м. Миколаїв.
02 травня 2019 р.
справа № 400/480/19
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286
до відповідача
Миколаївсьої митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017
про
визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000005/2 від 22 січня 2019 р.; рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000006/2 від 26 січня 2019 р.; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00015 від 22 січня 2019 р.; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00020 від 26 січня 2019 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (надалі - позивач або Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000005/2 від 22 січня 2019 р.;
- рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000006/2 від 26 січня 2019 р.;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00015 від 22 січня 2019 р.;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00020 від 26 січня 2019 р.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: основним видом господарської діяльності Товариства є виробництво глинозему. Одним з компонентів у виробництві глинозему, є каміння вапнякове технологічне, яке позивач закуповує із-за кордону на підставі зовнішньоекономічних контрактів. Так, на підставі контракту, укладеного в жовтні 2018 р. з ТОВ "Логістична транспортна компанія "Лідер" (Російська Федерація), Товариство закупило каміння вапнякове технологічне за ціною 1 392,0 російських рублів за 1 тонну. За умовами контракту, продавець поставляв товар на умовах DAP російсько-український кордон, згідно правил ІНКОТЕРМС-2010, при цьому ціна товару включала всі витрати по доставці товару. 22 і 26 січня 2019 р. для митного оформлення партії товару, позивач подав до Митниці дві електронні митні декларації UA504010/2019/000139 і UA504010/2019/000182, в яких митна вартість товару була визначена за основним методом - ціною контракту. Під час митного оформлення, відповідач поставив під сумнів заявлену позивачем митну вартість товару і витребував у позивача додаткові документи, які були надані в повному обсязі. Незважаючи на отримання документів, які підтверджують всі складові митної вартості товару, 22 і 26 січня 2019 р. Митниця прийняла картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00015 і UA504010/2019/00020, а також рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000005/2 і UA504010/2019/000006/2. На переконання позивача, Митниця безпідставно відмовила в митному оформленні товару за ціною контракту і протиправно визначила іншу митну вартість, ніж та, яка була задекларована Товариством. Позивач посилається на подання ним до Митниці всіх документів, які підтверджують складові задекларованої митної вартості і які (документи) не містили будь-яких розбіжностей або неточностей. Наполягає на вірному визначенні митної вартості за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (надалі - МК України), а саме за ціною контракту.
Відповідач позов не визнав, у відзиві вказав, що надані позивачем для митного оформлення документи не містили всіх даних, які б підтверджували задекларовану ним митну вартість товару, зокрема відсутня інформація щодо страхування вантажу, копії платіжних доручень не містять відміток банку про переказ коштів, розрахунки між сторонами контракту здійснені із порушенням строків і позивач не надав документів про наявність неустойки та збитків, які за приписами ст. 58 ч. 5 МК України включаються до митної вартості. Ці обставини розцінені Митницею як підстава для коригування митної вартості за другорядним методом (а. с. 77-84).
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що на вимогу Митниці ним надані всі документи і у відповідача не малось підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару за ціною контракту (а. с. 86-88).
Справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.
Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 89, 92).
Згідно із ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
31 жовтня 2018 р. Товариство уклало контракт № 18-345 з ТОВ "Логістична транспортна компанія "Лідер" (Російська Федерація) на поставку каменю вапнякового технологічного (п. 1 контракту); ціна на товар визначається на умовах DAP російсько-український кордон, відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, та включає в себе всі витрати щодо доставки товару (п. 2.1. і п. 3.1. контракту); вартість кожної партії товару визначається в окремих специфікаціях (п. 2.2. контракту); валюта контракту - російські рублі (п. 2.3. контракту) (а. с. 58-63).
Додатком до контракту є специфікація № 1 на поставку каменю вапнякового технологічного в кількості 20 000,0 +/-10% тонн, за ціною 1 392,0 російських рублів за тонну, на загальну суму 27 840 000,0 +/-10% російських рублів (а. с. 64).
Вказаний вантаж задекларовано позивачем за електронними митними деклараціями UA504010/2019/000139 і UA504010/2019/000182 від 22 і 26 січня 2019 р. відповідно (а. с. 23, 40).
