26 квітня 2019 року № 320/1281/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії із зменшенням віку у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачеві пенсію із зменшенням віку у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.09.2018.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що досягнувши пенсійного віку, на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Проте, в оформленні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві було відмовлено у зв'язку з тим, що останнім не було представлено первинних документів, що стверджують періоди перебування в зоні відчуження, зокрема, довідки за формою № 122 про роботу у зоні відчуження.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Учасникам справи було запропоновано вчинити певні процесуальні дії.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що при зверненні за призначенням пенсії згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особи повинні надати документи відповідно до пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідку форми 122, яка видається за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988, або довідку військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідку архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У разі неможливості подання довідки № 122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що підтверджують період роботи в зоні відчуження: первинні документи, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження: довідки про періоди роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту); посвідчення про відрядження в зону відчуження (з відміткою населених пунктів зони відчуження); копії відомостей особових рахунків на виплату заробітної плати, за умови, що в особовому рахунку зазначено кратність оплати праці або населений пункт та кількість днів, за які здійснено підвищену оплату.
Так як позивачем до Управління не надано жодного вказаного документу, то підстави для зменшення віку при виході на пенсію відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області 18.12.1996 (а.с. 8-9).
Встановлено, що в період з 30.07.1986 по 31.07.1986, з 11.08.1986 по 12.08.1986 позивач приймав участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме у населеному пункті с. Чапаєвка, колгосп «Червоне Полісся» Чорнобильського району, на тракторі вивозив сільськогосподарську техніку в колгосп «Людвинівський» с. Фасова Макарівського району Київської області. Даний факт підтверджений довідкою Людвинівської сільської ради колгосп «Людвинівський» від 24.12.1992 № 223.
У Довідці № 223 від 24.12.1992 зазначено, що ОСОБА_1 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, по місцю основної роботи в с. Фасова к-п Червоне Полісся Макарівського району Київської області, визначено додаткову заробітну плату у підвищеному розмірі відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпорфради від 10.06.1986 за № 207-7, згідно спільного листа Мінпраці України від 29.10.1992 № 09-3751, Мін. Чорнобиля України від 29.10.1992 № 1082/ЗК, Мінфіну України від 29.10.1992 № 13-412/306 в населеному пункті с. Чапаєвка евакуація сільськогосподарської техніки з 30.07.1986 по 31.07.1986, з 11.08.1986 по 12.08.1986 в сумі 46 крб. 64 коп., коефіцієнт 2.
Крім того, роботи позивача, пов'язані із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у спірний період підтверджуються витягом з облікових листів на позивача, а саме, дорожнім листком трактора № 102 від 30-31.07.86 перевозка с/г техніки та інвентарю з села Чапаєвка Чорнобильського району в с. Фасову Макарівського району; дорожнім листком трактора № 115 від 11-12.08.86 перевозка с/г техніки та інвентарю з села Чапаєвки Чорнобильського району в с. Фасову Макарівського району; посвідченням про відрядження в с. Чапаєвку Чорнобильського району.
Також даний факт підтверджується випискою з сходки села Людвинівка Макарівського району Київської області від 14.08.1998 за підписом сільського голови М.Т. Савчук, секретаря сільського голови О.М. Суліма. Показами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підписи завірені сільським головою ОСОБА_4 , Фасівської сільської ради Макарівського району.
Відповідно до витягу з протоколу № 46 тимчасової комісії з питань проведення перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» Київської обласної державної адміністрації від 18.09.1998, підтверджено правильність видачі такого посвідчення та здійснено його перереєстрацію.
За участь в роботі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивача визнано учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А (категорія 2) № НОМЕР_2 , виданого 30.12.1992, перереєстрованого відповідно до вимог чинного законодавства України.
Після досягнення віку, з якого позивач має право на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, останнім у вересні місяці 2018 року до відповідача було подано заяву із усіма наявними у позивача доказами (трудова книжка, посвідчення ліквідатора на Чорнобильській АЕС та інші документи) про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно статі 55 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження.
Проте, 13.09.2018 Києво-Святошинське ОУПФУ Київської області відмовило позивачеві у призначені пенсії із зменшенням пенсійного віку з урахуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тих підстав, що позивачем не подано довідки за формою №122, довідки про період роботи в зоні, табелів обліку робочого часу за період роботи в зоні; подорожні листи для водіїв.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відтак, між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача загального трудового стажу. Спір лише існує щодо достатності первинних документів, що підтверджують період роботи позивача у зоні відчуження.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
За правилами абзацу 3 пункту 1 частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році 5 років.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 65 Закону № 796-XII документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
В пункті 10 цього Порядку уточнюється, на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Згідно із абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими іншими первинними документами.
Суд вважає, що наявні у матеріалах докази підтверджують факт роботи позивача з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вони містять інформацію про період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Верховний Суд у постановах від 23.05.2018 у справі № 398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 висловив правовий висновок щодо застосування положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Як вже було встановлено судом, позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорія) та у період з 30.07.1986 по 31.07.1986 та з 11.08.1986 по 12.08.1986 він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відтак має право на отримання пенсії зі зниженням віку на 5 років.
Відповідно до положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а в частині першій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженню. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивач відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення до суду) звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ: 41248571; 03132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 50) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) пенсії із зменшенням віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ: 41248571) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) пенсію із зменшенням віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.09.2018.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складання повного рішення 26.04.2019.
Суддя Панченко Н.Д.