26 квітня 2019 року м.Київ справа № 320/6641/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.06.2016 №42/13-02.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн., що встановлений положеннями статті 267 Податкового кодексу України, із змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності з 01.01.2016.
Позивач зазначає, що відповідно до вимог положень підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в України згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Відповідно до пункту 14 вказаної методики Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндра двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Позивач стверджує, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів, що його автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки для визначення об'єктом оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація на час прийняття податкового повідомлення-рішення про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, роки випуску, типу двигуна, об'єму циліндра двигуна, типу коробки переключення передач та пробіг легкового автомобіля, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністерства України, виходячи з марки, моделі, роки випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробіг легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному сайті.
Відповідно до переліку транспортних засобів, що підлягають оподаткуванню в 2016 році, отриманого від Міністерства економічного розвитку і торгівлі, автомобіль позивача є об'єктом оподаткування в 2016 році.
Таким чином, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 №42/13-02.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, витребувано докази по справі та призначено судове засідання на 29.01.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 витребувано докази по справі та відкладено судове засідання на 26.02.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 витребувано докази по справі та відкладено судове засідання на 19.03.2019.
Присутній у судових засіданнях 26.02.2019 та 19.03.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Присутній у судових засіданнях 29.01.2019, 26.02.2019, 19.03.2019 та 26.03.2019 представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач та його представник у судове засідання, призначене на 26.03.2019, не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
Разом з цим, 19.03.2019 представник позивача подав письмове клопотання про продовження розгляду справи №320/6641/18 у порядку письмового провадження.
У судовому засіданні 26.03.2019 суд за письмовим клопотанням представника позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача проти продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.
Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні інших свідків чи експерта, протокольною ухвалою суду від 26.03.2019 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №320/6641/18 у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2, виданим Білоцерківським МВМ №1 ГУ МВС України в Київській області 27.02.2007 (а.с. 8-9)
Позивач є власником автомобіля марки Lexus модель RX 350, тип універсал-В легковий, 2013 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см., тип пального бензин реєстраційний номер НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.10). Державна реєстрація вказаного транспортного засобу за позивачем відбулась 30.01.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №42/13-02, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000 грн. (а.с.11).
Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до пункту 6.3 статті 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
При цьому, статтею 7 ПК України передбачені загальні засади встановлення податків і зборів. Зокрема, пунктом 7.1 вказаної статті передбачено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи як: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 ПК України).
Суд звертає увагу на те, що 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статей 265-267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок з фізичних осіб.
В подальшому Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності з 01.01.2016, було внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України, зокрема, щодо об'єкта оподаткування транспортним податком.
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.2.2 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 пп. 267.2.2 п. 267.2 ст. 267 ПК України).
Відповідно до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.
Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Таким чином, місцеві ради за ПК України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах). Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.
Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Отже, встановлені підпунктом 12.3.4 пунктом 12.3 статті 12 ПК України вимоги про те, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів, офіційно оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, - не застосовуються до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік.
При цьому, Законом України від 24.12.2015 №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 1 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норма матеріального права була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 01 серпня 2018 року у справі №826/17172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16 та багатьох інших.
Підпунктом 1.1 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради Київської області №47-05-VII від 28.01.2016 "Про затвердження положення про транспортний податок та положення про єдиний податок" затверджено Положення про транспортний податок (додаток 1) (а.с. 28-31).
Пунктом 2 вказаного рішення Білоцерківської міської ради Київської області визнано такими, що втратили чинність п. 3.1 та п.3.3 рішення Білоцерківської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Біла Церква" від 22.01.2015 №1395-70-VI.
Відповідно до пункту 2 Положення про транспортний податок, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради Київської області №47-05-VII від 28.01.2016, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Положеннями статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" №928-VIII від 25.12.2015 установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень.
Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. (1378,00 грн. х 750 = 1033500,00 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п.267.5 ст. 267 ПК України).
Відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України).
Згідно підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд, виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, резюмує, що за загальним правилом визначення сум грошового зобов'язання з транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення в разі наявності у власності такого платника податків автомобіля, що є об'єктом оподаткування.
На виконання вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика; далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Методики, вона встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. №403 (далі - Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Ср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Відповідно до пункту 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно з додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 1 серпня 2018 року у справі №826/17172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16.
Відповідачем на підтвердження того факту, що середньоринкова вартість транспортного засобу, власником якого є позивач, є більшою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, надано до суду лист Мінекономрозвитку, адресований ДФС вих. №3252-08/4797-03 від 22.02.2016 в якому зазначалось, що на виконання пункту 13 Методики визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016, Мінекономрозвитку надає інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 (а.с. 22-25).
Разом з листом вих. №3252-08/4797-03 від 22.02.2016 на адресу ДФС надіслано Інформацію щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ", згідно з якою автомобіль Lexys RX 350, об'єм циліндрів двигуна 3,5 л, тип двигуна внутрішнього згорання, тип пального бензин, тип коробки передач АТ, строк експлуатації легкового автомобіля до 3 років.
Крім того, відповідачем наданий лист Мінекономрозвитку від 04.10.2018 №3805-05/43501-06 "Щодо визначення середньо ринкової вартості легкового автомобіля", у якому Мінекономрозвитку, розглянувши звернення контролюючого органу від 06.09.2018 №9976/9/10-36-10-06, зазначило, що середньоринкова вартість легкового автомобіля Lexus RX 350 з об'ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, до 3 років експлуатації становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року. При цьому у листі Мінекономрозвитку від 04.10.2018 №3805-05/43501-06 зазначено, що через відсутність у листі Головного управління ДФС у Київській області даних про пробіг автомобіля, надати конкретну інформацію щодо його середньо ринкової вартості немає можливості (а.с. 26-27).
Суд зазначає, що в листі Мінекономрозвитку від 22.02.2016 №3252-08/4797-03 відсутні відомості щодо пробігу автомобіля та не зазначений абсолютний середньоринковий вартісний показник автомобіля, до якого належить застосувати відповідні коефіцієнти значень пробігу. Вказана інформація, всупереч положенням пункту 13 Методики, направлена Міністерством контролюючому органу після 1 лютого базового податкового (звітного) періоду.
Вирішуючи питання про те, чи є автомобіль марки Lexus модель RX 350, тип універсал-В легковий, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб.см., тип пального бензин об'єктом оподаткування транспортним податком в 2016 році суд зазначає таке.
Підпунктом 14.1.124 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що новий транспортний засіб - це транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію.
Відповідно до підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.
Транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (підпункт 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно із приписами пункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388.
Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, то вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.
У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Як зазначено в свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, роком виготовлення автомобіля Lexus модель RX 350, належного позивачу, є 2013 рік, датою реєстрації автомобіля є 30.01.2014 (а.с. 10).
Отже, транспортний засіб позивача марки марки Lexus модель RX 350, тип універсал-В легковий, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб.см., тип пального бензин, не віднесений до переліку автомобілів на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, зважаючи, що з року випуску вказаного автомобіля минуло більше трьох років.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі №822/2687/17.
При цьому, саме з трирічним строком з року випуску автомобіля законодавець пов'язує одну з двох обов'язкових умов визначення об'єкта оподаткування. В межах спірних відносин судом встановлений рік випуску автомобіля - 2013, що свідчить про те, що на час визначення податкового зобов'язання (22.06.2016) трирічний строк сплив. Базовим податковим (звітним) періодом обчислення транспортного податку є календарний рік. Відтак, 2013 рік одночасно є роком випуску автомобілю та першим звітним податковим періодом, в незалежності від того коли позивач набув транспортний засіб у власність та здійснив його реєстрацію.
Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №826/10408/16.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач у справі не надав суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення.
Разом з тим, суд відхиляє надані позивачем докази, а саме: договір купівлі-продажу автомобіля від 30.11.2013 №ЕЛюА-0001/334, укладений між ТОВ "ВіДі Еліт" і позивачем, акт приймання-передачі товару від 27.12.2013 та видаткову накладну від 27.12.2013 №ЕЛюРА-000428, згідно з якими ціна автомобіля позивача марки Lexus RX 350, 2013 року випуску становить 566425,32 грн. з ПДВ, що на думку позивача свідчить про невідповідність вартості придбаного транспортного засобу вартості, з якою закон пов'язує віднесення автомобіля до об'єкту оподаткування транспортним податком (а.с. 63-77).
На думку суду вартість придбання автомобіля, вказана станом на 30 листопада 2013 року, не має значення для визначення об'єкту оподаткування, адже така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Беручи до уваги, що визначення середньоринкової вартості автомобілів для цілей нарахування транспортного податку є виключною компетенцією Мінекономрозвитку та враховуючи, що відповідач не довів належними і допустимими доказами, що у його розпорядженні на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення була інформація про середньоринкову вартість автомобіля позивача, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 22.06.2016 №42/13-02 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір на суму 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 12.12.2018 №QS99487901 на суму 704,80 грн. (а.с.2), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 22.06.2016 №42/13-02.
3.Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39468482, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, б-р Олександрійський, буд. 12).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 26.04.2019.
Суддя Кушнова А.О.