справа № 1.380.2019.001211
24 квітня 2019 року
зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,
представники сторін не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1А.) звернулася до суду з позовом до державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України код ЄДРПОУ 08563949, місцезнаходження 80040, смт. Жвирка, Сокальський р-н, Львівська обл., в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність державної установи "Сокальська виправна колонія (№ 47)" щодо невиплати ОСОБА_1 належної одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати державну установу “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України виплатити належну ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 років календарної служби;
- стягнути з державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період, починаючи з 30.01.2018 на момент вирішення справи по суті.
Ухвалою від 20.03.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 12.05.2008 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посадах молодшого начальницького складу. 29.01.2018 ОСОБА_1 звільнена з органів кримінально-виконавчої служби відповідно до пп.4 п. 1 ст. 77 “Про Національну поліцію” у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Вислуга років на день звільнення становила в календарному обчисленні 09 років 08 місяців 17 днів, у пільговому обчисленні - 12 років 11 місяців 12 днів. Вказує, що оскільки у позивача пільгова вислуга років становила понад 10 років, при звільненні у ОСОБА_1 виникло право на виплату державною установою “Сокальською виправною колонією (№ 47) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Однак позивач не мала права на виплату вказаної одноразової грошової допомоги, оскільки вислуга років на день звільнення становила в календарному обчисленні 09 років 08 місяців 17 днів.
Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)”.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Наказом державної установи “Сокальської виправної колонії (№ 47)” Міністерства юстиції України від 29.01.2018 № 10/ОС-18 “По особовому складу” звільнено прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1, молодшого інспектора відділу охорони, відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні 09 років 08 місяців 17 днів, у пільговому обчисленні - 12 років 11 місяців 12 днів.
ОСОБА_1 звернулась до державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” про виплату одноразової грошової допомоги.
Листом від 26.02.2018 № 1/47-4/1-18/в-1 державна установа “Сокальська виправна колонія (№ 47)” повідомила позивача про те, що для виплати одноразової грошової допомоги не зараховується вислуга у пільговому обчисленні. Враховуючи, що на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні становить 09 років 08 місяців 17 днів - виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Вважаючи, що відповідно до законодавства ОСОБА_1 має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-XII від 09.04.1992.
Статтею 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Постанова № 393, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 10 Порядку № 393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, в тому числі, час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції.
Наведені положення пункту 10 Постанови № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам: які мають право на пенсію за вказаним Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я та які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням за наявності вислуги 10 років і більше.
Суд зазначає, що поняття “календарна вислуга років” застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: “в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби”. При цьому, однією з умов набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є наявність “вислуги 10 років і більше”.
Таким чином, в частині другій ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17, яку суд враховує при вирішенні спору.
Згідно з наказом державної установи “Сокальської виправної колонії (№ 47)” Міністерства юстиції України від 29.01.2018 № 10/ОС-18 “По особовому складу” вислуга років позивача на день звільнення становить: у календарному обчисленні 09 років 08 місяців 17 днів, у пільговому обчисленні - 12 років 11 місяців 12 днів.
Отже, умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана.
Враховуючи, що позивач звільнена у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, вислуга років становить більше 10 років, ОСОБА_1 при звільненні мала право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з п.п. 21, 24 рішення у справі “Федоренко проти України” (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути “існуючим майном” або “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи “законними сподіваннями” отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства Stretch v. the United Kingdom» № 44277/98.
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття “майно”, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як “наявне майно”, так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого “права власності” (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини).
Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися “активом”: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є “активом”, на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Отже, порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України в невиплаті належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов'язання державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України виплатити належну ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 9 календарних років служби.
Щодо позовної вимоги щодо стягнення з державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період, починаючи з 30.01.2018 на момент вирішення справи по суті суд зазначає, що вимога заявлена передчасно, оскільки вказане грошове зобов'язання не нараховано та не виплачено станом на момент розгляду справи, відтак позовна вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України з Сокальської виправної колонії (№ 47) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України щодо невиплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати державну установу “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України виплатити належну ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 календарних років служби.
В задоволенні позовної вимоги про стягнення з державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період, починаючи з 30.01.2018 на момент вирішення справи по суті відмовити повністю.
Стягнути з державної установи “Сокальська виправна колонія (№ 47)” Міністерства юстиції України код ЄДРПОУ 08563949, місцезнаходження 80040, смт. Жвирка, Сокальський р-н, Львівська обл. на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації 80030, вул. Соняшна, 1, с. Бобятин, Сокальський р-н, Львівська обл., судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене та підписане 02.05.2019.
Суддя А.Г. Гулик