02 травня 2019 р. Справа № 480/1237/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,
представника позивача - адвоката Кордюк В.П.,
представника відповідача - Товарніченко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який його представник підтримав у судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що 02.08.2018 року державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 75727,84 грн. в межах виконавчого провадження №55233873 з виконання рішення Зарічного районного суду м.Суми про стягнення з позивача боргу на користь ПАТ «ПроКредит Банк» .
Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною та просить скасувати, зазначаючи що відповідно до частин 1,2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір справляється за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута , повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Тобто підставою для стягнення виконавчого збору є погашення боргу боржником перед стягувачем внаслідок певних дій виконавця. При цьому позивач, як боржник, добровільно погасив заборгованість перед банком поза межами виконавчого провадження, про вчинення дій державним виконавцем, спрямованих на погашення боргу, позивачу невідомо, оскільки заочне рішення суду, яким стягнуто борг, позивач отримав лише 06.03.2018 року, звернувся до суду із заявою про його перегляд, 04.04.2018 року в задоволенні заяви суд відмовив. 11.06.2018 року ухвалою апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу повернуто позивачу. З моменту прийняття даної ухвали позивач протягом місяця погасив борг перед банком.
Крім того, позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, не був повідомлений про те, що є боржником, тому постанова про стягнення виконавчого збору порушує його права як сторони у виконавчому провадженні.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що на виконанні у головного державного виконавця відділу перебувало виконавче провадження № 55233873 з примусового виконання виконавчого листа № 591/6581/16-ц, виданого 23.05.2017 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 769983,99 грн. на користь ПАТ «ПроКредитБанк».
23.11.2017 на підставі ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження», копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В даному випадку державним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження № 55233873 направлена ОСОБА_3 на адресу, яка зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 гуртожиток, рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів відправлених Зарічним ВДВС м. Суми ГТУЮ в Сумській області. Проте, відправлення повернуте до відділу з відміткою пошти про причини повернення « за закінченням терміну зберігання», так само повернуті і всі інші виконавчі документи, які направлялися ОСОБА_3 до відому.
В ході виконання держаним виконавцем вчинялися необхідні для виконання рішення суду дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, 29.11.2017 винесена постанова про арешт майна боржника, у відповідності до вимог ст.. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно даних Державної фіскальної служби України, боржник мав відкриті рахунки в банківських установах. 13.12.2017 винесена постанова про арешт коштів боржника, у відповідності до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». 19.12.2017 заступником начальника відділу Стебловською Ю.О. складено акт у присутності ОСОБА_3 про те, що він повідомлений про розмір заборгованості за виконавчими документами, зобов»язався сплатити заборгованість на користь стягувача.
Згідно результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, за боржником зареєстровано рухоме майно, а саме транспортні засоби. 12.02.2018 боржнику направлено вимогу в якій призначено день та час для надання транспортних засобів для проведення опису з метою подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості по виконавчому документу. В призначений час вимога боржником не виконана, тому 16.04.2018 винесена постанова про розшук майна боржника, згідно вимог ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», копію постанови направлено до виконання.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником виявлено земельну ділянку, яка розташована за адресою: Сумська область, Недригайлівський р-н, с/рада Вільшанська. 16.04.2018 на підставі ст.. 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про проведення перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця.
27.07.2018 до відділу надійшла заява стягувача, в якій повідомлено про врегулювання питань заборгованості між боржником та стягувачем та відсутності з боку стягувача майнових претензій до боржника.
02.08.2018 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, згідно п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, які виведено в окремі виконавчі провадження.
Частина 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки не стягнення виконавчого збору, а тому, загальні правила встановлені ч.1,2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть застосовуватися. Тобто, стягувач звернувся із заявою про повернення виконавчого документу у зв»язку з чим настають наслідки, передбачені ч.3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», тому , якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23.11.2017 державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрите виконавче провадження № 55233873 з примусового виконання виконавчого листа № 591/6581/16-ц, виданого 23.05.2017 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 769983,99 грн. на користь ПАТ «ПроКредитБанк» ( а.с. 54). Копія постанови направлена боржнику ОСОБА_3 за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте відправлення повернуте до відділу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» ( а.с. 55).
