Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 квітня 2019 р. Справа№200/4536/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до тексту якого позивач просить: визнати протиправними дії Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення з 01 лютого 2015 року виплати пенсії ОСОБА_1; зобов'язати Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити виниклу заборгованість з 01 лютого 2015 року. Крім цього позивач просив допустити судове рішення до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць, а також зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову зазначає, що перебуває на обліку в Мангушському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та є отримувачем пенсії за віком.
З 01 лютого 2015 року відповідачем протиправно не здійснюється виплата пенсії з підстав не передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що позбавляють позивача права гарантованого конституцією України на отримання пенсії згідно чинного законодавства позивач звернувся із даним позовом за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року відкрито провадження у справі розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні згідно особистої заяви від 28.03.2018 року. Відповідно до п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеними особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого постановою КМУ №365 від 08.06.2018 року пенсії припиняються у разі у разі наявності підстав за наступним переліком: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Позивачу пенсію призначено рішенням Комісії Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації до протоколу №18 від 11.05.2018 року, пенсійна справа позивача відпрацьована управлінням 14.11.2018 року, виплати плануються у травні 2019 року. Щодо виплати заборгованості відповідачем зазначено що виплату буде проведено після надходження асигнування. Відповідач вважає, що Управлінням правомірно припинено виплату пенсії позивачу та з урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні вимог позовної заяви.
Позивач є отримувачем пенсії та перебуває на обліку Мангушському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог позивач надав до суду копії документів за наступним переліком: паспорта громадянина України НОМЕР_2; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_1; пенсійного посвідчення НОМЕР_3, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.03.2018 року НОМЕР_4.
За результатами розгляду матеріалів наданих сторонами, судом встановлено, що позивачу не здійснюються пенсійні виплати з 01 лютого 2015 року, щодо обставин припинення виплат то відповідачем не наведено підстав передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для їх припинення. Натомість у відзиві, зазначено про те що поновлення виплат заплановано на травень 2019 року, стосовно виплати пенсії за минулий період часу, зазначено, що відповідно Постанови КМУ №365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом міністрів.
Інших доказів в обґрунтування законності підстав для невиплати пенсійних виплат позивачеві за спірний період часу, окрім викладеного у відзиві, відповідачем до суду не надано.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати виплати такого виду страхової виплати, як пенсія.
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Конституції України (ст.ст.3, 19, 46), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ст.ст.5, 49), Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (ст.ст.1, 4, 7, 12), постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 за №637 (п.1), "Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", затвердженого 01.10.2014 постановою Кабінету Міністрів України №509 (п.1, п.7-1), та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Підстави наведені у відзиві на позовну заяву, не можуть бути підставою для позбавлення конституційного права позивача на отримання соціального захисту, а саме - отримання пенсії.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; {Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009} у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений вичерпний перелік підстав для припинення виплат пенсії, отже розширеному тлумаченню він не підлягає.
Відповідачем не надано до суду доказів наявності обставин передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для припинення виплати позивачу пенсії та відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду України або рішення суду.
Звідси, суд вважає, що відповідачем припинено виплату пенсії позивачу у порушення вимог ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, суд зазначає, що застосування норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити виплату пенсії обґрунтовані. Проте наголошує, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Крім того, суд зазначає, що аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Стосовно пропуску строку звернення позивача з даним позовом, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.
В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв'язку із тим, що попередньо призначені їй суми пенсії, починаючи з лютого 2015 року, не отримані ним з вини відповідача, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату призначеної пенсії за минулий час. Та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.
Тому суд вважає, що у даному випадку, позивачем строків звернення до суду із позовом не пропущено, оскільки, на підставі вказаного вище закону, вона має право захистити своє право на отримання виплати нарахованої їй пенсії, без обмеження будь-яким строком.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
Матеріали справи не містять доказів існування у владного суб'єкта наміру допускати порушення закону у процедурі поновлення нарахування та виплати пенсії у майбутньому. З цих міркувань суд не знаходить підстав для задоволення, адже вимоги 1) заявлені на майбутнє, 2) стосуються правовідносин, котрі ще не склались у часі, 3) стосуються правовідносин, відносно яких відсутні докази обрання владним суб'єктом наперед певного варіанту правової поведінки.
Поряд із цим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
З урахуванням наведених обставин та правових норм, суд приходить висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись: ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 263 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72-А, ЄДРПОУ 42171919) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2015 року.
Зобов'язати Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01.02.2015 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1ч.1 ст. 371 КАС України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72-А, ЄДРПОУ 42171919) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2019 року.
Суддя Буряк І. В.