23 квітня 2019 р. Справа № 520/11305/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року, суддя Сліденко А.В., повний текст складено 30.01.2019 року, по справі № 520/11305/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання неправомірним та скасування наказу №7179 від 25.09.2018 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ ГУДФС у Харківській області №7179 від 25.09.2018 року в частині призначення та проведення документальної позапланової виїзної первірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України з метою контролю за дотриманням ТОВ "Торгівельно-сервісна компанія" вимог податкового законодавства України з ПДВ щодо господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Поток-К" за листопад 2016 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року позов залишено без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування зазначив про не врахування судом першої інстанції, що рішення про призначення податкової перевірки у частині взаємовідносин з ТОВ «Поток-К» видано контролюючим органом за відсутності передбачених законом підстав. У частині вказаного контрагента платник податків відмовив у проведенні податкової перевірки шляхом не надання документів по взаємовідносинам з ним.
ГУДФС у Харківській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що відповідачем направлено письмові запити позивачу від 13.03.2017р. №2071/10/20-40-14-07-16, від 21.06.2018р. №26121/10/20-40-14-21-16, від 10.07.2018р. №28705/10/20-40-14-21-16 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо виявлених фактів порушення ст.ст. 187, 198 Податкового кодексу України ( а.с. 9-19).
У зв'язку з не наданням у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити, 25.09.2018 року наказом ГУДФС у Харківській області №7179 призначено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків (а.с. 20-21).
09.10.2018 року за результатами перевірки складено акт №4216/20-40-14-21-07/37091926 (а.с 22-50).
24.10.2018 року відповідачем на підставі висновків акту перевірки складено податкове повідомлення - рішення № 00000681421, яке оскаржено платником у межах справи №520/9691/18.
Позивач, не погоджуючись з наказом відповідача про проведення перевірки, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах триваючі юридичні наслідки для позивача створені не виконаним наказом про призначення перевірки та проведеними діями з вже завершеної перевірки, а виданим контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням. Тому факт порушення прав та інтересів позивача не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з абз. 1 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Відповідно до абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України перевірка здійснюється за наявності такої обставини: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Із запитів відповідача встановлено, що останні містили вказівку на фактичну і правову підстави їх направлення п.73.3, ст. 73, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені за наслідком діяльності інформаційних систем. Запити містили опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.
Дослідивши зміст зазначених запитів, колегією суддів не встановлено невідповідність їх вимогам законодавства, що позбавляло б позивача в силу положень ст. п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України необхідності надавати відповідь на такі запити.
Таким чином, на позивача покладався обов'язок щодо надання інформації, про надання якої і складені запити податкового органу, а у податкового органу виникло право на проведення перевірки внаслідок безпідставної відмови у цьому.
Натомість платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.
Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постанові Верховного Суду від 30.11.2018 року по справі № 804/1297/16.
Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. А за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено не лише акт перевірки, а й прийняте податкове повідомлення-рішення.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 17.04.19 року по справі № 825/1439/17.
Доводи апелянта про частковий недопуск до перевірки шляхом не надання документів по взаємовідносинам з ТОВ «Поток-К» є помилковими, оскільки з урахуванням положень п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає контролюючому органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Отже, колегія суддів погодужється з висновокм суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 по справі № 520/11305/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 02.05.19 року.