22 квітня 2019 року Справа № 915/1820/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Латоріца-Темп"
(65023, м.Одеса, провул.Богданова, буд.6, кв.2; ідент.номер 21005409),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни
(АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_1),
про: стягнення заборгованості у розмірі 1813085,83 грн.
Згідно заяви позивача б/н від 20.02.2019: про стягнення заборгованості у розмірі 475993,64 грн,-
02.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Латоріца-Темп" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни заборгованість у розмірі 1813085,83 грн за поставлений товар в період з лютого по листопад 2018 року на підставі видаткових накладних.
20.02.2019 за вхід.№2736/19 від позивача до суду надійшла про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 475993,64 грн заборгованості.
Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача вхід.№2736/19 від 20.02.2019.
Обґрунтовуючи уточненні позовні вимоги ТОВ «Латоріца-Темп» зазначає, що між сторонами виникли фактичні правовідносини з поставки товарів. В період з лютого 2018 по січень 2019 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 12677284,70 грн, що підтверджується видатковими та податковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків.
Крім того, позивач зазначає, що з середини листопада 2018 по 11.01.2019, відповідач відмовився від підписання видаткових накладних, однак впродовж усього періоду аж до січня 2019 року постійно робив заявки на поставку відповідного товару харчування та частково розраховувся за нього, про що свідчить видаткові накладні та банківські виписки по рахункам відповідача.
Позивач зазначає, що даний товар (продукти харчування) ТОВ «Латоріца-Темп» поставляло безпосередньо до воїнських частин Міністерства оброни України, які розташовані в Миколаївській та Херсонській областях та деяких воїнських частин Міністерства оборони України, які безпосередньо знаходились в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.
Обґрунтовуючи те, що відповідні продукти харчування поставлялися ТОВ «Латоріца-Темп» до воїнських частин МОУ, позивач зазначає що, між Міністерством оборони України та ФОП Василенко С.О. був укладений договір №286/2/18/5 від 15.01.2018 про закупівлю продуктів харчування за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах) на 2018 рік, а тому заявки, які в свою чергу робила ФОП Василенко С.О. стосовно поставок продуктів харчування до Міністерства оборони України, ТОВ «Латоріца-Темп» поставляло безпосередньо до місць постійної дислокації воїнських частин та зони АТО. Фактично оплачена відповідачем за поставлений товар сума у розмірі 12201291,06 грн, що вбачається з виписок по банківському рахунку позивача. Відтак, сума заборгованості між сторонами складає 475993,64 грн по неоплаченим видатковим накладним, згідно зазначеного в заяві переліку за період з 07.02.2018 по 11.01.2019 відповідно до вказаних накладних, покупцем - ФОП Василенко С.О. поставлений товар був прийнятий у належному вигляді та належній кількості, оскільки ніяких зауважень щодо товару з боку покупця не було.
Крім того, позивач зазначає, що після винесення ухвали суду від 21.12.2018 про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, ФОП Василенко C.O. було частково сплачено на користь ТОВ «Латоріца-Темп» грошові кошти в погашення заборгованості за поставлені продукти харчування, що відповідно спростовує доводи відповідача про те, що товар в період з листопада 2018 року по січень 2019 року відповідачу не постачався.
Ухвалою суду від 04.01.2019 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.01.2019.
Відповідач у відзиві (т.4 а.с.19) проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що позовна заява ТОВ «Латоріца-Темп» не містить розрахунку, а саме з чого складається сума позову. Отже, відповідач не може надати конкретні заперечення по кожній окремій сумі, яка увійшла у суму, що стягується, взагалі. Згідно реєстрам банківських платежів по взаємовідносинам між ФОІІ Василенко С.О. та ТОВ «Латоріца-Темп» за період з 19.03.2018 по 28.12.2018 та за період з 14.12.2018 по 10.01.2019, сформованим 11.01.2019, відповідачем було сплачено позивачу 11801290,00 грн та 2200000,00 грн. відповідно. При таких умовах, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, ФОП Василенко С.О. зазначає, що видаткові накладні починаючи з листопада 2018 року по січень 2019 року нею не підписувались, а тому отримання товару за вказаний період вона не визнає.
Ухвалою суду від 22.01.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2019 та зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 10.01.2019.
04.02.2019 судом відкладалося підготовче засідання на 20.02.2019.
Ухвалою від 20.02.2019 суд витребував з ЦОП №4 ДПІ у м.Миколаєві Миколаївського управління ГУ ДФС у Миколаївській області (54052, м.Миколаїв, Корабельний район, вул.Океанівська, 1А) податкові декларації фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) з податку за додану вартість з усіма додатками до них за листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року по контрагенту - постачальнику ТОВ "Латоріца-Темп" (65023 м.Одеса, пров.Богданова. 6 кв.2, код ЄДРПОУ 21005409) та уточнюючі розрахунки (у разі їх подання) податкових зобов'язань з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року по контрагенту - постачальнику ТОВ "Латоріца-Темп" (65023 м.Одеса, пров.Богданова, 6 кв.2, код ЄДРПОУ 21005409).
20.02.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у судовому засіданні до 21.03.2019.
Ухвалою суду від 20.02.2019 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Василенко Світлана Олександрівна б/н від 14.02.2019 про часткове скасування заходів забезпечення позову застосованих ухвалою суду від 21.12.2018 за заявою ТОВ «Латоріца-Темп» б/н від 19.12.2018.
21.03.2019 судом відкладалося підготовче засідання на 02.04.2019.
Ухвалою суду від 02.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.04.2019.
Представники сторін у судове засідання 22.04.2019 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Господарським судом враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 22.04.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Позивач у справі зазначає, що в період з 07.02.2018 по 11.01.2019 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 12677284,70 грн, в підтвердження чого ним надані видаткові накладні (т.1 а.с.31-197, т.2 а.с.2-171, т.4 а.с.185-205); податкові накладні (т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-223). Фактично оплачено відповідачем за поставлений товар сума у розмірі 12201291,06 грн, що вбачається з виписок по банківському рахунку позивача (т.2 а.с.191-243, т.4 а.с.121-184).
Позивач стверджує, що відповідно до вказаних накладних, покупцем Фізичною особою підприємцем Василенко С.О. поставлений товар був прийнятий у належному вигляді та належній кількості, оскільки ніяких зауважень щодо товару з боку покупця виставлено не було.
14.12.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих.№36 (т.2 а.с.172-174) щодо сплати заборгованості за поставлений в період з 01.08.2018 по 16.11.2018 товар в сумі 1817179,38 грн.
Вказана вимога, за твердженням позивача, отримана відповідачем 20.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6502306837912 (т.2 а.с.175).
Крім того, за твердженням позивача, разом з вимогою відповідачу було направлено два примірники акту звірки взаєморозрахунків за період з 07.02.2018 по 30.11.2018 на суму 1813085,83 грн (т.2 а.с.176-190).
На виконання вимог ухвали суду від 22.01.2019 сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків щодо:
- обсягу та вартості поставленого ТОВ "Латоріца-Темп", у період з 01.01.2018 по 10.01.2019, товару (із зазначенням реквізитів видаткових накладних);
- розміру сплачених ФОП Василенко С.О., за період з 01.01.2018 по 10.01.2019, грошових коштів в погашення заборгованості за товар, що поставлявся ТОВ "Латоріца-Темп" за вказаний період (із зазначенням, які саме видаткові накладні оплачені відповідними платіжним дорученням).
Відповідач підписуючи акт звіряння №1 від 25.01.2019 взаємних розрахунків за період: 01.01.2018 - 11.01.2019 (т.4 а.с.68-87) зазначив в ньому, що «товар по викресленим накладним не надходив, накладні на мою адресу не надходили», а саме накладні за період: 01.12.2018 - 11.01.2019 на загальну суму 862907,81 грн.
Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що видаткові накладні починаючи з листопада 2018 року по січень 2019 року нею не підписувались, а тому отримання товару за вказаний період вона не визнає.
04.03.2019, на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2019, від Миколаївського управління ГУ ДФС у Миколаївській області до Господарського суду Миколаївської області надійшли податкові декларації з податку на додану вартість ФОП Василенко С.О. за листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року (т.7 а.с.7-14), з яких вбачається, що:
- згідно податкової декларації за листопад 2018 року ФОП Василенко С.О. прийняла податковий кредит за видатковими накладними ТОВ «Латоріца-Темп» (індивідуальний податковий номер - 210054015536) на загальну суму поставки в розмірі 2338980,00 грн з врах.ПДВ 389830,03 грн;
- згідно податкової декларації за грудень 2018 року ФОП Василенко С.О. прийняла податковий кредит за видатковими накладними ТОВ «Латоріца-Темп» (індивідуальний податковий номер - 210054015536) на загальну суму поставки в розмірі 732553,34 грн з врах.ПДВ 122092,21 грн;
- згідно податкової декларації за січень 2019 року ФОП Василенко С.О. прийняла податковий кредит за видатковими накладними ТОВ «Латоріца-Темп» (індивідуальний податковий номер - 210054015536) на загальну суму поставки в розмірі 130354,47 грн з врах.ПДВ 21725,75 грн;
- а всього на суму 3201887,81 грн з врах.ПДВ 533647,99 грн.
Відповідач у письмових поясненнях (т.4 а.с.67), зазначає що він не згоден з поставкою товарів за період з 01.12.2019 по 11.01.2019, що підтвердженого його представником у підготовчих судових засіданнях.
Натомість, з вказаних податкових декларацій з податку на додану вартість ФОП Василенко С.О. за грудень 2018 року, січень 2019 року, вбачається, що відповідач прийняв податковий кредит за видатковими накладними ТОВ «Латоріца-Темп» на загальну суму 862907,81 грн з врах.ПДВ.
Позивач стверджує, що станом на 11.01.2019 заборгованість відповідача складає 475993,64 грн.
Оскільки відповідач зобов'язань щодо сплати заборгованості не виконав, на вимогу не відповів, акти звірки взаєморозрахунків не підписав, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст.626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України в редакції, чинній на дату здійснення спірних поставок товару, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (частина 139.1.9., статті 139 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на дату здійснення спірних поставок товару, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі, операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.
Згідно ч.187.1. ст.187 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.
Частиною 198.2. ст.198 Податкового кодексу України, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Водночас, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що поставка товару за спірними видатковими накладними в період з листопада 2018 року по січень 2019 року підтверджується наданими Миколаївським управлінням ГУ ДФС у Миколаївській області податковими деклараціями з податку на додану вартість ФОП Василенко С.О. за листопад, грудень 2018 року та січень 2019, згідно яких вбачається, що відповідач за вказаний період отримав та відобразив в своїх бухгалтерських документах товар поставлений позивачем на суму 3201887,81 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши податковий кредит за вказаними податковими накладними, підтвердив факт поставки товару позивачем в період з листопада 2018 року по січень 2019 року в повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними за даний період.
До того ж, судом приймається до уваги, що відповідачем у письмових поясненнях (т.4 а.с.67) визнається факт поставки товарів в період з лютого до листопада 2018 року та відповідач не згоден з поставкою товарів за період з 01.12.2019 по 11.01.2019, що підтвердженого його представником у підготовчих судових засіданнях.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.80 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі сплатив суму заборгованості в розмірі 475993,64 грн (12677284,70 грн - 12201291,06 грн) останній, у порушення приписів ст.74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 27197,00 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 1813085,83 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 475993,64 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 7140,09 грн.
У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору (у даному випадку 20056,91 грн (27197,00 грн - 7140,09 грн) повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни (АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латоріца-Темп" (65023, м.Одеса, провул.Богданова, буд.6, кв.2; ідент.код 21005409) 475993,64 грн основного боргу та 7140,09 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 02.05.2019 року.
Суддя М.В. Мавродієва