02 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/914/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про:
- визнання протиправними та скасування рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.12.2018 №232 та рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 18.01.2019 №18;
- зобов'язання Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40367050, адреса місцезнаходження: вул. Велика Набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630) зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, до пільгового стажу, який дає право на пільгову пенсію відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період його роботи з 04.11.1988 по 15.03.2010 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати настання відповідного права.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує протиправністю та безпідставністю прийняття Комісією при ГУПФУ в Полтавській області та Кременчуцьким ОУПФУ рішень від 27.12.2018 №232 та від 18.01.2019 №18 відповідно, оскільки ним надавався повний пакет документів, які підтверджують наявний у останнього трудовий стаж на посаді водія на міському пасажирському транспорті, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).
11.04.2019 від ГУПФУ в Полтавській області та Комісії до суду надійшли відзиви на позовну заяву, у яких останні заперечують проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Посилаються на те, що із заявою про підтвердження пільгових періодів роботи з 04.11.1988 по 15.03.2010 водієм міського пасажирського транспорту на Кременчуцькому автотранспортному підприємстві 15037 (ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307») останній звернувся до Комісії при ГУПФУ в Полтавській області 22.11.2018. Проаналізувавши усі надані заявником документи Комісією прийнято рішення від 27.12.2018 №232 про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні роботи, передбаченої пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 04.11.1988 по 15.03.2010 у зв'язку з відсутністю відомостей про постійну зайнятість водієм на міському пасажирському транспорті, відсутністю відомостей про оплату праці, що свідчить про недоведеність повної зайнятості на зазначених роботах, а надана копія витягу з наказу від 15.07.2014 №71/к завірена всупереч чинному законодавству (а.с. 62-63, 67-68).
23.04.2019 до суду від Кременчуцького ОУПФУ надійшов відзив на позовну заяву, у якому управління заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що в трудовій книжці позивача відсутні необхідні відомості про роботу на посаді, що дає право на пільгову пенсію. Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначає Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1. Враховуючи вказаний Порядок, Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУПФУ в Полтавській області рішенням від 27.12.2018 №232 відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи, що дають право на пільгову пенсію. З урахуванням норм законодавства та рішення Комісії від 27.12.2018 №232 Кременчуцьким ОУПФУ прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах зі зниженням віку (а.с. 102-104).
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) 22.11.2018 звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про підтвердження стажу роботи (а.с. 77).
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУПФУ в Полтавській області від 27.12.2018 №232 ОСОБА_1 відмовлено в підтвердженні роботи, передбаченої пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04.11.1988 по 15.03.2010; підстава відмови - відсутні відомості про постійну зайнятість водієм на міському пасажирському транспорті; надана копія витягу з наказу від 15.07.2014 №71/к завірена всупереч чинному законодавству; відсутні відомості про оплату праці, що свідчить про недоведеність повної зайнятості на зазначених роботах (а.с. 75-76).
У подальшому, на підставі рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУПФУ в Полтавській області від 27.12.2018 №232 Кременчуцьким ОУПФУ прийнято рішення від 18.01.2019 №18, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії, передбаченої пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с. 52).
Вважаючи зазначені рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституцій України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (стаття 12 згаданого Закону).
Відповідно до пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Аналогічно згідно з пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1 та 2 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 цього Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105 (далі - Порядок №18-1).
Пунктом 11 Порядку №18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Як слідує з матеріалів справи, разом із заявою про підтвердження стажу роботи від 22.11.2018 ОСОБА_1 до пенсійного органу були подані наступні документи: - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307»; - копії сторінок трудової книжки ОСОБА_1; - архівні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 30.07.2018, видані Архівним відділом виконавчого комітету Кременчуцької міської ради; - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - Індивідуальні відомості про застраховану особу; - довідку ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» про перейменування юридичної особи; - довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30.07.2018 №02-04/1/1753-Х та №02-04/1/1749-Х; - наказ ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» про звільнення, переведення та переміщення працівників від 04.11.1988 №197/к; наказ ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» від 12.01.1988 про структуру управління підприємства; - особова картка працівника; - копії ідентифікаційного коду та паспорту ОСОБА_1 (а.с. 78-98).
Так, згідно записів, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_1, у період з 04.11.1988 по 15.03.2010 останній працював у ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307», де обіймав посаду водія 3 класу на всіх марках автобусів (а.с. 81-82).
