28.10.2016 року про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги за загиблого старшого солдата ОСОБА_2 у відповідності до статті 16, частини 2 статті 161, статті 162, ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , який безпосередньо брав участь в антитерористичній операції та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3072 від 14.07.2016 року поранення та причина смерті пов'язані із захистом батьківщини.
ОСОБА_1 вважає, що у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 вона, як член сім'ї померлого військовослужбовця, має право на отримання одноразової грошової допомоги. Проте, рішенням Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, при Міністерстві оборони України, викладене у протоколі від 28.10.2016 року №92 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , оскільки на час загибелі він перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує, що ОСОБА_2 станом на час смерті перебував у стані алкогольного сп'янінні, що в свою чергу, виключає право членів сім'ї на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на підставі статті 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Також, МОУ вказує, що позивачем не надано документи, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема, про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального правопорушення чи адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
Представником позивача подано відповідь на відзив представника відповідача, у якому останній наполягає, що жодних дій в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння ОСОБА_2 не вчиняв, а навпаки його було вбито при несенні ним служби.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.03.2016 року Міністерством оборони України скеровано Корнєєвій К.О. повідомлення №902/1 про смерть солдата ОСОБА_2 , водія-електрика №1 взводу звукометричної розвідки БУіАР військової частини-польова пошта НОМЕР_1 .
Причину смерті на час повідомлення позивача не встановлено та вказано, що ведеться службове розслідування.
В подальшому, як встановлено судом, тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 09.04.2016 року затверджено акт службового розслідування за фактом загибелі 01.03.2016 року водія-електрика №1 взводу звукометричної розвідки батареї управління артилерійської розвідки військової частини польова пошта НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 унаслідок вогнепального поранення.
Згідно зі змістом вказаного акту слідує, що загибель старшого солдата ОСОБА_2 спричинена внаслідок здійснення пострілів солдатом ОСОБА_3 .
Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі №219/4341/16-к від 09.06.2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 119 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.07.2016 року №3072 поранення та причина смерті ОСОБА_2 пов'язана із захистом батьківщини.
Надалі, позивач звернулася до Дніпропетровського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги загиблого військовослужбовця старшого солдата за контрактом ОСОБА_2 .
Зазначена заява та додані до неї документи були скеровані до Міністерства оборони України 21.09.2016 року за вих.№714712/7, що підтверджується листом від 02.12.2016 року №7/15935/17 Дніпропетровського обласного військового комісаріату.
Згідно з витягом з протоколу від 28.10.2016 року №92 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час загибелі ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується листом Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи (Артемівське відділення) від 04.06.2016 року №96.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Приписами пунктів 1-3 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
При цьому, в розрізі приписів частини 3 статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України.
Аналогічні норми закріплені в статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до статті 161 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (ч. 2 ст. 161 Закону №2011-XII).
Згідно з пунктом 1 статті 163 Закону 161 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Пунктами 6, 8 та 9 статті 163 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до пункту 10 Порядку члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: 1. заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; 2. витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); 3. витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи. які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні.
Згідно з пунктом 12 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пунктів 14 та 15 Порядку одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Статтею 164 Закону №2011-XII визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Водночас, пунктом 19 Порядку також встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Так, судом в ході розгляду справи встановлено, що смерть ОСОБА_2 пов'язана із захистом батьківщини, а позивач відноситься до членів сім'ї загиблого ОСОБА_2 .
Зазначене не заперечується відповідачем.
Також, вказані обставини підтверджуються і матеріалами справи, серед іншого, витягом із протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.07.2016 року №3072 та копією паспорту ОСОБА_1 , у якому міститься відмітка про реєстрацію шлюбу.
Натомість спірним моментом в даній адміністративні справі є обставини наявності/відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги в розрізі приписів статті 164 Закону №2011-XII та пункту 19 Порядку.
Зокрема, відповідач стверджує про наявність обставин передбачених статтею 164 Закону №2011-XII, а саме вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, що ї покладено в основу протоколу від 28.10.2016 року №92 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Суд не погоджується із зазначеним мотивуючи це наступним.
Так, приписи статті 164 Закону №2011-XII та пункту 19 Порядку передбачають чіткі підстави, які мають своїм наслідком не здійснення призначення і виплату одноразової грошової допомоги, яким, серед іншого є загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста, яка є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Наявність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, як самостійний елемент фізичного та психічного стану військовослужбовця без вчинення ним дій, зокрема, злочину або адміністративного правопорушення, що мало своїм наслідком його загибель не може, на думку суду, бути підставою для не здійснення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 164 Закону №2011-XII та пункту 19 Порядку.
Суд звертає увагу, що матеріли справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_2 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали своїм наслідком його загибель.
