справа № 813/2643/18
про закриття провадження у справі
22 квітня 2019 року
зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у підготовчому засіданні у м. Львові питання про закриття провадження у справі за позовом Західного офісу Держаудитслужби до Сколівської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Західний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Сколівської міської ради, в якому позивач просить суд:
- скасувати рішення Сколівської міської ради від 13.10.2017 № 69 «Про втрату чинності рішення від 10.07.2002 № 25 «Про передачу нежитлового приміщення у м.Сколе по вул. Д.Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області»;
- зобов'язати Сколівську міську раду вчинити дії щодо надання доступу Західному офісу Держаудитслужби до користування приміщеннями у м.Сколе по вул.Д.Галицького, 3.
Ухвалою від 02.07.2018 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 26.07.2018 суддя повернув позивачу позовну заяву Західного офісу Держаудитслужби до Сколівської міської ради про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 13.08.2018 суд задовольнив клопотання представника позивача про повернення судового збору з Державного бюджету України в сумі 1762,00 грн.
Постановою Восьмого адміністративного апеляційного суду від 12.11.2018 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 про повернення позовної заяви, а справу направлено для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 26.12.2018 суддя залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху виконав, недоліки позовної заяви усунув.
У підготовчому засіданні суд поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача в підготовчому засіданні при вирішенні питання про закриття провадження у справі поклався на розсуд суду.
Представники відповідача в підготовчому засіданні питання про закриття провадження у справі підтримали та просили суд закрити провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що провадження у справі необхідно закрити, виходячи з наступного.
Рішенням Сколівської міської ради від 10.07.2002 № 25 безкоштовно передано контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області нежитлове приміщення по вул.Д.Галицького, 3, в м.Сколе, в якому знаходиться контрольно-ревізійний відділ Сколівського району.
Згідно з актом приймання-передачі від 06.03.2003 комунальним підприємством “Сколівське будинкоуправління” передано, а контрольно-ревізійним відділом у Сколівському районі прийнято нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будинку № 1-А по вул. Д.Галицького в м. Сколе.
Рішенням Сколівської міської ради від 13.10.2017 № 69 вирішено рішення ІІ-сесії Сколівської міської ради від 10.07.2002 № 25 про передачу нежитлового приміщення по вул.Д.Галицького, 3, в м. Сколе контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області вважати таким, що втратило чинність.
На думку позивача, оскаржене рішення є протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України.
Вважаючи, що спір у справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України “Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони”, за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України “Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень”.
За змістом наведених приписів участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з'ясовувати, у зв'язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме таких відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Суд встановив, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи щодо правомірності рішення Сколівської міської ради від 13.10.2017 № 69 «Про втрату чинності рішення від 10.07.2002 № 25 «Про передачу нежитлового приміщення у м. Сколе по вул.Д.Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Західний офіс Держаудитслужби, Держфініспекція Львівській області та КРУ у Львівській області приміщенням у м. Сколе по вул. Д.Галицького, 3 фактично володіли та використовували з 2002 по 2018 роки. У 2011 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 765 «Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції» реорганізовані територіальні органи контрольно-ревізійних управлінь з метою утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції. Згодом, у 2016 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» реорганізовані територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом їх приєднання до відповідних міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби, але вже без структурних підрозділів у містах та районах області, зокрема, у м. Сколе. У мотивувальній частині рішення Сколівської міської ради від 13.10.2017 № 69, зазначено, що у зв'язку з реорганізацією, КРУ у Львівській області тривалий час не використовує приміщення. Отже, саме з такої підстави прийняте вказане рішення, а не у зв'язку із тим, що приміщення обліковується на балансі Західного офісу Держаудитслужби не за певним номером (за номером 3). Також, зазначає, що згідно з інвентарною карткою № 15 обліку основних засобів в бюджетних установах, затвердженої наказом ГУ Державного казначейства України та державного комітету статистики України від 02.12.1997 № 125/70, на балансі КРУ у Львівській області обліковувалось приміщення у м. Сколе саме за адресою вул. Д. Галицького, 3.
Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна. Згідно з ст. 386 ЦК України особа, яка має підстави передбачати можливість порушення свого права, зокрема, права оперативного управління іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Вважає, що Сколівська міська рада прийняла незаконне рішення від 13.10.2017 № 69 «Про втрату чинності рішення № 25 від 10.07.2002 «Про передачу нежитлового приміщення у м. Сколе по вул. Д. Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області», оскільки не поставлено до відома Західний офіс Держаудитслужби, який володіє таким приміщенням на правах оперативного управління, та за яке сплачує комунальні послуги.
Таким чином, позивач вважає, що нежитлове приміщення по вул. Д.Галицького, 3, в м .Сколе належить йому на праві оперативного управління.
Частиною 1 ст. 137 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених вказаним Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Згідно з ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до рішення відповідача від 10.07.2002 № 25 позивачу передано у користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будинку № 1-А по вул. Д.Галицького в м.Сколе, що підтверджується актом приймання-передачі від 06.03.2003.
Право власності територіальної громади м. Сколе на нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будинку № 1-А по вул. Д.Галицького в м. Сколе, передане контрольно-ревізійному відділу у Сколівському районі, зареєстроване 23.02.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2018.
Суд вважає, що при здійсненні повноважень щодо розпорядження комунальним майном орган місцевого самоврядування виконує повноваження від імені власника цього майна - територіальної громади, щодо розпорядження належним йому комунальним майном. Таким чином, у вказаному випадку орган місцевого самоврядування не здійснював будь-яких владних або публічно-правових повноважень, а діяв як власник комунального майна.
Тобто, спірні правовідносини виникли внаслідок рішення власника комунального майна щодо передачі такого майна.
Відповідно до ст. 1 ГК України ним визначаються основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно з ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою вказаної статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Верховний Суд в ухвалі від 19.04.2018 у справі № 9901/415/18 зробив висновок, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно - правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
У цьому пункті закріплене “право на суд” разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі “Ґолдер проти Сполученого Королівства” (“Golder v. The United Kingdom”) від 21.02.1975, заява № 4451/70 § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі “Станєв проти Болгарії” (“Stanev v. Bulgaria”) від 17.01.2012, заява №36760/06, § 230).
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в зазначеній Конвенції, порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вказане зумовлює висновок суду про закриття провадження у справі.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Суд також роз'яснює позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається позивачу у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.
Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 1762,00 грн. Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача необхідно повернути судовий збір в сумі 1762,00 грн.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248 КАС України, суд -
провадження у справі за позовом Західного офісу Держаудитслужби до Сколівської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку господарського судочинства.
Повернути Західному офісу Держаудитслужби код ЄДРПОУ 40479801, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 8 з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена і підписана 02.05.2019.
Суддя А.Г. Гулик