З інформації, що міститься у наказах ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» про звільнення, переведення та переміщення працівників від 04.11.1988 №197/к та від 12.01.1988 про структуру управління підприємства, а також особової картки працівника ОСОБА_1 вбачається, що з 04.11.1988 останнього дійсно було переведено на посаду водія 3 класу в автоколону №1 - колону автобусних пасажирських міських перевезень (а.с. 91-94).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» станом на 22.11.2018, вказане підприємство припинене 29.12.2014 у зв'язку із визнанням його банкрутом (а.с. 78-80).
Водночас, відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30.07.2018 №02-04/1/1753-Х у документах з особового складу ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» за період з 19.08.1988 по березень 2010 року відомості про переведення на роботу з неповним робочим днем, іншу роботу, роботу за сумісництвом або надання відпусток без збереження заробітної плати відносно ОСОБА_1 не виявлено (а.с. 90).
Також, Архівним відділом виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 30.07.2018 видані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії позивача за період листопад 1988 року - березень 2010 року (а.с. 83-85).
Аналогічного змісту інформація міститься також у довідці Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30.07.2018 №02-04/1/1749-Х (а.с. 95).
За викладених обставин, суд доходить висновку, що вказаними вище документами та записами в трудовій книжці позивача підтверджується, що позивач працюючи у період з 04.11.1988 по 15.03.2010 у ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» на посаді водія 3, 2, 1 класу здійснював пасажирські міські перевезення, а відтак останній має право на зарахування вказаного трудового стажу до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУПФУ в Полтавській області від 27.12.2018 №232 та рішення Кременчуцького ОУПФУ від 18.01.2019 №18 та зобов'язання Кременчуцьке ОУПФУ зарахувати ОСОБА_1 роботу на посаді водія міського пасажирського транспорту у ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» в період з 04.11.1988 по 15.03.2010 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Кременчуцьке ОУПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати настання відповідного права, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на їх передчасність, так як на даний час пенсійним органом ще не вчинені дії та не прийняті рішення щодо зарахування ОСОБА_1 роботи на посаді водія 3 класу у ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» в період з 04.11.1988 по 15.03.2010 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При вирішенні даної справи судом враховувалася правова позиція Верховного Суду, викладена ним у постанові від 11.09.2018 у справі №2а-185/5316/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 76381269).
Відтак, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Прохальна частина адміністративного позову містить клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Полтавській області та Кременчуцького ОУПФУ на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі по 384,20 грн з кожного.
Водночас, у позовній заяві позивач вказує суму судових витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_2 в розмірі 3842,00 грн та підтверджує розмір вказаної суми розрахунком розміру винагороди адвоката за надання правової допомоги у цивільній або адміністративній справі (ЦАС) та квитанцією про оплату правової допомоги від 14.03.2019.
Частинами 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 зазначеної норми для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А відповідно до частини 5 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у скорочені строки, без проведення судового засідання та на підставі наявних у справі матеріалів. Таким чином, розгляд зазначеної категорії справ не передбачає участі представника позивача в судових засіданнях, складення додаткових (крім позовної заяви) процесуальних документів, формування значної доказової бази, а відтак, підготовка адміністративного позову в такій справі об'єктивно не потребує значних витрат часу, обсягу юридичної та технічної роботи.
За змістом розрахунку розміру винагороди (а.с. 53) до вихідних даних для її розрахунку адвокат ОСОБА_2, окрім складення позовної заяви, включив також його участь, як представника позивача, орієнтовно у трьох судових засіданнях, та безпосередньо складення самого розрахунку розміру винагороди адвоката.
Разом із тим, оскільки в ході розгляду даної справи судові засідання не проводилися, а остання розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає безпідставним включення до розрахунку розміру винагороди адвоката в обсяг наданих послуг з правничої допомоги участь останнього, як представника позивача, орієнтовно у трьох судових засіданнях та складення самого розрахунку.
За викладених обставин, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений до 1000,00 грн.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів ГУПФУ в Полтавській області та Кременчуцького ОУПФУ судові витрати на правничу допомогу у розмірі по 500,00 грн з кожного.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (вул. Центральна, буд. 115, с. Садки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39601, рнокпп НОМЕР_1) до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40367050) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУПФУ в Полтавській області від 27 грудня 2018 року №232.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 18 січня 2019 року №18.
Зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати ОСОБА_1 роботу на посаді водія міського пасажирського транспорту у ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство - 15307» в період з 04 листопада 1988 року по 15 березня 2010 року до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (вул. Центральна, буд. 115, с. Садки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39601, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн (п'ятсот гривень нуль копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40367050) на користь ОСОБА_1 (вул. Центральна, буд. 115, с. Садки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39601, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн (п'ятсот гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_3