Разом з цим, суд при вирішення спору враховує, що вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі №219/4341/16-к від 09.06.2016 року встановлено наступне:
« ОСОБА_3 , являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді водія - електрика 2 взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи військової частини польова пошта НОМЕР_1 , 01 березня 2016 року, з 09 години 00 хвилин, разом з іншими військовими, в тому числі з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , перебуваючи в лісопосадці автомобільної дороги між с. Кодемо та с. Зайецев в Бахмутському районі Донецької області, виконували службові обов'язки по охороні території бази звукової розвідки.
01 березня 2016 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стали вживати спиртні напої. В цей же день, о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , з моменту настання темряви, знаходячись на території бази звукової розвідки, яка розташована в лісопосадці неподалік автомобільної дороги між с. Кодемо та с. Зайцеве в Бахмутському районі Донецької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почув неподалік напрямку розташування бензогенератора на території бази звукової розвідки шум ламаних гілок дерев та, не маючи мети умисного протиправного заподіяння смерті іншій людини, не посягаючи на життя військовослужбовця ОСОБА_2 , у спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб, через власну необережність, тобто діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання смерті потерпілого, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи з більшою обачністю, здійснив декілька пострілів з закріпленої за ним зброї, а саме автомата Калашникова АКС-74 № 2515901-73 року випуску, з неблизької відстані. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 . ОСОБА_2 спричинено вогнепальні поранення, а саме: наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з вхідною вогнепальною раною в правій виличній області та вихідною раною на шиї справа, рановий канал має напрямок спереду-назад і декілька зверху-вниз; друге наскрізне кульове вогнепальне поранення із вхідною вогнепальною раною на передній поверхні лівого плечового суглобу і вихідною в лівій паховій області, рановий канал має напрямок спереду назад і декілька зверху-вниз. Вогнепальне поранення голови має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_2 настала в результаті наскрізного вогнепального поранення голови з великими крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч. 1 ст. 119 КК України визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся і суду пояснив, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння, а саме: 01.03.2016 року він з ОСОБА_2 та іншими військовослужбовцями знаходились у лісопосадці неподалік автомобільної дороги між с. Кодемо та с. Зайцеве в Бахмутському районі Донецької області, охороняючи базу звукової розвідки. Ввечері він заступив в наряд, перед цим вживав пиво. Позаду автомобіля знаходився генератор, існували обмеження щодо руху в ту сторону і вони туди ходили рідко. Раптом він почув тріск гілок з боку лісопосадки, скинув автомат, направив його перед собою та здійснив три постріли в напрямку лісопосадки дещо вгору. Потім вони стали присвічувати ліхтариком та побачили мертвого ОСОБА_2 . Перебуваючи в шоковому стані, він після цього кинув автомат, сів в окопі та просидів так до приїзду командування. Весь час служби вони з ОСОБА_2 перебували у дружніх відносинах, жодних конфліктів між ними ніколи не було, наміру вбити ОСОБА_2 він не мав. Все сталося випадково, такої ситуації він не передбачав.».
Зміст вказаного рішення дає суду підстави дійти висновку, що саме вогнепальне поранення голови ОСОБА_2 солдатом ОСОБА_3 перебуває у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_2 .
Тобто, ОСОБА_2 помер внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , а не в результаті вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 є протиправною.
Поряд з цим, суд відхиляє посилання МОУ на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 року у справі №760/9519/17, оскільки обставини викладені у ній не є ідентичними обставини, що досліджені судом в ході розгляду даної адміністративної справи.
Крім цього, суд відхиляє доводи відповідача про не надання ОСОБА_1 документу, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , оскільки зазначене не відображено у витязі з протоколу від 28.10.2016 року №92 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Натомість, на думку суду, вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі №219/4341/16-к від 09.06.2016 року в повній мірі підтверджує, що причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , не пов'язані з вчиненням ним кримінального правопорушення чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
Зазначене підтверджується також і актом службового розслідування за фактом загибелі 01.03.2016 року водія-електрика №1 взводу звукометричної розвідки батареї управління артилерійської розвідки військової частини польова пошта НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 унаслідок вогнепального поранення.
Суд наголошує, що як і акт службового розслідування, так і вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі №219/4341/16-к від 09.06.2016 року підтверджує факт алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 , проте, не свідчить, що смерть його настала, внаслідок його перебування у такому стані.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, суд при вирішення спору враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Приймаючи до уваги те, що протокол комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.10.2016 року №92 є рішенням в розумінні Порядку, суд з огляду на встановлені обставини в ході розгляду справи, з урахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України вважає наявними підстави визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, що оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 28.10.2016 року №92 щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_2 .
Як наслідок наявні підстави для зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII та пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, як члену сім'ї загиблого ОСОБА_2 військовослужбовця військової частини - польова пошта НОМЕР_1 під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України)
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72, 77-78, 139, 143 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, що оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 28.10.2016 року №92 щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_2 .
3. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII та пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, як члену сім'ї загиблого ОСОБА_2 військовослужбовця військової частини - польова пошта НОМЕР_1 під час виконання обов'язків військової служби.
3. Судові витрати в розмірі 1410 (одна тисяча чотириста десять) грн. 00 коп. присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева