24 квітня 2019 року Справа № 804/182/392/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
за участі:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Бохан О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро заяву ФОП ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року по справі № 804/182/392/18 за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання постанови протиправною та її скасування, -
09.02.2018 року від Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали суду від 19.01.2018 року надійшла за підсудністю справа № 182/392/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій з урахуванням поданого уточненого позову від 10.05.2018 року, позивач просить суд:
- визнати постанову від 11.12.2017 року №202/4.3-6/950 про притягнення ОСОБА_1, до відповідальності за порушення законодаства про працю у вигляді штрафу у розмірі 128000 грн. на користь держави протиправною та скасувати, а провадження у справі - закрити.
У обґрунтування позову зазначено, що 11.12.2017 року відповідачем було винесено постанову № 202/4.3-6/950, у відповідності до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ч.1 ст. 41 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 128000,00 грн. на користь держави. Однією із підстав винесення оспорюваної постанови стало не проведення позивачем, як ФОП, індексації заробітної плати найманим працівникам за червень-жовтень 2017 року. Також, позивач зазначила про те, що 12.12.2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області винесено постанову у справі №182/6931/17, якою позивача було звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, обмежившись лише усним зауваженням. Провадження у справі закрито. Оскільки позивач судом звільнена від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння, тому підстави для винесення постанови № 202/4.3-6/950 від 11.12.2017 року у відповідача відсутні. Позивач вважає, що дії та рішення ГУ Держпраці у Дніпропетровській області є незаконними та таким, що порушують її права та інтереси.
20.06.2018 року представник позивача надав до суду заяву вх.№29753 про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності представника позивача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання постанови протиправною та її скасування було відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року залишено без змін.
15.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява за нововиявленими обставинами по справі №804/182/392/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання постанови протиправною та її скасування.
В обґрунтування заяви зазначено, що 12.12.2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було винесено постанову у справі №182/6931/17, якою ОСОБА_1 було звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Провадження закрито. Постанова суду від 12.12.2017 року набрала чинності 23.12.2017 року, а тому має обов'язковий характер для усіх органів та посадових осіб при вирішенні спорів, що випливають із зазначених правовідносин. Таким чином, накладення на позивача додаткової відповідальності у вигляді штрафу за таких обставин, є незаконним, оскільки ОСОБА_1 була звільнена від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння. Зазначила про те, що дану правову позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 21.12.2018 року (справа № 814/2156/16) про що ні судові, ні сторонам у справі не було відомо на час судового розгляду цієї справи 20.06.2018 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року заяву ФОП ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року по справі №804/182/392/18 за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання постанови протиправною та її скасування було залишено без задоволення.
16.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду вдруге надійшла заява за нововиявленими обставинами по справі №804/182/392/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання постанови протиправною та її скасування.
В обґрунтування заяви зазначено, що судом на час розгляду справи не було встановлено, а стороні позивача не було відомо про те, що матеріали справи не містять згоди Держпраці України на проведення позапланової перевірки про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства про працю, як того вимагає Наказ Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390 (що був чинним на момент проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1.), не містять доказів накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу саме центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, як того вимагає ч.4 ст. 265 КЗпП України, не містять доказів відмови ФОП ОСОБА_1 від усунення порушень законодавства про працю, що є підставою для застосування заходів впливу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року. Також позивач зазначає, що ці обставини існували як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом першої інстанції, однак вони є нововиявленими, так як позивач дізналася про вищезазначені обставини 28.03.2019 року.
У наданих до суду представником відповідача запереченнях зазначено, що не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об'єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо. Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня. Вважають, що посилання позивача на вимоги Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказ Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390, є необґрунтованими. При цьому, зазначили, що вимогами Порядку № 295 отримання згоди Держпраці України на проведення інспекційного відвідування не передбачено. Заява позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами надійшла до суду 16.04.2019 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку для подання відповідної заяви.
У судовому засіданні позивач просила скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року №804/182/392/18 з підстав, наведених у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року по справі № 804/182/392/18, виходячи з такого.
В якості нововиявлених обставин заявник посилається на те, що судом на час розгляду справи не було встановлено, а стороні позивача не було відомо про те, що матеріали справи не містять згоди Держпраці України на проведення позапланової перевірки про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства про працю, як того вимагає Наказ Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390 (що був чинним на момент проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1.), не містять доказів накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу саме центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, як того вимагає ч.4 ст. 265 КЗпП України, не містять доказів відмови ФОП ОСОБА_1 від усунення порушень законодавства про працю, що є підставою для застосування заходів впливу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року.
Так, відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і, яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Тобто, з вищевикладених норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
У ході розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено, що, як на підставу для перегляду за нововиявленими обставинами, заявник посилається обставини, які існували як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом першої інстанції, проте про які заявнику не було відомо.
Так, суд вважає за необхідне зазначити, що обставини, які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог статей 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не є нововиявленими обставинами.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення .
Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, зокрема обставини, на які посилається заявник в своїх поясненнях, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Так, відповідно до ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295, слід зазначити про те, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, в тому числі Держпраці та її територіальних органів.
Інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю позивача ФОП ОСОБА_1 з питань оформлення трудових відносин та оплати праці проведено відповідно до наказу Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області від 21.11.2017 року № 498-1 та направлення від 22.11.2017 року № 195/4.3-н в період з 23.11.2017 року по 24.11.2017 року відповідно до вимог Порядку №295, а тому посилання позивача на вимоги Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказ Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390, є необґрунтованими.
Згідно Порядку № 295 отримання згоди Держпраці України на проведення інспекційного відвідування не передбачено.
Пунктом 29 Порядку № 295 встановлено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Крім того, ст.265 КЗпП України, яка встановлює відповідальність за порушення законодавства про працю, не передбачає пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин для звільнення від відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю.
Відповідно до положення ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року № 84, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
На момент проведення інспекційного відвідування відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 02 лютого 2016 року № 67 «Про затвердження форми постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці» була затверджена уніфікована форма Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» встановлено інші форми документів, в тому числі, форма Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
Проте, цей наказ набрав чинності лише з 29 грудня 2017 року, тобто, вже після винесення оскаржуваної постанови від 20.06.2018 року по справі № 804/182/392/18.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, заявник не навів істотних обставин, на підставі яких постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі № 804/182/392/18 мала б переглядатися, а обставини, наведені ним у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні положень КАС України.
Також суд зазначає, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.
Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata…, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі "Правєдная проти Росії", №. 69529/01; у справі "Рябих проти Росії", № 52854/99, п.52; у справі "Брумареску проти Румунії", № 28342/95, п. 61).
Тому, суд додатково зазначає, що в контексті п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення можуть слугувати лише ті фактичні обставини, які мали істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі усім особам, які брали участь у справі та суду. Ініціювання перегляду судового рішення лише з метою нового слухання і вирішення справи суперечить принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права.
Крім того, суд звертає увагу, що новий розгляд справи, що використовується для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не повинен використовуватись як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.
З огляду на викладене суд зазначає, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст. 361 КАС України, а тому підстави для скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі № 804/182/392/18 відсутні.
Щодо строків звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд зазначає наступне.
Частиною першою ст. 363 КАС України встановлено строки звернення до суду з підстав, передбачених відповідними пунктами частини 2 ст.361 КАС України. При цьому, у відповідності до ч.3 ст. 363 КАС України строки, визначені частиною 2 вказаної статті, не можуть бути поновлені.
Таким чином, нормами КАС України не встановлено спеціальних строків звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ч.3 ст. 361 КАС України. Тому, на думку суду, мають застосовуватися загальні строки звернення до суду, тобто протягом 6 місяців з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Рішення суду у справі набрало законної сили 20.09.2018 року. Позивач вказує на те, що про існування підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами дізналася 28.03.2019 року, і звернулася до суду з відповідною заявою, згідно штемпелю вхідної кореспонденції суду, 16.04.2019 року. У зв'язку з цим, позивач не пропустила строки звернення до суду із заявою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
На підставі викладеного суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а тому дійшов висновку про відмову у її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 205, 229, 241-243, 248, 256, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ФОП ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року по справі №804/182/392/18 за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання постанови протиправною та її скасування - залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1).
Відповідач: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м.Дніпро, вул. Казакова,3, код ЄДРПОУ 39788766).
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в протягом п'ятнадцяти днів, з момент отримання її копії.
Повний текст ухвали складений 24.04.2019 року.
Суддя В.В Ільков