ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 травня 2019 року № 826/17679/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:
- визнання бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №52800675 щодо закінчення виконавчого провадження незаконною;
- зобов'язання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві закінчити виконавче провадженні №52800675 в порядку статті 39 Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов'язання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві одночасно із закінченням виконавчого провадження зняти арешти, накладені в рамках виконавчого провадження №52800675.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України «Про виконавче провадження» та зазначає, що 03.11.2016 на підставі вимоги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві №ф-3962-17у від 01.07.2016 відкрито виконавче провадження №52800675 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки в розмірі 15512, 19 грн. ОСОБА_1 27.08.2018 повністю сплачена недоїмка перед ДПІ У Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, а 05.09.2018 та 28.09.2018 - сплачені витрати на проведення виконавчих дій, виконавчий збір та виконавчі витрати. Документи, що підтверджують виконання позивачем своїх обов'язків за виконавчим провадженням надані відповідачу. Проте відповідачем всупереч вимог ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо закінчення виконавчого провадження не вжито.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він підтверджує виконання позивачем у повному обсязі вимоги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві №ф-3962-17у, а також сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Крім того, зазначає, що 19.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Від третьої особи - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві будь-яких пояснень до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
3 листопада 2016 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчуком К.П. на підставі вимоги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві №ф-3962-17у від 01.07.2016 відкрито виконавче провадження №52800675 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки в розмірі 15512, 19 грн., а також про стягнення виконавчого збору у розмірі 1551, 21 грн.
Постановою від 23.11.2016 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника (позивача у справі), а постановами від 10.02.2017 та від 23.05.2017 накладено арешт на все майно, що належить боржнику, та оголошено в розшук все майно. Постановою від 20.09.2018 стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 457,92 грн.
Судом встановлено, що 27 серпня 2018 року позивачем сплачена недоїмка перед ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем платіжними квитанціями: №39 від 27.08.2018 на суму 14950 грн., №49 від 27.08.2918 на суму 14950 грн., №130 від 27.08.2018 на суму 1862,71 грн., №23 від 27.08.2018 на суму 457,92 грн. та № 105 від 05.09.2018 на суму 1611,30 грн. - виконавчий збір та виконавчі витрати у ВП № 52800675. Крім того, листом ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві від 07.09.2018 №48278/П/26-15-59 позивача повідомлено про те, що станом на 06.09.2018 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутня.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакціях, які діяли на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню, зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII).
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною 2 цієї статті встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
З матеріалів справи вбачаться, що листом від 03.10.2018 ОСОБА_1 звертався до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з вимогою закінчити виконавче провадження №52800675 та скасувати заходи забезпечення, вжиті під час виконавчого провадження, на підставі ст.39 Закону №1404-VIII, в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Однак згідно з інформацією про виконавче провадження, дата отримання 26.10.2018, виконавче провадження не закінчено, заходи забезпечення не скасовані.
У наданому суду відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту виконання позивачем виконавчого документу у повному обсязі, що підтверджується отриманим відповідачем 25.09.2018 повідомленням ГУ ДФС у м.Києві №52-17 від 19.09.2018. Крім того, вказує, що 06.09.2018 з позивача стягнуто кошти в сумі 1611,30 грн., які перераховано як виконавчий збір (1153,35 грн.) та як витрати виконавчого провадження (457,92 грн.).
Отже, виходячи з вимог частини 2 статті 39 та статті 40 Закону №1404-VIII, не пізніше 25.09.2018 (в день, коли відповідачу стало відомо про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) відповідач мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження, зняти накладені у виконавчому провадженні арешти та інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідач вказав у відзиві на позовну заяву, що 19.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Разом з тим, зазначеної постанови, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів закінчення виконавчого провадження №№52800675 та зняття арешту з майна позивача відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною другою статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.
Суд також зауважує, що позивач просить визнати бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №52800675 щодо закінчення виконавчого провадження незаконною. Натомість п.4 ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України визначає спосіб захисту порушеного права шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною. Пунктом 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними. Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог саме у спосіб, визначений процесуальним законом, тобто визнання дій відповідача - суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (02000, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, ідентифікаційний код 34967593) задовольнити повністю.
2. Визнати бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №52800675 щодо закінчення виконавчого провадження протиправною.
3. Зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві закінчити виконавче провадженні №52800675 в порядку статті 29 Закону України "Про виконавче провадження";
4.Зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві одночасно із закінченням виконавчого провадження зняти арешти, накладені в рамках виконавчого провадження №52800675.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2 114, 40 (дві тисячі сто чотирнадцять грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (02000, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, ідентифікаційний код 34967593).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.А. Бояринцева