про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
02 травня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1042/19
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Момонт Г.М., розглянувши матеріали позовної заяви у справі
за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: Державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Шевченка Руслана Васильовича, смт. Олександрівка Кіровоградської області, вул. Незалежності, 78
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Шевченка Руслана Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Шевченка Руслана Васильовича від 27.11.2017 року, індексний номер 38366979 про державну реєстрацію права оренди приватного підприємства «Агрофірма «Перлина» на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 4,3594 га, розташованої на території Шпаківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, проте відповідачем прийнято оскаржуване рішення згідно з яким зареєстровано інше речове право на його земельну ділянку - право оренди Приватного підприємства «Агрофірма «Перлина» на підставі договору оренди з колишнім власником такої земельної ділянки ОСОБА_3 Позивач зазначає, що право оренди на земельну ділянку позивача зареєстроване внаслідок неналежного виконання державним реєстратором його обов'язків.
Також позивач наголошує на тому, що спірні правовідносини не пов'язані з виконанням/невиконанням умов договору оренди та правомірністю чи навпаки укладення цієї цивільно-правової угоди (між ОСОБА_3 та ПП «Агрофірма «Перлина»), на підставі якої здійснювалася оскаржувана реєстрація права оренди, а тому відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 р. по справі №823/378/16, вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на приписи п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 7 частини 1 ст.4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З аналізу зазначених норм встановлено, шо до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих ним при здійсненні владних управлінських функцій. Проте помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №914/2006/17.
Водночас слід враховувати, що приватно-правові відносини вирізняються публічно-правових саме наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. При цьому спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
За своєю правовою природою спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, оскільки прийняте відповідачем оскаржуване рішення стосувалося реєстраційних прав іншої особи, а не позивача.
Визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яким в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване речове право на нерухоме майно за третьою особою, за своєю суттю є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою.
Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16.
Окрім того, в постанові від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16 викладена правова позиція про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 р. у справі №817/1048/16, від 18.04.2018 р. у справі №804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Водночас у постанові від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду відійшла від правової позиції викладеної у постановах від 04.04.2018 р. у справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10.04.2018 р. у справі №808/8972/15, від 16.05.2018 р. у справі №826/4460/17, від 23.05.2018 р. у справі №815/4618/16, від 05.06.2018 р. у справі №804/20728/14, від 12.06.2018 р. у справі №823/378/16, від 13.06.2018 р. у справах №820/2675/17 та №803/1125/17.
Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер та з огляду на суб'єктний склад сторін має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.
При цьому посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 12.06.2018 р. по справі №823/378/16 є необґрунтованим, оскільки у постанові від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду відійшла від такої правової позиції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, враховуючи, що спірні правовідносини за своєю правою природою є приватноправовими та не мають характеру публічно-правових відносин, даний позов не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити.
Керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст.ст.243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Шевченка Руслана Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до цивільної юрисдикції.
Повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання такої ухвали.
Дата складання ухвали - 02 травня 2019 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.М. Момонт