Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4097/18
номер провадження 2/695/551/19
26 квітня 2019 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л. В.
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом, -
ОСОБА_1 звернулась до Золотоніського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй належить житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області по вул. Папаніна, 23.
За вказаною адресою зареєстрована також відповідач по справі ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною брата позивача по справі, та яка за місцем своєї реєстрації не проживає.
Той факт, що відповідач зареєстрована у будинку позивача, хоча ним не користується створює позивачеві незручності та заважає повноцінно користуватися своєю власністю, чим порушується його право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм нерухомим майном, та відповідно обмежує можливості стосовно належного оформлення соціальної допомоги з боку держави, а тому вона звернулася до суду із відповідною позовною заявою про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні житловим приміщенням та просила суд зобов'язати відповідача скасувати реєстрацію в її домоволодінні.
Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 14.02.2019 року без виклику сторін.
Відповідач по справі в судове засідання не з'явилась, однак звернулася до суду із заявою, відповідно до якої позовні вимоги визнала повністю та зазначила, що вона дійсно з 2007 року не проживає в будинку позивача.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є власниками будинку, що знаходиться за адресою: вул. Папаніна, 23, с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, право власності якої стверджується відповідним договором дарування житлового будинку від 14.08.2017 року, зареєстрований в реєстрі за №1509.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Позивач наполягає, що відповідач по справі в її будинку не проживає, членом її родини не являється, а реєстрації місця проживання відповідача в будинку останньої обмежує права позивача на вільне розпорядження своєю власністю.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом із тим суд бере до уваги, що відповідач позовні вимоги визнала повністю та ствердила факт того, що вона не проживає в будинку позивача з 2007 року та вказаним будинком не користується.
Таким чином доводи позивача відповідачем визнані та на підставі ст. 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р. № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
За таких обставин, враховуючи безумовне визнання відповідачем позовних вимог позивача, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Розглядаючи вказану справу суд враховує, що нормами ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Так суд зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів, відповідно до яких судом встановлено, що відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає з 2007 року, підстави для сумнівів у достовірності вказаних доказів відсутні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Нормами статей ст. 9, 156 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом вбачається, що відповідач не є членом сім'ї позивача та фактично із ним не проживає.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином судом встановлено, що відповідач фактично не проживає за місцем своєї реєстрації, чим обмежує право позивача на власність та вільного розпорядження нею.
Разом із тим, позивач ставить вимогу про зобов'язання відповідача знятися з реєстрації у належному йому на праві власності будинку.
Суд зважає, що вказана вимога не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки зобов'язання вчинити вказані дії нормами чинного законодавства не передбачені.
Так в постанові від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс 11, Верховний суд України виклав правову позицію, якою чітко встановлено, який порядок повинен бути застосований до правовідносин щодо вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку особи, яка не являється членом сім'ї власника або ж наймача. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Згідно ст. 7 Закону України „Про свободу пресування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Частиною першою ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Враховуючи, що судом встановлено достатньо підстав для того, щоб визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, то відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону це і є підставою для зняття уповноваженим органом з реєстрації місця проживання відповідача, тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача знятися з реєстрації місця проживання не відповідають нормам чинного законодавства, позивач фактично просить вирішити питання, що відносяться до компетенції органів державної влади.
Окрім того визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловим приміщенням є підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку в позасудовому порядку.
Таким чином, захищаючи права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю, враховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для визнання відповідача такою, яка втратила право користування жилим приміщенням, яке належить позивачу.
Суд також вважає, що з відповідача необхідно стягти судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплата якого стверджуються квитанцією від 29.11.2018 року.
На підставі зазначеного та керуючись ст., ст. 10, 141, ст., ст. 264, 265, 274, ЦПК України, ст., ст. 391, 405 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою, вул. Папаніна 23, с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, кошти в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. - в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.
Суддя : Середа Л.В.