ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 квітня 2019 року № 826/16015/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доДержавної служби України з безпеки на транспорті
про представники учасників справи: визнання протиправною та скасування постанови, позивача - ОСОБА_2; відповідача - не з'явився; свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) подала на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач або ДСУ з БТ), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 070474 від 17.09.2018.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що співробітниками Київського міжрегіонального управління Державної служби з безпеки на транспорті грубо порушено порядок прийняття рішення про накладення штрафу, що є підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/16015/18 та призначено до розгляду в підготовче засідання на 13.11.2018; витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належним чином завірені копії Акту № 058417 від 22.07.2018.
У судовому засіданні 13.11.2018 судом оголошувалась перерва, справу призначено до розгляду на 19.12.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2018 повторно витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належним чином завірені копії Акту № 058417 від 22.07.2018.
07.12.2018 до суду надійшов лист відповідача разом з копією Акту № 058417 від 22.07.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.02.2019. Також вказаною ухвалою викликано у якості свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
У судовому засіданні 28.02.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У судовому засіданні також були присутні свідки.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також, представником позивача до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи наведене, судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підстав ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між позивачем, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро", як Орендарем, 01.07.2016 укладено договір оренди №01/07 (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування на умовах оренди транспортні засоби, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору (об'єкт оренди), що становить невід'ємну частину Договору. Об'єкт оренди передається Орендарю з метою його використання Орендарем для виробничо-господарської діяльності (п. 1.1 та п. 1.2 Договору).
Згідно Додатку № 1 до Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає такий транспортний засіб: марки - Renault Premium 420.19 сідловий тягач, № шасі (кузова, НОМЕР_3), 2004 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1.
Вступ Орендаря у володіння та користування Об'єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами Акту його прийому-передачі (п. 2.1 Договору).
На виконання умов Договору сторони підписали Акт прийому-передачі об'єкту оренди від 01.07.2016.
Відповідно до п. 7.1. Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017.
Після закінчення терміну оренди Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, за інших рівних умов, має переважне право на продовження Договору на новий термін, який буде додатково погоджений Сторонами.
Отже, станом на час проведення перевірки посадовими особами відповідача, транспортний засіб марки Renault Premium 420.19, перебував у володінні та користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро"
17.09.2018 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 070474, яким постановлено стягнути з ОСОБА_1 штраф у сумі 1 700 грн.
Вказана постанова винесена на підставі Акту № 058417 від 22.07.2018, відповідно до якого під час здійснення перевірки на д/д Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знамянка 346 км + 248к 22.07.2018, на підставі направлення на перевірку від 21.07.2018 № 009266, проведено перевірку транспортного засобу марки Renault Premium 420.19, н/с Trailor, номерний знак НОМЕР_1, НОМЕР_4, серія і номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_5, НОМЕР_6, водій - ОСОБА_3, що належить ОСОБА_1.
Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 11.1 Наказу МТУ № 363 від 14.10.1997, а саме: перевезення вантажу (пшениці) згідно ТТН № 6 від 22.07.2018, відправник - ТОВ "Лоретта Агро", одержувач - ТОВ "Клов", без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: в ТТН не вказана маса вантажу.
Також у вказаному Акті перевірки зазначено, що водій з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.
При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві, ОСОБА_1 вказаного Акту не отримувала, а водій автомобіля, який є свідком по справі також з вказаним актом ознайомлений не був.
Також, позивач зазначає, що ні ОСОБА_1, ні Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" не повідомлялося відповідачем про розгляд справи про порушення.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 070474 від 17.09.2018 необгрунтованою та протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила, тут і далі нормативно-правові акти в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Відповідно до ст.ст. 800-801 ЦК України наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.
Наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані.
Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.
Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" 01.07.2016 укладено договір найму транспортного засобу марки - Renault Premium 420.19.
Вказаний Договір є чинним, доказів його розірвання, закінчення його дії чи визнання недійсним матеріали справи не містять.
З вищенаведених норм ЦК України вбачається, що наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.
Отже, на момент проведення посадовими особами відповідача перевірки згаданого транспортного засобу, останній використовувався Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" у своїй господарській діяльності.
Як зазначалося вище, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що його не було завчасно повідомлено про дату та час розгляду справи про застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій, що на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Також позивач зазначив, що товарно-транспортна накладна № 6 від 22.07.2018 була оформлена належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України "Про автомобільний транспорт", частиною 12 статті 6 якого встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Так, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
- для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
- для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Разом з тим суд зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач має статус автомобільного перевізника.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами державного контролю під час планових, позапланових та рейдових перевірок на підставі направлення на перевірку.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (п. 14 Порядку № 1567).
Пунктом 15 Положення № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
З аналізу норм, зазначених в розділі "Рейдова перевірка" Порядку № 1567, вбачається, що рейдова перевірка проводиться на підставі затвердженого тижневого графіку на підставі направлення. При цьому даний розділ не містить у собі обов'язок контролюючого органу направляти на адресу суб'єкта господарювання графік проведення рейдових перевірок та направлення.
Відповідно до п.21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу посадова особа робить запис у дорожньому листі із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 22 Порядку № 1567).
Відповідно до п. 24 Порядку № 1567 акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п. 25 Порядку № 1567).
Відповідно до п.п.26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Згідно із п. 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до п. 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз. 2 п. 29 Порядку №1567).
Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.
При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.
Відповідачем не надано доказів які підтверджують повідомлення ні позивача, ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту № 058417 від 22.07.2018.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт відправлення та отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення.
Отже, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку № 1567 та Інструкції № 254 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.
Щодо оформлення товарно-транспортної накладної суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 11.1 Правил № 363, Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом (п 11.4 Правил перевезень)
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (п. 11.5 Перевезень).
11.6. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п. 11.6 Правил перевезень)
11.7. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).
У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником (п. 11.7 Правил перевезень).
Суд зазначає, що з копії товарно-транспортної накладної № 6 від 22.07.2018, доданої до позовної заяви, вбачається її належне оформлення, зокрема у продовжені до додатка № 7, у відомостях про вантаж зазначено: найменування вантажу - пшениця, одиниця виміру - т., маса - 53260, 13520, 39740.
Враховуючи наведене, висновки викладені в Акті перевірки № 058417 від 22.07.2018 спростовуються інформацією, що міститься у вказаній накладній.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною другою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 070474 від 17.09.2018.
3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код - 39816845, адреса: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко