Іменем України
02 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/872/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні,
27.02.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Біловодське ОУПФУ), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Біловодського ОУПФУ щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з червня 2016 року;
- зобов'язати Біловодське ОУПФУ поновити нарахування та виплату пенсії за віком, ОСОБА_1 з червня 2016 року;
- звернути рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача. З червня 2016 року відповідач припинив виплату пенсії позивачу. Жодного рішення щодо припинення виплати пенсії позивач не отримував.
Діями, що полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії. Відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України права позивача, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування.
Ухвалою суду від 28.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, поновлено позивачу строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 1-2).
Ухвалою суду від 29.03.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено відкрите судове засідання (арк.спр. 16-17).
Ухвалою суду від 23.04.2019 уточнену позовну заяву повернуто позивачу (арк.спр. 30-31).
Ухвалою суду від 23.04.2019 стягнуто з Біловодського ОУПФУ до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1921,00 грн на підставі частини восьмої статті 80 КАС України (арк.спр.32-33).
Ухвалою суду від 23.04.2019 відкладено судовий розгляд справи та повторно зобов'язано Біловодське ОУПФУ надати витребувані ухвалами суду від 28.02.2019 та від 29.03.2019 документи (арк.спр. 38-39).
Ухвалою суду від 02.05.2019 повернуто без розгляду заяву відповідача про закриття провадження у справі.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у позовній заяві позивач просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 21), причини неявки суду не повідомив.
02.05.2019 за вх. № 24206/2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся 14.12.2015 до позивача з заявою про взяття на облік. Розпорядженням від 08.02.2016 № 1225720 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. З 01.06.2016 виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена на підставі інформаційного обміну з УСЗН (не підтверджене місце фактичного проживання) станом на травень 2016 року.
На запит Марківського ОУПФУ від 06.11.2017 № 4466 Міловським відділом Біловодського ОУПФУ до вказаного управління було надіслано електронну пенсійну справу, паперову пенсійну справу на громадянина ОСОБА_1 та атестат від 06.11.2017 № 1705 про припинення виплати пенсії.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77,90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, є пенсіонером за віком, внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується, наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 4 зв), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 4 зв.), довідки від 06.1.2017 № 0000392756 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 4), пенсійного посвідчення (арк.спр. 4).
Відповідачем у відзиві зазначено, що позивач 14.12.2015 звернувся з заявою про взяття на облік, та розпорядженням від 08.02.2016 № 1225720 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
З 01.06.2016 виплату пенсії ОСОБА_1 припинено на підставі інформаційного обміну з УСЗН (не підтверджене місце фактичного проживання) станом на травень 2016 року (арк.спр. 48 зв.).
Управлінням соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації надано суду інформацію від 13.03.2019 за вх. № 14389/2018 про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Єдиній базі даних внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з 06.11.2017 по теперішній час (арк.спр. 14).
Згідно із довідкою від 06.11.2018 № 0000392756 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої УСЗН Марківської РДА, фактичним місцем проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є АДРЕСА_1 (арк.спр. 4).
15.11.2017 за вх. № 1880/49 до відповідача з Марківського ОУПФУ Луганської області надійшов запит пенсійної справи ОСОБА_1 у зв'язку з переїздом останнього до Марківського району Луганської області (арк.спр. 52).
Пенсійну справу ОСОБА_1 направлено відповідачем до Марківського ОУПУФ Луганської області супровідним листом від 17.11.2017 № 1152/02-32 (арк.спр. 50) разом з атестатом від 06.11.2017, в якому зазначено, що пенсію ОСОБА_1 виплачено по 31.05.2016, знято позивача з обліку 01.06.2016 (арк.спр. 51).
Відомостями з Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України від 23.04.2019 підтверджується, що виплата пенсії ОСОБА_1 станом на жовтень 2018 року проводиться у Марківському районі (арк.спр. 53).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 05.11.1991 № 1788-XII пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
За статтею 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Так, у частині першій цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.
Згідно з частиною третьою статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись публічним акціонерним товариством "Укрпошта" (далі - ПАТ "Укрпошта") з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.
Таким чином, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується відповідною довідкою.
На виконання ухвали суду від 28.02.2019 управління соціального захисту населення Марківської РДА надало суду інформацію від 18.03.2019 за вх. № 14389/2019 про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з 06.11.2017 по теперішній час (арк.спр. 14).
З червня 2016 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачу.
Суд зазначає, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
У свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 та від 08.06.2016 № 365 визначено умови призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам: знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Як зазначив відповідач, припинення виплати пенсії позивачу з 01.06.2016 сталося на підставі інформаційного обміну з УСЗН (не підтверджене фактичне місце проживання), при цьому з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу, починаючи з червня 2016 року взагалі не приймалося.
Тобто припинення виплати пенсії позивачу відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у судовому рішенні у зразковій справі № 805/402/18.
Разом з тим, щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з червня 2016 року, в суду відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Положеннями пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства для поновлення виплати пенсії пенсіонером особисто або його законним представником необхідно подати відповідну заяву до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Така заява реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.
В позовній заяві позивач посилається на те, що знаходиться на обліку відповідача як пенсіонер за віком.
Проте, в матеріалах справи наявна копія запиту пенсійної справи ОСОБА_1 від Марківського ОУПФУ Луганської області № 4466, в якому останній просить надіслати електронну та паперову пенсійні справи ОСОБА_1 до Марківського ОУПФУ для призначення пенсії у зв'язку з переїздом позивача до Марківського району (арк. спр. 52).
Біловодське ОУФПУ 17.11.2017 за вих. № 1152/02-32 надіслало пенсійну справу ОСОБА_1 до Марківського ОУПФУ разом із атестатом від 06.11.2016, відповідно до якого пенсію позивачу виплачено по 31.05.2016 (арк. спр. 50, 51).
З вищевикладеного вбачається, що позивач не перебуває на обліку в Біловодському ОУПФУ Луганської області, що також підтверджується витягом з Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку ПФУ від 23.04.2019 (арк.спр. 28).
Оскільки ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Біловодському ОУПФУ Луганської області, Марківське ОУПФУ не є відповідачем у справі, в суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В даному випадку позивачем не доведено обґрунтованості своїх вимог в цій частині, і у їх задоволенні слід відмовити.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Ухвалою суду від 28.02.2019 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною восьмою статті 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, і вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії з 01.06.2016 є основною, а вимога про поновлення виплат - похідною вимогою, при цьому основна вимога задоволена, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41247269, 92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2016 року протиправною.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя А.Г. Секірська