02 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 816/42/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39631, РНОКПП НОМЕР_1) про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі №816/42/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування наказу, поновлення на посаді,
23.04.2019 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 19.04.2019 про визнання, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України (надалі - УМВС) в Полтавській області - відповідача у справі №816/42/16 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 20.08.2018.
У даній заяві ОСОБА_1 повідомляє про протиправні дії та бездіяльність УМВС в Полтавській області щодо неналежного виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 у справі №816/42/16 в частині покладеного судом зобов'язання здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 06.11.2015 по дату поновлення на посаді.
На підтвердження обставин неналежного виконання рішення суду заявник стверджує, що 20.08.2018 виконавчий лист у даній справі був пред'явлений для примусового виконання. На даний час виконавче провадження за №57018529 є закінченим відповідно до постанови державного виконавця від 30.01.2019.
Зважаючи на те, що станом на 31.01.2019 на його особовий картковий рахунок здійснено безготівкове зарахування грошових коштів лише в сумі 52353,90 грн, тоді як належна до виплати сума без індексації складає 93671,66 грн, ОСОБА_1 вважає, що на даний час рішення суду не виконано з огляду на наявність боргу відповідача, а виконавче провадження завершено протиправно.
Заяву належить повернути заявнику з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 3 цієї ж норми, до заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Всупереч наведеному заявник не виконав свого обов'язку з надіслання такої заяви іншим учасникам справи, чим позбавив їх права, з огляду на скорочені строки розгляду, висловлювати свої заперечення, міркування з приводу поданої заяви. Натомість ОСОБА_1 надав суду таку заяву з додатками, помітивши це, як "для відповідача".
Таким чином, звертаючись із даною заявою до суду, ОСОБА_1 не дотримався вимог ч. 3 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
На підтвердження обставин щодо поважності причин пропуску строку звернення з даною заявою ОСОБА_1 посилається на обставини вирішення адміністративного спору у справі №440/572/19 за його позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - УМВС України в Полтавській області з приводу оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №57018529 від 30.01.2019.
Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2019, копію якого надав заявник, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
У зв'язку з цим заявник стверджує, що лише після винесення судом рішення у справі №440/572/19 він зрозумів, що справжнім винуватцем у невиконанні рішення суду по справі №816/42/16 є саме УМВС України в Полтавській області, а не державний виконавець, як він помилково вважав до цього. А тому саме з цього моменту й слід обчислювати десятиденний строк, встановлений ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, подібні міркування суд вважає неприйнятними з урахуванням наступного.
Диспозиція норми, відображеної у ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, містить дві умови обізнаності позивача про факт порушення своїх прав, свобод чи інтересів - суб'єктивну (коли позивач дізнався) та об'єктивну (коли позивач повинен був дізнатися). І застосуванню, при обчисленні строку в порядку ч. 4 ст. 383 Кодексу, підлягає лише та обставина, яка настала раніше, як умова запобігання будь-яким спекуляціям з цього приводу.
Всупереч наведеному, заявник у даному випадку посилається лише на суб'єктивні фактори (так як він собі вважає) без урахування об'єктивних, про наявність яких свідчить факт його звернення з позовом у справі №440/572/19, який мав місце ще 14.02.2019.
Про правильність такого висновку свідчить та обставина, що як у даній справі, так і у справі №440/572/19 заявник не погоджується з діями УМВС України в Полтавській області щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по дату поновлення на посаді, та вважає їх неправомірними, зазначаючи саме про помилковість здійснення розрахунку, внаслідок чого вважає заниженою суму грошового забезпечення, виплаченого позивачу.
Цей об'єктивний факт вказує на обізнаність ОСОБА_1 з усіма обставинами, про які він веде мову у заяві від 19.04.2019 принаймні з 14.02.2019, тобто з дня звернення з позовом у справі №440/572/19.
Таким чином заява від 19.04.2019 подана ОСОБА_1 з порушенням ч. 3 ст. 383 та з пропуском строку, визначеного ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Можливості поновлення такого строку зазначена норма Кодексу не передбачає.
Відповідно до ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Отже, заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі №816/42/16 підлягає поверненню заявнику.
На підставі викладеного, керуючись статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 від 19.04.2019 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі №816/42/16 повернути заявнику.
Копію ухвали суду направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун