Рішення від 26.04.2019 по справі 1.380.2019.000599

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000599

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Карп'як О.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №ЛВ1196/1095/АВ/ФС від 02 жовтня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами інспекційного відвідування працівниками ГУ Держпраці у Львівській області було складено акт № ЛВ1196/1095/АВ від 12.09.2018 (надалі - Акт) та припис №ЛВ1196/1095/АВ/П від 12.09.2018 (надалі - Припис) про усунення виявлених порушень. Згідно акту, встановлено порушення позивачем вимог пункту 2.5 глави 2 Інструкції № 58, ч. 4 ст. 79, ч. 6 ст. 95, чч. 1,2 ст. 115 КЗпП, ст. 33 Закону України «Про оплату праці». На підставі вказаного акту було винесено постанову від 02.10.2018 №ЛВ1196/1095/АВ/ФС. Позивач вказану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки ним виконано припис відповідача в встановлений строк, тому відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності" фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до нього не застосовуються. Накладення штрафу за умови виконання вимог припису є надмірним та таким що позбавляє можливості позасудово успішно заперечити захід, вжитий стосовно нього. Окрім того позивач зазначає, що лист із запрошенням на розгляд справи про накладення штрафу на 02.10.2018 був отриманий ним із запізненням лише 07.11.2018, тому відповідачем не було належним чином забезпечено право позивача на участь у розгляді справи про накладення штрафу, зокрема право своєчасно бути повідомленим про день, час та місце розгляду справи.

Відповідачем на адресу суду подано відзив, який обґрунтований тим, що ГУ Держпраці у Львівській області при винесенні постанов про накладення штрафу були дотримані вимоги Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, покладених на нього Конституцією та діючим законодавством. Зазначив, що під час інспекційного відвідування інспектором було досліджено надані позивачем документи та виявлено, що відповідно до наказу №01-ОД від 03.01.2017 з 03.01.2017 року позивачем встановлено посадові оклади для бухгалтера ОСОБА_2 та адміністратора ОСОБА_3 у розмірі 3300 грн. Дані посадові оклади станом на червень-липень 2017 року були незмінними. Згідно із відомостями нарахування виплат за січень-липень 2017 року вказаним працівникам нараховувалася заробітна плата у однакову розмірі 3300 грн. Необхідність нарахування та виплати індексації заробітної плати працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у позивача виникла в червні 2017 року. Даних про нарахування працівникам індексації за вказані періоди відомості чи будь-які інші документи не містили, отже інспектором було встановлено порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України "Про оплату праці", які зафіксовані в акті перевірки, який підписано позивачем без зауважень та за які позивача правомірно притягнуто до відповідальності. Під час проведення перевірки позивачем не заперечувався обов'язок нарахування та сплати вказаним працівникам індексації заробітної плати, що за його поясненнями не здійснювалась через неуважність бухгалтера. Вказує, що відповідачем на адресу позивача завчасно направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, що підтверджується належними доказами відправлення рекомендованої кореспонденції. Таким чином оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства. Враховуючи вищезазначене просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що накладення штрафу за умови виконання вимог припису є надмірним та таким, що позбавляє можливість позасудово успішно заперечити захід, вжитий стосовно нього. Окрім того, відповідач не належним чином повідомив позивача про призначений розгляд справи про накладення штрафу та здійснив такий розгляд за його відсутності за можливості відкласти такий розгляд.

У запереченнях відповідач зазначив, що незалежно від виплати індексації заробітної плати найманим працівникам на виконання вимог припису до об'єкта інспекційного відвідування застосовуються заходи відповідальності у зв'язку чим було винесено оскаржувану постанову та застосовано фінансову санкцію, яка передбачена абз. 4 ч. 2 ст. 265 КзпП України та є безальтернативною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Ухвалою від 11.02.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 26.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 15.04.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд перейшов в письмове провадження для прийняття рішення.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши зміст та підстави позовних вимог, обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, доводи заяв по суті спору, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 10.09.2018 № 2088-П, інспектора праці на підставі п.п.1 п.5 Порядку за зверненням ОСОБА_4 від 03.08.2018 вх. №К-832 в термін з 11.09.2018 по 12.09.2018 зобов'язано провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у ФОП ОСОБА_1, юридична адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Львівська, буд. 3, фактична адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд.301, офіс 218.

10.09.2018 для здійснення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 ГУ Держпраці у Львівській області було видано направлення № 1905 на здійснення інспекційного відвідування у період з 11.09.2018 по 12.09.2018.

За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, відповідачем складено акт № ЛВ1196/1095/АВ від 12.09.2018. Як вбачається із вказаного акта, інспектором було виявлено порушення позивачем вимог пункту 2.5 глави 2 Інструкції № 58, ч.4 ст.79, ч.6 ст.95, ч.ч.1,2 ст.115 КзпП, ст. 33 Закону України "Про оплату праці". Зокрема виявлено, що відповідно до наказу №01-ОД від 03.01.2017 з 03.01.2017 року встановлено посадові оклади для бухгалтера ОСОБА_2 та адміністратора ОСОБА_3 у розмірі 3300 грн, які станом на червень 2017 року були незмінними та підлягали проведенню індексації, яку слід було нараховувати та виплачувати відповідно до індексу споживчих цін у червні бухгалтеру ОСОБА_2 та у червні-липні 2017 року адміністратору ОСОБА_3. Однак при огляді відомостей нарахування та виплат заробітної плати за період 2017 року та січень-червень 2018 року індексація заробітної плати не нараховувалася та не виплачувалася даним працівникам. Станом на 12.09.2018 ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів по нарахуванню та виплаті сум індексації заробітної плати за 2017 рік зазначеним працівникам.

12.09.2018 року відповідач на підставі пункту 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України від 26.04.2017 № 295, виніс припис №ЛВ1196/1095/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути встановлені порушення та письмово проінформувати про виконання вимог припису ГУ Держпраці у Львівській області до 21.09.2018.

Акт інспекційного відвідування та Припис вручено ФОП ОСОБА_1, про що останній розписався та засвідчив про свою згоду з прийнятими документами, зауваження відсутні.

20.09.2018 посадовою особою ГУ Держпраці у Львівській області було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ1196/1095/АВ/МГ/ІП.

Відповідно до списку № 7360 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих та фіскального чеку від 25.09.2018 ГУ Держпраці у Львівській області 25.09.2018 було скеровано на адресу ФОП ОСОБА_1 виклик на розгляд справи про накладення штрафу на 02.10.2018 о 14 год. 30 хв. у приміщенні відповідача.

02.10.2018 посадовою особою ГУ Держпраці у Львівській області на підставі акту №ЛВ1196/1095/АВ від 12.09.2018 прийнято постанову №ЛВ1196/1095/АВ/ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 74 460 грн за порушення вимог частини шостої статті 95 КзпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці». В постанові зазначено, що індексація заробітної плати позивачем не нараховувалася та не виплачувалась. Станом на 12.09.2018 позивачем не надано підтверджуючих документів нарахуванню та виплати сум індексації заробітної плати зазначених працівників.

На підтвердження усунення у встановлені строки встановлених порушень позивачем надано повідомлення про виконання припису, наказ № 1-ОД від 02.01.2018 про затвердження графіка відпусток на 2018 р., графік відпусток працівників на 2018 р., наказ № 2-ОД від 05.01.2017 про затвердження графіка відпусток на 2017 р., графік відпусток працівників на 2017 р., наказ № 3 - ОД від 02.01.2018 про терміни виплати заробітної плати, звіт ЄСВ, відомість нарахування заробітної плати за серпень 2018 р., відомість про виплату грошей за серпень 2018 р. з додатками, розрахунок компенсації за несвоєчасну виплату індексації, наказ № 2-ОД від 02.01.2018 про встановлення посадового окладу, наказ №4-ОД від 02.05.2018 про встановлення посадового окладу.

При оцінці спірних правовідносин та прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 N 877-V (далі Закон N 877-V).

Як зазначено в статті 1 Закону N 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону N 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону N 877-V).

Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 9 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р., Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі Закон № 108/95-ВР) мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно до статті 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Як визначено в пункті 5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначено в Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000, № 2017-III. В статті 18 цього Закону з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункти 3, 4 Порядку № 509).

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункт 5 Порядку № 509).

Згідно пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

В пункту 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку № 509).

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами.

Як вбачається з наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 10.09.2018 № 2088-П, підставою для проведення інспекційного відвідування зазначено, звернення ОСОБА_4 від 03.08.2018 вх. №К-832. На підставі даного наказу відповідачем було видано відповідне направлення для проведення перевірки за результатами якої інспектором відповідно до встановлених термінів складено Акт та винесено Припис. На підставі Акта винесено постанову про накладення штрафу. Відтак, відповідачем були дотримані вимоги вищезазначених норм права щодо проведення інспекційного відвідування та процедури перевірки.

Постанова № ЛВ1196/1095/АВ/ФС від 02.10.2018 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 74 460 грн ґрунтується на тому, що підприємець порушив вимоги частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці» та не проводив індексацію заробітної плати працівникам ОСОБА_2 у червні та ОСОБА_3 у червні і липні 2017 року. Ця обставина зафіксована в акті інспекційного відвідування та виданому на його підставі приписі про усунення виявлених порушень від 12.09.2018.

Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України та є мінімальними державними гарантіями. Індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією. Недотримання юридичною особою - роботодавцем цих гарантій є підставою для застосування штрафу, передбаченого абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП.

В ході інспекційного відвідування на підставі відомостей розрахунку заробітної плати встановлено, що працівникам позивача не було нараховано та виплачено індексацію заробітної плати. Відповідно до наказу №01-ОД від 03.01.2017 з 03.01.2017 року позивачем встановлено посадові оклади для бухгалтера ОСОБА_2 та адміністратора ОСОБА_3 у розмірі 3300 грн, які станом на червень 2017 року були незмінними та підлягали проведенню індексації, яку слід було нараховувати та виплачувати відповідно до індексу споживчих цін у червні бухгалтеру ОСОБА_2 та у червні-липні 2017 року адміністратору ОСОБА_3. Однак при огляді відомостей нарахування та виплат заробітної плати за період 2017 року та січень-червень 2018 року індексація заробітної плати не нараховувалася та не виплачувалася даним працівникам. Станом на 12.09.2018 позивачем не надано підтверджуючих документів по нарахуванню та виплаті сум індексації заробітної плати за 2017 рік зазначеним працівникам.

