26 квітня 2019 року Справа № 160/1847/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів, -
26 лютого 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправними дії Кам'янсько об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1. у виплаті у повному обсязі недоотриманої пенсії у сумі 21491,50 грн. (двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня п'ятдесят копійок), що знаходиться на розрахунковому рахунку Пенсійного фонду України та належала померлому ОСОБА_2.;
- стягнути з Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Інститутська,4) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, (адреса за державною реєстрацією: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), грошові кошти, набуті нею в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем селища Дачного Широківського району Дніпропетровської області, Україна, громадянина України, що був зареєстрований: АДРЕСА_2, що помер в січні 2016 року в м. Донецьк, у сумі 21491,50 грн. (двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня п'ятдесят копійок) з урахуванням виплачених грошових коштів за період з 01.10.2015 року по 31.01.2016 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після смерті батька ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої ввійшла недоотримана пенсія, яка знаходиться у відповідача в сумі 21491,50 грн., про що 02.10.2018р. державним нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину за законом. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивач звернулася до відповідача з метою оформлення документів та отримання належної спадкоємцю суми недоотриманої пенсії, однак відповідачем виплачена сума лише за період з 01.10.2015р. по 31.01.2016р. в сумі 7031,52 грн. 29.10.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про роз'яснення питання виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2, однак, відповідач, посилаючись на норми статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказав, що Пенсійний фонд зобов'язаний виплатити недоотриману пенсію за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Вказані дії ОСОБА_2 вважає неправомірними та такими, що порушують її права як спадкоємця.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/1847/19. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Розгляд справи розпочато з 18.03.2019р.
15.03.2019р. Головним управлінням Пенсійного органу в Дніпропетровській області до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву (вх.№1856/19-ел), заяву про заміну відповідача та клопотання про розгляд справи за його участю у викритому судовому засіданні.
Так, в обґрунтування відзиву пенсійний орган посилається на те, що у відповідності до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2016р. №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримував своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Отже, ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та необхідними документами для отримання недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року по січень 2016 року, саме 02.10.2018 р. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2016 № 1058-ІV», ОСОБА_1 нарахована і виплачена сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2, який помер січні 2016 року, за період з 01.10.2015 по 31.01.2016 у розмірі 7 031,52 грн. За наведених обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є такими, що відповідають чинному законодавству.
Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1, а саме, серед іншого, Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. А отже, керуючись приписами ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне здійснити заміну первісного відповідача по справі на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Окрім наведеного, судом не приймається до уваги клопотання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін), оскільки з огляду на характер спірних правовідносин, дана адміністративна справа є справою незначної складності, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24.01.2018 року, виданого Дніпровським районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпрі відділом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батько позивача ОСОБА_2 помер в січні 2016 року у віці 81 років, про що 24 січня 2018 року складено відповідний актовий запис № 01.
На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.10.2018р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що проживає/зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 є спадкоємцем з недоотриманої пенсії в сумі 21491,50 грн., що належала померлому на підставі листа, виданого Кам'янським відділом обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 06.06.2018р. №612/04-09/49
02.10.2018р. ОСОБА_2 звернулась із заявою та свідоцтвом про право власності до Кам'янського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України для отримання недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2, однак Пенсійним органом була виплачена сума лише за період з 01.10.2015р. по 31.01.2016р. в розмірі 7 031,52 грн.
Не погодившись з виплаченою сумою 29.10.2018р. ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою для роз'яснення питання виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2, однак Пенсійний орган, посилаючись на норми статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та вимоги пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держави пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, вказує, що позивач має право на недоотриману пенсію ОСОБА_2 лише за період з 01.10.2015р. по 31.01.2016 року, оскільки з усіма необхідними документам позивач звернулися тільки 02.10.2018 року, тобто Пенсійний фонд зобов'язаний виплатити недоотриману пенсію за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, що входить до складу спадщини.
ОСОБА_2 вважає, що вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є протиправними та такими, що порушують її права як спадкоємця.
Отже, спірним питанням даної справи є правомірність обмеження Відповідачем суми недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, трирічним терміном.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.
Частиною 2 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що члени сім'ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно із частиною 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Так, Цивільним кодексом України регулюються правовідносини у сфері спадкування.
Відповідно до частини 1 статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із частиною 1 статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналізуючи зазначені положення законодавства суд вважає, що у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме стаття 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як така, що регулює правовідносини, які виникли після смерті пенсіонера та після визнання певної суми недоотриманої пенсії спадщиною.
Натомість, стаття 46 зазначеного Закону подібних вказівок не містить та, на думку суду, призначена для реалізації саме особою, яка безпосередньо отримує пенсію. Також положення зазначеної статті застосовуються лише у випадку встановлення власної вини пенсіонера, що полягає у недоотриманні пенсії. Втім, наявність або відсутність вини не може бути інкримінованою лише за судженням установи Пенсійного фонду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.03.2019р. в справі №617/7748/12 висловив правову позицію, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Таким чином, враховуючи положення статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які підлягають застосуванню в контексті даної справи, суд вважає за можливе визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1. у виплаті в повному обсязі недоотриманої пенсії у сумі 21491 (двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня п'ятдесят копійок), що знаходиться на розрахунковому рахунку Пенсійного фонду України та належала померлому ОСОБА_2.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1273838934.1 від 20.02.2019р.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 242-243, 245-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті у повному обсязі недоотриманої пенсії у сумі 21491,50 грн. (двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня п'ятдесят копійок), що знаходиться на розрахунковому рахунку Пенсійного фонду України та належала померлому ОСОБА_2.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, (адреса за державною реєстрацією: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), грошові кошти, набуті нею в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем селища Дачного Широківського району Дніпропетровської області, Україна, громадянина України, що був зареєстрований: АДРЕСА_2, що помер в січні 2016 року в м. Донецьк, у сумі 21491,50 грн. (двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня п'ятдесят копійок) з урахуванням виплачених грошових коштів за період з 01.10.2015 року по 31.01.2016 рік.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), сплачені згідно квитанції № 0.0.1273838934.1 від 20.02.2019р.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник