справа№1.380.2019.001554
23 квітня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.;
секретар судового засідання Сільник Н.Є.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 01.03.2019 про відмову в переведенні ОСОБА_4 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести з 15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до ст. 21 Закону №2262-ХІІ на пенсію за вислугою років згідно із п. “а” ст. 12 Закону №2262-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок виплачених ОСОБА_1 з 15 жовтня 2015 року пенсійних виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 15.10.2015 був звільнений з органів внутрішніх справ. На момент звільнення вислуга років позивача становила 22 роки 07 місяців 23 дні - у пільговому обчисленні, та 20 років 01 місяць 14 днів - у календарному обчисленні. Вказує, що з 01.02.2016 йому було призначено пенсію по інвалідності. Позивач вважає, що його стаж є достатнім для призначення пенсії за вислугою років, тому останній звернувся із заявою до відповідача про переведення із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років. Проте, відповідач рішенням від 01.03.2019 відмовив позивачу в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом. Просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних в позовній заяві, просили позов задовольнити.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач вже звертався до суду з вимогами про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії. По суті спору відповідач зазначає, що пенсія за вислугу років призначається при наявності у військовослужбовця на день звільнення зі служби відповідної вислуги, яка вираховується у календарних роках (місяцях, днях). ОСОБА_5 було правомірно відмовлено у призначені пенсії за вислугу років на підставі норм законодавства, оскільки не передбачено призначення такого виду пенсії особам за наявності вислуги років, обчислених на пільгових умовах. Крім того, відповідач зазначив, що вимоги позивача щодо перерахунку пенсії є передчасними, оскільки пенсія за вислугу років йому не призначалась. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено засідання.
Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Суд встановив, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України з 15.10.2015 на підставі п. 64“б” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, що підтверджується наказом Головного управління МВС України у Львівській області № 724 о/с від 13.10.2015. Так, у вказаному наказі зазначено, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить: 20 років 01 місяць 14 днів, а у пільговому обчисленні: 22 роки 07 місяців 23 дні, що підтверджується витягом з наказу та розрахунком вислуги років на пенсію працівника ОВС від 05.02.2016.
З 01.02.2016 року Головним управлінням ПФУ у Львівській області ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності на підставі його заяви про призначення пенсії від 01.02.2016 та подання про призначення пенсії від 03.02.2016.
22 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
1 березня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення “Про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з підстав, що календарна вислуга років на день звільнення позивача (15.10.2015) становить - 20 років 01 місяць 14 днів, тому законні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 12, 23 Закону - 2262 відсутні.
Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до пункту “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Статтею 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Згідно з частиною другої статті 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
У Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 років та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 років та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Судом встановлено, що станом на 15 жовтня 2015 року (день звільнення) календарна вислуга позивача становить 20 рік 01 місяць 14 днів, що недостатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”
Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом “а” частини першої статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” календарної вислуги років.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі №161/4876/17, від 31.01.2019 у справі № 295/15121/16-а, від 22.01.2019 у справі № 295, 10742/16-а, від 27.02.2019 у справі № 295/6454/17.
Суд не вбачає підстав для відступлення від правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.03.2019 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як наслідок позовна вимога позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести з 15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до ст. 21 Закону №2262-ХІІ на пенсію за вислугою років згідно із п. “а” ст. 12 Закону №2262-ХІІ є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок виплачених ОСОБА_1 з 15 жовтня 2015 року пенсійних виплат, яка є похідною від двох перших, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону-2262 визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом-2262, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 63 Закону-2262, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17.07.1992 року № 393” (далі-Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку перерахунок раніше призначених відповідно до Закону-2262 пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців.
Таким чином, при зміні грошового забезпечення військовослужбовців чинним законодавством передбачено проведення масового перерахунку всіх пенсій військовослужбовцям, а не індивідуально по окремих особах. При цьому, процедура перерахунку пенсій розпочинається із центральних органів, а не з регіональних органів Пенсійного фонду України, яким і є головне управління Пенсійного фонду України.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок виплачених ОСОБА_1 з 15 жовтня 2015 року пенсійних виплат також задоволенню не підлягає.
Що стосується покликань відповідача, що позивач звертався вже до суду з аналогічними позовними вимогами у справі № 813/1010/18, то суд зазначає наступне.
Суд встановив, що 14 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугою 22 роки 07 місяців 23 дні, згідно ст.13 п.“а” Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в редакції Закону від 09.04.1992 року, який діяв до 30.09.2011 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст.13 п.“а” Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в редакції Закону від 09.04.1992 року, який діяв до 30.09.2011 року із врахуванням вислуги років для призначення пенсії на 13.10.2015 року - 22 роки 07 місяців 23 дні, починаючи з 15.10.2015 року.
03 травня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії відмовлено повністю.
4 липня 2018 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 813/1010/18 ухвалено нове рішення, яким вимогу про перерахунок пенсії залишено без розгляду, а у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області - відмовлено.
Отже, предметом позову у справі № 813/1010/18 були дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугою 22 роки 07 місяців 23 дні, згідно ст.13 п.“а” Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.
При цьому, предметом позову у цій справі є рішення відповідача від 01.03.2019 “Про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач помилково вважає, що позивач звертався з аналогічним позовом до суду, оскільки у цій справі позивач оскаржує не дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.03.2019 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яке не було предметом розгляду у справі № 813/1010/18.
Водночас, суд звертає увагу, що у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі № 813/1010/18 зазначено, “що питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років, в тому числі щодо наявності для цього вислуги років 22 роки 6 місяців, не являється предметом спору у даній адміністративній справі”.
Отже, твердження відповідача, що позивач звертався вже до суду з аналогічними позовними вимогами у справі № 813/1010/18 не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019.
Суддя Р.М. Брильовський