29.11.2017 винесена постанова про арешт майна боржника ( а.с.58).
29.11.2018 на запит державного виконавця надійшла інформація Державної фіскальної служби України про відкриті рахунки боржника в банківських установах ( а.с.60).
13.12.2017 винесена постанова про арешт коштів боржника, у відповідності до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» ( а.с.63).
19.12.2017 складено акт у присутності ОСОБА_3 про те, що він повідомлений про розмір заборгованості за виконавчими документами, зобов»язався сплатити заборгованість на користь стягувача ( а.с. 64).
26.01.2018 сформовані результати аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, з якого встановлено, що за боржником зареєстровано рухоме майно, а саме транспортні засоби (а.с.68).
12.02.2018 боржнику направлено вимогу в якій призначено день та час для надання транспортних засобів для проведення опису з метою подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості по виконавчому документу ( а.с.67).
16.04.2018 винесена постанова про розшук майна боржника, згідно вимог ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», копію постанови направлено до виконання ( а.с. 62).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником виявлено земельну ділянку, яка розташована за адресою: Сумська область, Недригайлівський р-н, с/рада Вільшанська.
16.04.2018 на підставі ст.. 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про проведення перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця ( а.с. 71).
27.07.2018 до відділу надійшла заява стягувача, в якій повідомлено про врегулювання питань заборгованості між боржником та стягувачем та відсутність з боку стягувача майнових претензій до боржника ( а.с. 75).
02.08.2018 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, згідно п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ( а.с. 16, 76).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб»єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII).
Згідно ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Таким чином, належне повідомлення боржника про початок примусового виконання рішення відповідно до Закону пов»язане з моментом виконання обов»язку державного виконавця про надіслання постанови, а не з моментом фактичного отримання постанови боржником. Як вже встановлено судом вище, державний виконавець виконав цей обов»язок, надіславши боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому підстав стверджувати, що позивач належним чином не повідомлений про початок примусового виконання рішення відсутні.
При цьому, посилання позивача на ухвалу Зарічного районного суду м.Суми про відкриття провадження за заявою про перегляд заочного рішення від 15 березня 2018 року (а.с.18-19), в якій встановлено факт отримання ним лише 06.03.2018 копії заочного рішення від 04.04.2017 року, що підтверджує його необізнаність про судове рішення, на думку суду, є необгрунтованим, а вказаний позивачем факт спростовуються актом державного виконавця від 19.12.2017 ( а.с.64), в якому позивач власноруч виклав свої зауваження в яких зазначив про своє зобов»язання сплатити суму заборгованості перед банком, проте в іншій сумі, ніж та, що вказана в судовому рішенні. Тобто принаймні з 19.12.2017 року позивач був обізнаний про існування судового рішення про стягнення з нього боргу та про примусове виконання цього рішення.
Щодо підстав для стягнення виконавчого збору суд зазначає наступне.
Частинами 1,2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1-6 частини п» ятої статті 27 Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також, ч.9 ст. 27 Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відтак, на підставі системного аналізу вказаних норм суд приходить до висновку, що ч. 1, 2 ст. 27 Закону встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. При цьому ця стаття передбачає вичерпний перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.
Згідно ч.3 ст. 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З огляду на те, що підставою для закінчення виконавчого провадження стала підстава, вказана в п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» , а саме фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, про що зазначено у постанові про закінчення виконавчого провадження ( а.с.76), яка є чинною на час розгляду даної справи, суд вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 268-272, 287, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 ( ід.н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ( код ЄДРПОУ 40211137, вул.Гамалія, 31/А, м.Суми, 40021) про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Суддя Л.М. Опімах