ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 березня 2019 року № 826/15615/18
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Сом П.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
за участю:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Носов Р.В.
представник відповідача - Любачевський В.В.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про:
- визнання незаконним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 24.07.2018 №984 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності УПП у м. Києві ДПП" у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України;
- визнання незаконним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 08.08.2018 №762 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію";
- поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції з 08.08.2018;
- стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі, передбаченому діючим законодавством.
Ухвалами суду: від 08.10.2018 - відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті та призначено підготовче судове засідання; від 05.12.2018 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. За клопотанням сторін, з метою надання доказів та письмових пояснень щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом оголошувались перерви в судовому розгляді справи.
На підставі статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для звільнення слугувало повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України та ухвала суду від 19.06.2018 про відсторонення позивача від посади.
Представником відповідача подано відзив, в якому позовні вимоги не визнані та зазначено про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, встановленого під час службового розслідування, за що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому наголошено, що доводи наведені у відзиві підтверджують твердження, зазначені в позові щодо відсутності правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки єдиною підставою для застосування стягнення слугував висновок про вчинення злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України.
Позивач та його представник під час судового розгляду справи позов підтримали, просили позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив, наполягав на відмові в задоволенні позову.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено.
Як убачається з матеріалів судової справи, наказом Департаменту патрульної поліції від 12.06.2017 №205 о/с ОСОБА_1 на підставі заяви від 03.06.2017 та протоколу поліцейської комісії Департаменту патрульної поліції від 05.05.2017 №2741 прийнято на службу в поліції за конкурсом.
Наказом від 14.06.2018 №2665 "Про призначення та проведення службового розслідування" начальником Департаменту патрульної поліції призначено службове розслідування та створено комісію.
Ухвалою Печерського районного суду від 19.06.2018 відсторонено від посади інспектора роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком до 06.08.2018.
За наслідками службового розслідування складено висновок службового розслідування, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейським роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної у місті Києві Департаментом патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_4 та інспектором роти № 3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядовим ОСОБА_1, що виразилась в отриманні неправомірної вигоди за непритягнення особи до адміністративної відповідальності, який затверджено 13.07.2018 т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5
Наказом т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції від 27.07.2018 №984 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УПП у м. Києві ДПП" на інспектора роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 5 частини 1 розділу ІІ "Правил етичної поведінки поліцейських", затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, статей 1, 7 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України".
Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 08.08.2018 №762 о/с "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", з 08.08.2018.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" в разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша). Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).
Пунктом 9 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 №901-VIII поширено на поліцейських дію "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції".
Станом на час проведення службового розслідування щодо позивача на підставі наказу від 14.06.2018 №1168 Закон України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VIII не набрав чинності.
Правовою підставою для застосування дисциплінарного стягнення згідно з наказом від поліції від 27.07.2018 №984 зазначено пункт 8 частини першої статті 12 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", затвердженого Законом України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 №3460-IV, за яким на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.
Як уже зазначалось, підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугували висновки службового розслідування про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 5 частини першої розділу ІІ "Правил етичної поведінки поліцейських", статей 1, 7 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України".
Представник відповідача пояснив, що в зв'язку з надзвичайною подією - затримання поліцейських за підозрою в отриманні неправомірної вигоди, наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 14.06.2018 №2665 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейським роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної служби у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_4 та інспектором роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП рядовим поліції ОСОБА_1, що виразилось в отриманні неправомірної вигоди за непритягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 14 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України" з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування (частина перша); службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць (частина друга).
Висновок службового розслідування затверджено 13.07.2018, тобто в межах місячного строку.
У висновку службового розслідування зазначено:
згідно з розстановкою сил та засобів несення служби батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП у період з 08:00 год. по 20:00 год. 06.06.2018 поліцейський роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП рядовий поліції ОСОБА_4 та інспектор тієї ж роти та того ж батальйону рядовий поліції ОСОБА_1 несли службу на службовому автомобілі Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_2, у складі екіпажу №0404;
під час спільного відпрацювання працівниками відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, Головного управління служби безпеки України у м. Києві та Київській області та Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, 06.06.2018, було задокументовано факт отримання неправомірної вигоди працівниками патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_4 та рядовим поліції ОСОБА_1;
працівники поліції, перебуваючи в складі екіпажу №0404 та несучи службу на службову автомобілі, від оперативного чергового в м. Києві близько 12:05 грн. отримали виклик "ДТП без потерпілих", за адресою: м. Київ, вул. Шалетт, буд. 1-А, що сталась за участю автомобіля Daewoo Lanos, водій якого здійснив наїзд на перешкоду у вигляді стіни (дані відомості внесені до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень, про вчинення кримінальні правопорушення та інші події Дніпровського УП ГУНП у м. Києві за №43928 від 06.06.2018);
прибувши за адресою виклику, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за непритягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як наслідок невилучення посвідчення водія, отримали від водія вказаного транспортного засобу неправомірну вигоду: грошові кошти в сумі 3000,00 грн., які поклали до службового автомобіля;
працівники поліції були затримані на підставі статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та доставлені в ізолятор тимчасового тримання Служби безпеки України;
слідчим відділом Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області 11.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018100000000028, внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Зі змісту письмових пояснень від 06.07.2018 вбачається, що позивач відмовився надавати письмові пояснення на підставі статті 63 Конституції України.
