65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"02" травня 2019 р.
м. Одеса
№ 916/1172/19
Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши матеріали позовної заяви № 1197/18 Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” про стягнення 192539,09 грн., -
Заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” про стягнення заборгованості за договором № 25 від 01.09.2006 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству в сумі 75000,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 117539,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням наданої відповідачу з боку Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення фінансової допомоги у визначений строк згідно встановленого графіку.
Так, чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно ч. 1-3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
В ч. 4 ст. 23 вказаного Закону передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави”.
Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, “інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі N 806/1000/17).
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі “Ф. В. проти Франції” (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
У поданому позову прокурор обґрунтував наявність “інтересів держави” виходячи з того, що неналежне виконання відповідачем вимог договору підриває економічні інтереси держави та виникнення заборгованості перед бюджетом.
Виключність випадків представництва прокурором інтересів держави при застосуванні приписів ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” наведено в постанові КГС Верховного Суду від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17, де зауважено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином” виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
За позицією Верховного Суду захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Український державний фонд підтримки фермерських господарств (скорочена назва - Укрдержфонд) є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” від 14.10.2014р. №1697-VII (з наступними змінами та доповненнями) не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Оскільки Український державний фонд підтримки фермерських господарств не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів вказаної державної установи в силу приписів ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”. Така позиція суду відповідає вимогам чинного законодавства, якими закріплено можливість звернення прокурора до суду в інтересах органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкту владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Натомість Український державний фонд підтримки фермерських господарств не належить ні до органу державної влади, ні до органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкту владних повноважень.
Ті обставини, що в своєму листі Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 15.03.2019 р. на адресу прокуратури просить розглянути питання щодо здійснення представницьких повноважень прокурором, наразі зазначаючи про відсутність коштів на послуги представника та сплату судового збору, не свідчать про наявність визначених законом підстав для представництва. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що Укрдержфонд підтримки фермерських господарств не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви для розгляду недостатньо. В такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо). Відповідних доказів прокурором до суду не надано.
Також суд зазначає, що прокурором в порушення вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України не було достатньо обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави у даному випадку.
Наведене дозволяє суду дійти висновку про непідтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Приписами п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Враховуючи те, що судом встановлено відсутність наданих законом підстав для представництва прокурором інтересів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення фонду, позовна заява Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” 192539,09 грн. заборгованості за договором № 25 від 01.09.2006 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству підлягає поверненню.
Керуючись п. 4 ч. 5 ст. 174, ст. 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Повернути позовну заяву Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” про стягнення 192539,09 грн.
2. Направити на адресу Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури додаток: позовна заява від 24.04.2019 р. за вх. № 1197/19 з доданими документами на 28 арк. і поштовим конвертом.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя В.С. Петров