Справа № 636/4184/17
Провадження № 2/636/489/19
18 квітня 2019 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Оболєнської С.А.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
секретаря судового засідання - Гамоліної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4, про стягнення суми,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь кошти в розмірі 30 700 доларів США, що еквівалентно 826137,00 грн., та судові витрати в сумі 8000,00 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що їй на праві власності належала двокімнатна квартира №21 по вул. Літаковій в буд. 1 в м. Харкові.
В листопаді 2012 року відповідач ОСОБА_2 вмовила позивача поїхати до нотаріуса та оформити на неї довіреність на право продажу належної позивачу квартири, обіцяючи при цьому купити позивачу, на отримані від продажу квартири кошти, інше житло в смт. Есхар Чугуївського району Харківської області.
22.11.2012 р. ОСОБА_2, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, продала ОСОБА_4 квартиру №21, розташовану по вул. Літаковій в буд.1 в м. Харкові. Продаж квартири було здійснено за двісті п'ятдесят одну тисячу сімсот сорок гривень, що складало, за домовленістю сторін договору, еквівалент тридцять тисяч сімсот доларів США.
Зазначені вище кошти, отримані від продажу квартири, відповідач позивачу так і не передала.
Весь час з листопада 2012 року по липень 2017 року позивач проживала у її брата ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2
Неодноразово протягом всього часу проживання у відповідача позивач просила ОСОБА_2 купити обіцяну їй квартиру, або повернути отримані від продажу квартири кошти.
За час проживання у відповідача, через постійні переживання, позивач перенесла інсульт. У липні 2017 року сестра позивача забрала останню до себе, де вона мешкає і нині.
Таким чином, відмовляючись повернути позивачу отримані від продажу її квартири кошти, відповідач набула майно, яке фактично їй не належить. В зв'язку з зазначеним позивач була змушена звернутись до суду для захисту своїх порушених прав.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області Слурденка О.І. від 22.12.2017 року провадження за вищевказаною позовною заявою було відкрито та призначено підготовче судове засідання.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4, про стягнення коштів, розподілена судді Оболєнській С.А.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 03.03.02018 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4, про стягнення коштів призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 03.03.02018 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на житловий будинок, загальною площею 165,9 кв.м., житловою площею 70,0 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. Перемоги, буд. 3-Б, який належить відповідачу по справі ОСОБА_2
У відзиві на позов відповідач та її представник зазначили, що позивач, яка є рідною тіткою відповідача, самотня, не має своєї сім'ї, має проблеми зі здоров'ям, та сама звернулась до неї та її батька за допомогою у догляді, в чому вони їй не відмовили. Рішення про продаж квартири АДРЕСА_1, було прийнято ОСОБА_1 самостійно, з метою подальшого переїзду до відповідача. Оскільки позивачу було важко самостійно займатись цим питанням, ОСОБА_1 з метою продажу квартири видала довіреність ОСОБА_2
В подальшому 22 листопада 2012 року між нею, ОСОБА_2, як представником ОСОБА_1, за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 16.11.2012 року, реєстр №1737, та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2. Продаж квартири було здійснено за двісті п'ятдесят одну тисячу сімсот сорок гривень.
Кошти від продажу квартири були передані ОСОБА_1 за відрахуванням сплачених податків і зборів, частину з яких позивач віддала матері відповідача на її утримання, а решту залишила собі, як вона в подальшому ними розпорядилась відповідачу невідомо.
Крім цього, відповідачем було заявлено клопотання про застосування судом строку позовної давності, оскільки продаж квартири позивача відбувся 22.11.2012 р., разом з тим, лише 28.11.2017 року позивач вирішила звернутись до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові, відповідач та її представник проти позову заперечували, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.
Третя особа ОСОБА_4 надав заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі (а.с.216 том 1).
Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що 22 листопада 2012 року між ОСОБА_1, від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 16.11.2012 р. ОСОБА_6, діяла ОСОБА_2, та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу належної позивачці по справі квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.10 том 1).
Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу від 22.11.2012 року продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, вчинено за двісті п'ятдесят одну тисячу сімсот сорок гривень, які сплачені покупцем ОСОБА_4 представнику продавця - ОСОБА_2 у повній сумі, ще до підпису договору (а.с.10 том 1).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, за змістом ст. 655 ЦК України сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець, при цьому останній має право на отримання від покупця грошової суми - вартості отриманого товару.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч.1,2 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Частиною 1 ст. 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. При цьому, відповідно до ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Отже, аналіз змісту ст.ст.237, 239, 655, 1000, 1004 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_7, як представник продавця, отримавши за договором купівлі-продажу від покупця належної ОСОБА_1 квартири грошові кошти, мала передати їх останній.
З письмових пояснень у відзиві відповідача вбачається, що кошти, отримані за договором купівлі-продажу квартири, вона передала позивачці по справі. Однак належних та допустимих доказів на підтвердження передачі позивачці коштів відповідач суду не надала.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Під час судового розгляду встановлено, що після продажу квартири АДРЕСА_1, позивач мешкала за адресою: АДРЕСА_5, разом з батьками відповідача, що також підтвердив свідок ОСОБА_8 (а.с.98 том 2).
Покази свідка ОСОБА_9 (а.с.63 том 2) про те, що позивач має відносно задовільний стан здоров'я та інсульт не переносила, спростовуються даними медичної карти, де зазначено діагноз ОСОБА_1 «ішемічний інсульт» (а.с. 239-240 том 1, а.с. 64-91 том 2).
Покази свідка ОСОБА_10 (а.с.50 том 2) щодо підтвердження факту передачі відповідачкою коштів позивачу, після продажу квартири, суд сприймає критично, оскільки свідок перебуває з відповідачем у дружніх стосунках.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд встановив порушення законних прав та інтересів позивача ОСОБА_1 та необхідність стягнення з відповідача на її користь суми коштів від продажу належної позивачу квартири. Разом з тим, суд вважає необґрунтованою заявлену позивачем суму коштів, яка на її думку підлягає стягненню, в розмірі 30 700 доларів США, що еквівалентно 826 137,00 грн.
Так, судом встановлено, що продаж належної позивачу квартири АДРЕСА_6, здійснено за двісті п'ятдесят одну тисячу сімсот сорок гривень, що складала, за домовленістю сторін договору, еквівалент тридцять тисяч сімсот доларів. Отже, на думку суду, саме ця сума має бути стягнута з відповідача на користь позивачки.
Що стосується доводів відповідача про необхідність застосування судом до вказаних правовідносин позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до наданих в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 пояснень, підтверджених даними медичної карти (а.с.239-240 том 1, а.с. 64-91 том 2), остання, є особою похилого віку, має ряд хронічних захворювань, у 2013 році перенесла ішемічний інсульт, була паралізована, та довгий час знаходилась в безпорадному стані, що не давало їй змоги своєчасно звернутися до суду за захистом своїх інтересів. Крім цього, відповідач постійно запевняла позивача, що придбає позивачу, за кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_7, іншу квартиру, що також підтверджується показами свідка ОСОБА_11, допитаної в судовому засіданні (а.с.51 том 2).
У відповідності до норм ст.ст. 257, 261 ЦК України, суд вважає, що строки позовної давності позивачем ОСОБА_1 не пропущені, оскільки за станом здоров'я вона не могла реалізувати своє право на захист.
Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4, про стягнення суми задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 251 740 (двісті п'ятдесят одну тисячу сімсот сорок) грн. 00 коп., що еквівалентна 30 700 (тридцять тисяч сімсот) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт МК № 176031, ІН НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_8, смт Есхар, Чугуївського району Харківської області.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт МК № 974728, ІН НОМЕР_2, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_8, смт Есхар, Чугуївського району Харківської області.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4, адреса місця реєстрації: вул. Жовтнева, буд.110, с. Бабаї, Харківський район, Харківська область.
Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2019 року.
Суддя: С.А. Оболєнська