Як вказано у позовній заяві, та пояснень наданих під час проведення перевірки позивачем було визнано встановлені порушення та не заперечувався обов'язок нарахування та сплати вказаним працівникам індексації заробітної плати, що за його поясненнями не здійснювалась через неуважність бухгалтера.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданих позивачем повідомлення про виконання припису на підтвердження усунення у встановлені строки встановлених перевіркою порушень позивачем проведено індексацію заробітної плати зазначеним працівникам.

Отже, нарахування та сплата вищезазначеної індексації та подані позивачем на підтвердження документи були здійсненні після встановленого порушення і на виконання припису відповідача, що підтверджується і самим позивачем.

Оцінюючи обставини в сукупності, суд дійшов переконання, що під час інспекційного відвідування встановлено факт порушення позивачем мінімальних державних гарантій норм оплати праці, оскільки індексація заробітної плати не проводилася. За таких обставин суд дійшов висновку, що посадова особа ГУ Держпраці у Львівській області прийняла обґрунтоване та правомірне рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Відповідно оскаржувана постанова про накладення штрафу № 1196/1095/АВ/ФС від 02.10.2018, прийнята на підставі акта та у відповідності до п. 8. Порядку № 509 є законною та обґрунтованою.

Оцінюючи доводи позивача, що індексація заробітної плати працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була виплачена на виконання вимог припису, тому відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" засоби реагування до суб'єкта господарювання не повинні були застосовуватися, суд зазначає наступне.

Частиною п'ятою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено вичерпний перелік норм цього Закону, які зобов'язані дотримати зазначені в частині четвертій статті 2 цього Закону органи державного нагляду (контролю), а саме вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Відтак, безпідставними є посилання позивача на частину одинадцяту статті сьомої даного Закону, оскільки така не входить до переліку правових норм, обов'язок дотримання яких зобов'язаний відповідач при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про працю. Водночас, відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З огляду на це доводи позивача не підтверджують протиправності винесеної відповідачем постанови про накладення штрафу.

Суд також дійшов висновку, що аргументи позивача щодо застосування відповідачем найбільшої міри покарання у вигляді максимально можливого розміру штрафу без урахування будь-яких обставин скоєного правопорушення та за фактично виконаного припису, порушує принцип пропорційності є помилковими, оскільки абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено безальтернативну фінансову санкцію яку і застосував відповідач у оскаржуваній позивачем постанові, оскільки як посадова особа органу державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи аргументи позивача про невчасне його повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, суд зазначає, що відповідач документально підтвердив, що скерував повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу у встановленому порядку та строки - рекомендований лист від 25.09.2018 вих. № 476/2/11-39 був скерований на адресу ФОП ОСОБА_1 за сім днів до дати розгляду справи, що підтверджується доданими до матеріалів справи списком №7360 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих та фіскальним чеком від 25.09.2018. Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку для місцевої кореспонденції не перевищують трьох днів з дати надіслання. Та обставина, що ФОП ОСОБА_1 вчасно не прибув на пошту для отримання поштового відправлення не спростовує того факту, що контролюючий орган діяв добросовісно та дотримався процедури виклику на розгляд справи. А фактичні обставини одержання надісланого виклику позивачем, як адресатом у поштовому відділенні знаходяться за межами компетенції відповідача, як відправника поштового відправлення. Так, пункт 6 Порядку № 509 передбачає альтернативні способи повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи. Однак право вибору одного із встановлених Порядком способів залишається за відповідачем. В даному випадку повідомлення позивача про розгляд здійснювалося рекомендованим листом, що відповідає Порядку № 509. ФОП ОСОБА_1 не забезпечив участь свого представника в розгляді справи та не подавав клопотань про його відкладення, тому на підставі пункту 7 Порядку № 509 справу розглянуто на підставі наявних матеріалів. Тому право позивача на участь в розгляді її справи не було порушене.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, підсумовуючи свої висновки, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова ГУ Держпраці у Львівській області відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняті обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КЗпП України та Порядком № 509. Водночас доводи позивача є хибними та свідчать про безпідставність позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

З огляду на висновки суду по суті спору, відповідно ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295 пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідних положень" КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича,8, код ЄДРПОУ 39778297).

Повний текст рішення складено 02.05.2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Попередній документ
81482239
Наступний документ
81482241
Інформація про рішення:
№ рішення: 81482240
№ справи: 1.380.2019.000599
Дата рішення: 26.04.2019
Дата публікації: 03.05.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (26.04.2019)
Дата надходження: 06.02.2019
Предмет позову: про скасування постанови про накладення штрафу