Під час судового розгляду справи позивач пояснив, що дисциплінарного проступку не вчиняв.
Відповідно до протоколу обшуку від 06.06.2019 обшук проведено в автомобілі ДПП НП України марки Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні), VIN код: НОМЕР_4. Під час проведення обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон, яким користується ОСОБА_1 марки Samsung; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на право користування автомобілем марки Toyota Camry 2.4 на ім'я ОСОБА_6; паспорт громадянина України ОСОБА_7 НОМЕР_5; кредитна картка НОМЕР_6, які, як повідомив ОСОБА_1, залишилась в автомобілі від попередньої зміни.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2018 ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце фактичного проживання, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, на два місяці, у межах строку досудового розслідування вказаного кримінального провадження - до 08.08.2018 включно. Судом уже зазначалось, що ухвалою Печерського районного суду від 19.06.2018 позивача відсторонено від посади до 06.08.2018.
Під час судового розгляду справи представник позивача пояснив, що питання отримання неправомірної вигоди вирішуватиметься в рамках кримінального провадження №42018100000000028, тому не є свідченням вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Представник відповідача зазначив, що під час службового розслідування обставина отримання неправомірної вигоди не встановлювалась, оскільки це було зафіксовано під час затримання позивача. Представник наголосив, що затримання позивача за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення в отриманні неправомірної вигоди 3000,00 грн., значний негативний розголос у засобах масової інформації цієї надзвичайної події, що завдало шкоди авторитету Національні поліції України, є достатнім для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Оцінюючи встановлені під час службового розслідування обставини, доводи представника відповідача, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
На думку суду, доводи відповідача стосовно отримання неправомірної вигоди позивачем є суперечливими, оскільки висновком службового розслідування від 13.07.2018 встановлено отримання позивачем неправомірної вигоди у розмірі 3000,00 грн., які позивач поклав до службового автомобіля Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_2, водночас протокол обшуку проведеного в автомобілі не містить відображення вилучення грошових коштів, відповідні докази відповідачем надані не були, жодних клопотань з цього приводу не заявлено. Слід також взяти до уваги, що предметом службового було встановлення вчинення позивачем дисциплінарного проступку внаслідок отримання неправомірної вигоди.
Висновки про вчинення позивачем дисциплінарного проступку внаслідок порушення пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 5 частини першої розділу ІІ "Правил етичної поведінки поліцейських", статей 1, 7 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", гуртуються саме на отриманні позивачем неправомірної вигоди.
Відповідно до частини першої статті 18 "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пункт 1); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (пункт 2).
Згідно з частиною першою статті 1 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок, за статтею 2 Дисциплінарного статуту, невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною першою статті 7 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України" встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників (абзац другий); дотримуватися норм професійної та службової етики (абзац п'ятий); у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб (абзац сьомий).
За змістом статті 2 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України" дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Пунктом 1 розділу ІІ "Основні вимоги до поведінки поліцейського" "Правил етичної поведінки поліцейських", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 встановлено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (абзац другий); професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами (абзац третій); неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України (абзац шостий).
На думку суду, висновки службового розслідування щодо затримання позивача за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення внаслідок отримання неправомірної вигоди та фіксування отримання неправомірної вигоди, які не підтверджені доказами, не підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні наведених норм правових актів. У висновку службового розслідування не зафіксовано дій чи бездіяльності позивача, які б свідчили про невиконання ним вимог пунктів 1, 2, 5 частини першої розділу ІІ "Правил етичної поведінки поліцейських", статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За висновком суду, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності внаслідок його затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення щодо отримання неправомірної вигоди без встановлення порушення пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 5 частини першої розділу ІІ "Правил етичної поведінки поліцейських", статей 1, 7 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", що могло б свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, є необґрунтованим, звільнення позивача в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту здійснено без достатніх підстав.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється в разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Отже, Законом України "Про Національну поліцію" встановлено спеціальну норму, яка передбачає звільнення поліцейського з посади за вчинення кримінального правопорушення, винність у вчиненні якого має бути визнана обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України). При цьому статтею 70 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено правові підстави для відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади), зокрема відносно поліцейського щодо якого здійснюється кримінальне провадження (частина третя).
З огляду на такі висновки суду, вимога про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 24.07.2018 №984 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності УПП у м. Києві ДПП" у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Відповідно підлягає задоволенню вимога про визнання незаконним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 08.08.2018 №762 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, позаяк цей наказ прийнятий на підставі наказу від 24.07.2018 №984, який судом визнано протиправним та скасовано.
З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача з посади поліцейського, його право повинно бути відновлено. Законом України "Про Національну поліцію" не встановлено процедури поновлення протиправно звільненого поліцейського на посаді, тому застосуванню підлягають норми трудового законодавства.
Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, підлягає задоволенню вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
Щодо дати поновлення, то як убачається з наказу від 08.08.2018 №762 о/с "По особовому складу", ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 08.08.2019.
Згідно з частинами другою та третьою статті 77 Закону України "Про національну поліцію": днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення; день звільнення вважається останнім днем служби. Відтак позивач підлягає поновленню з 09.08.2018.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як убачається з довідки про доходи від 05.11.2018 №1956 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 135,84 грн., середньомісячна - 4143,23 грн. Розрахунок зроблено з урахуванням виплат, здійснених позивачу у червні, липні 2018 року (два повних місяці до дати звільнення).
Представником позивача додано довідку Департаменту патрульної поліції від 11.02.2019 №374, відповідно до якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 346,18 грн., середньомісячна - 9558,38 грн. Розрахунок здійснено з урахуванням виплачених позивачу коштів за квітень, травень 2018 року. При цьому представник наголосив, що розрахунок повинен здійснюватися відповідно до "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та з урахуванням всіх складових грошового утримання.
Представник відповідача пояснив, що розрахунок середнього заробітку повинен здійснюватися з урахуванням положень наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, яким затверджено "Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".
Відповідно до розділу І "Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 9 розділу І); при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (пункт 15 розділу І); поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення (пункт 6 розділу ІІІ).
За такого правого регулювання, суд погоджується з доводами представника відповідача про здійснення розрахунку, виходячи з календарних днів.
Відтак підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.08.2018 (наступний день за звільненням) по 04.03.2019 (дата постановлення судом рішення) грошове забезпечення позивача у розмірі 28254,72 грн., за виключенням податків та обов'язкових платежів
Суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача про необхідність розрахунку середнього заробітку, виходячи з грошового забезпечення, виплаченого позивачу за квітень-травень 2018 року.
Як уже зазначалось, пунктом 6 розділу ІІІ "Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Крім того, абзацом третім розділу ІІ "Порядку обчислення середньої заробітної плати" встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відтак, доводи представника позивачам щодо здійснення розрахунку середнього заробітку за період, коли позивач отримував грошове забезпечення в повному обсязі, є помилковими.
Враховуючи викладе, позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 24.07.2018 №984 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності УПП у м. Києві ДПП" щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України, визнання незаконним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 08.08.2018 №762 о/с "По особовому складу" щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію", поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції з 09.08.2018, стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.08.2018 по 04.03.2019 у розмірі 28254,72 грн.
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3). Відтак, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4143,23 грн., за виключенням податків та обов'язкових платежів.
Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Отже, відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнути з відповідача 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача категорично заперечував наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 17.09.2018 №03-09/2018, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 20.09.2018 №03-09/18; квитанцію до прибуткового касового ордера від 17.09.09.2018 №03-09/2018-01; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.09.2018 №03-09/18; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 22.02.2019 за договором №01-12/2018 від 04.12.2018; квитанція до прибуткового касового ордеру від 04.12.2018 №01-12/2018-01; квитанція до прибуткового касового ордеру від 22.02.2019 №01-12/2018-02, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.02.2019 за договором №01-12/2018 від 04.12.2018.
Суд зауважує, що на підтвердження понесення витрат надано договір про надання правової допомоги від 17.09.2018 №03-09/2018, проте детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 22.02.2019, квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.12.2018 №01-12/2018-01 та від 22.02.2019 №01-12/2018-02, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.02.2019 складені на підтвердження виконання вимог договору від 04.12.2018 №01-12/2018, який суду не надано що відсутній у матеріалах справи, тому зазначені документи, за твердженням суду, не є належними доказами понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу.
Понесення витрат на правничу допомогу в частині сплати 2500,00 грн. за складення позовної заяви підтверджується наданими представником позивача договором про надання правової допомоги від 17.09.2018 №03-09/2018 та квитанції до прибуткового касового ордера від 17.09.2018 №03-09/2018-01, складеного на підставі договору про надання правової допомоги №03-09/2018 у розмірі.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (пункт 1-4).
В даному випадку, суд вважає 2000,00 грн. за складення позовної заяви співмірною сумою зі складністю справи, оскільки єдиною підставою позову вказано протиправність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності внаслідок повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. З урахуванням наданих доказів та висновків суду на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Департаменту патрульної поліції.
Керуючись статтею 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 24 липня 2018 року №984 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності УПП у м. Києві ДПП" у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 08 серпня 2018 року №762 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію".
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, з 09 серпня 2018 року.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09 серпня 2018 року по 04 березня 2019 року в розмірі 28254,72 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 72 коп.), за виключенням податків та обов'язкових платежів.
Виконати негайно рішення суду в частині:
- поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, з 09 серпня 2018 року.
- стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09 серпня 2018 року по 04 березня 2019 року в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4143,23 грн. (чотири тисячі сто сорок три грн. 23 коп.), за виключенням податків та обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) . за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Департаменту патрульної поліції.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1).
Відповідач - Департамент патрульної поліції (ідентифікаційний код 40108646, місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складено 26 квітня 2019 року.
Суддя В.А. Донець