22 і 26 січня 2019 р. Митниця надіслала Товариству електронні повідомлення, в яких вимагала надати документи щодо страхування товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, митну декларацію країни відправлення та договори з третіми особами.
На ці повідомлення, 22 і 26 січня 2019 р. позивач надіслав листи, в яких повідомив Митницю, що товар сторонами контракту не страхувався, надав інформацію про якісні та вартісні характеристики товару згідно даних виробника, долучив митні декларації країни відправника, а також вказав на відсутність договорів з третіми особами (а. с. 32, 43).
22 січня 2019 р. Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00015, а 26 січня 2019 р. картку № UA504010/2019/00020 (а. с. 20-21, 38-39).
22 і 26 січня 2019 р. Митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000005/2, UA504010/2019/000006/2 відповідно (а. с. 18-19, 36-37).
У зв'язку з прийняттям Митницею рішень про коригування митної вартості товарів, 22 і 26 січня 2019 р. позивач подав митні декларації UA504010/2019/000141 і UA504010/2019/000184, відповідно до яких товар задекларовано за митною вартістю, яка визначена відповідачем (а. с. 25-26, 48-49).
Як передбачено ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 57 ч. 2 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Стаття 54 ч. 6 МК України надає органу доходів і зборів право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ст. 55 ч. 1 МК України).
Згідно із ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз МК України дозволяє стверджувати, що вищенаведеною нормою законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть бути витребувані митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості товару і її не слід розуміти таким чином, що в кожному випадку митний орган повинен витребовувати всі перелічені документи - які саме документи витребовувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик товару що декларується.
Як слідує із спірних рішень Митниці та відзиву, відповідач заперечує правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, так як вона відрізняється від звичайної ціни на такі самі товари. Слід зазначити, що сам по собі факт відмінності ціни, яка наводиться декларантом від звичайної ціни на аналогічні товари, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів, а тому у господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.
При розгляді адміністративної справи № 826/12037/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78159391) Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2018 р. висловлена правова позиція про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу даних про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідач, на підставі поданих позивачем документів, мав можливість визначити ціну товарів за основним методом, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу, носять протиправний характер.
Що стосується доводів відповідача про те, що оскільки розрахунок за товар здійснено позивачем із порушенням строків, визначених контрактом, за приписами п. 8.1. контракту він мав сплатити неустойку, яка на підставі ст. 58 ч. 5 МК України включається до митної вартості, то такі доводи помилкові.
По-перше, у п. 8.1. контракту йдеться про право продавця товару стягнути з позивача неустойку, а не про обов'язок її сплати позивачем, а тому наявність у продавця такого права, не обов'язково свідчить про його фактичну реалізацію.
По-друге, аналіз ст. 58 ч. 5 і ч. 10 МК України не дає підстав стверджувати, що неустойка є складовою митної вартості, оскільки за своєю природою вона є мірою відповідальності порушника договірних зобов'язань та не може бути складовою ціни товару.
Помилкові і доводи відповідача про відсутність на платіжних дорученнях Товариства відміток банку про здійснення переказу коштів, так як норми Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затверджене постановою Правління Національного банку України 28 липня 2008 р. № 216, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 р. за № 910/15601, не вимагають наявності такої відмітки в якості обов'язкового реквізиту платіжного доручення.
Стаття 77 ч. 2 КАС України покладає на відповідача обов'язок доведення правомірності свого рішення.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість визначення ним митної вартості за основним методом, а наявність в його базах даних інформації про аналогічні товари з іншою митною вартістю, не є свідченням помилкового визначення її позивачем. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 3 936,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 00777 від 18 лютого 2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ЄДРПОУ 33133003) до Миколаївської митниці ДФС (вул.Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431) задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000005/2 від 22 січня 2019 р.
3. Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000006/2 від 26 січня 2019 р.
4. Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00015 від 22 січня 2019 р.
5. Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00020 від 26 січня 2019 р.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ЄДРПОУ 33133003) судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 936,90 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень дев'яносто копійок).
7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз