24 квітня 2019 р. Справа № 820/3225/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 820/3225/17
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області
про визнання дій незаконними,
ОСОБА_1 (далі-позивач), звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Київського районного суду м.Харкова Чередник Вікторії Євгенівні суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000,00 грн.;
- допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року по справі 820/3225/17 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Київського районного суду м. Харкова Чередник Вікторії Євгеніївні суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області з 01.01.2017р. перерахувати та виплачувати судді Київського районного суду м. Харкова Чередник Вікторії Євгеніївні суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу 32 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідно до Закону України 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів. Вважає, що правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди немає.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач працює в Київському районному суді м. Харкова на посаді судді з серпня 2003 року по теперішній час. (а.с.7-15)
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій розрахункових листів (а.с. 35-36) позивач отримував у січні-лютому 2017 року суддівську винагороду, розраховану з розміру посадового окладу в 16000 гривень. Докази проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання станом на січень-лютий 2017 року відсутні.
Листом від 26.07.2017р. №06-16/1735/17 (а.с.16) відповідачем було надано роз'яснення, згідно яких відсутніми є правові підстави для перерахунку та виплати позивачу суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу 32000,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що суддівська винагорода з 01.01.2017 року повинна обчислюватися із розміру посадового окладу в сумі 32000 грн. відповідно з ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, а враховуючи, що відповідний розмір суддівської винагороди за січень - червень 2017 року позивачу нарахований не був, а тому наявні підстави саме для покладення на відповідача обов'язку нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року, виходячи з розміру 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір посадового окладу судді регулюється ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402), у відповідності до частини першої якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до п. 22 Р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Натомість, згідно п. 23 цього розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, №№ 41-45, ст. 529; 2015 рік, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Статтею 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ встановлено, що доплата за вислугу років та за перебування на адміністративній посаді обчислюються у відсотках від посадового окладу судді, який в свою чергу встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
За змістом зазначеної норми, її приписами визначено кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, разом з цим не встановлено розмір мінімальної заробітної плати, необхідний для його обчислення.
Отже, приписи ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ підлягають застосуванню в сукупності з нормою закону, якою законодавець встановлює розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила з 01 січня 3200 грн.
Між тим, пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Таким чином, законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів, при цьому, чітко встановив, що до внесення відповідних змін до законів України, для визначення посадових окладів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 грн.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року по справі № 820/2462/17 та від 30.01.2019р. по справі 805/2089/17, а тому відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів враховує його висновки щодо застосування норм права.
Таким чином, обрахування позивачу розміру суддівської винагороди відповідає приписам чинного законодавства.
Доводи позивача про те, що відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється виключно Законом «Про судоустрій і статус суддів», судова колегія бере до уваги, між тим зазначає, що цей розмір встановлений в обчисленні кількістю мінімальних заробітних плат, яка в свою чергу встановлюється іншим законом.
В обґрунтування «законних очікувань» на отримання суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу з мінімальної заробітної плати 3200 грн., позивач посилається на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Кечко проти України». Між тим, колегія суддів зазначає, що висновки Європейського суду з прав людини в зазначеній справі ґрунтувалися на тому, що Законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік не було передбачено видатків для виплат, на які мали право заявники. При цьому, Суд дійшов висновку, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов'язань. Між тим, в даній справі, відповідно до норм чинного законодавства, позивач не має права на нарахування суддівської нагороди в оспорюваному розмірі, а тому у державного органу відсутнє зобов'язання щодо її виплати.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області - задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року по справі № 820/3225/17 -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій незаконними - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Спаскін О.А.
Судді Присяжнюк О.В. Любчич Л.В.
Повний текст постанови виготовлений 02.05.2019 року