Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3405/18
номер провадження 2/695/329/19
18 квітня 2019 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю секретаря - Бреуса В.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_13 до органу опіки та піклування Золотоніської райдержадміністрації, треті особи: Кропивнянський дитячий будинок для шкільного віку Черкаської обласної ради, державний департамент забезпечення прав дітей та оздоровлення Міністерства соціальної політики, орган опіки та піклування Чигиринської РДА про скасування усиновлення, -
Позивач по справі ОСОБА_13 звернулась до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до органу опіки та піклування Золотоніської райдержадміністрації, треті особи: Кропивнянський дитячий будинок для шкільного віку Черкаської обласної ради, державний департамент забезпечення прав дітей та оздоровлення Міністерства соціальної політики, орган опіки та піклування Чигиринської РДА про скасування усиновлення.
Вимоги вказаної позовної заяви мотивовані тим, що на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2015 року позивач по справі була оголошеною усиновлювачем вихованців Кропивнянського дитячого будинку для дітей шкільного віку Черкаської обласної ради, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Вказаним рішенням суду прізвище та ім'я дітей було змінено, а сама позивач була зазначена їх матір'ю.
Позивач наполягає, що її всиновлений син добре пристосувався до життя родини та життя в іншій країні, є студентом коледжу, має багато друзів, насолоджується здоровим, щасливим життям.
Разом із тим дочка, яку вона удочерила має проблеми із пристосуванням до життя в родині. Так, після переїзду до Сполучених Штатів Америки, остання почала мати проблеми із поведінкою у школі, не ночувала в дома, її декілька разів заарештовували в магазинах за дрібні крадіжки.
Позивач стверджує, що поведінка ОСОБА_4 в подальшому лише погіршується, вона вживає спиртні напої, погрожує родині фізичною розправою, зустрічається із чоловіками старшого віку, які пропонують їй гроші за статевий зв'язок.
Позивач наполягає, що вона та її родина зробили все можливе, щоб допомогти ОСОБА_4 з її проблемами та адаптувати останню до життя в новій родині, однак жодні методи не працюють, ОСОБА_4 продовжує свідомо ігнорувати вимоги своїх батьків, не визнає позивача своєю матір'ю та прагне повернутися до України. Окрім цього позивач зазначає, що така поведінка ОСОБА_4 негативно впливає на менших дітей позивача, а остання вичерпала усі методи для виправлення ситуації для ОСОБА_4, а тому вважає єдиним рішенням скасувати дане удочеріння ОСОБА_6 (до удочеріння ОСОБА_7) та внести відповідні зміни до актового запису про народження останньої.
Позивач та її представник за довіреністю в судове засідання не з'явились, однак остання звернулась до суду із заявою, відповідно до змісту якої розгляд справи просила проводити за її відсутності та відсутності позивача при цьому наполягала на задоволення заявлених позовних вимог, які на її думку будуть найкраще відповідати інтересам самої дитини.
Представник відповідача по справі органу опіки та піклування Золотоніської райдержадміністрації, в судове засідання не з'явився, однак звернувся до суду із заявою, відповідно до якої проти заявлених позовних вимог заперечував повністю, вважаючи при цьому, що позивач належним чином була ознайомлена із характеризуючими матеріалами відносно дітей, яких бажала усиновити, добре розуміла усі ризики та можливі ускладнення у вихованні дитини, а тому має вживати відповідних заходів спрямованих на належне виховання дочки, яку удочерила, за таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими.
Представник третьої особи по справі Кропивнянський дитячий будинок для шкільного віку Черкаської обласної ради в судове засідання не з'явився, направивши до суду заяву відповідно до якої вирішення позовних вимог залишив на розсуд суду.
Представник третьої особи по справі Державного департаменту забезпечення прав дітей та оздоровлення Міністерства соціальної політики в судове засідання не з'явився, направивши до суду заяву відповідно до якої зазначав, що відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Розгляд справи просили проводити за відсутністю представника міністерства, за умови запрошення і присутності представника органу опіки та піклування.
Представник органу опіки та піклування Чигиринської райдержадміністрації в судове засідання не з'явився. Разом із тим служба у справах дітей Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області направила до суду пояснення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що позивач належним чином була ознайомлена із характеризуючими матеріалами відносно дітей, яких бажала усиновити, добре розуміла усі ризики та можливі ускладнення у вихованні дитини, окрім того скасування вказаного удочеріння суперечитиме інтересам дитини, відсутня думка дитини щодо скасування удочеріння, а після повернення дитини до України існує можливість загрози виникнення проблем з навчанням та конфліктів з однолітками.
Суд, враховуючи наявність в матеріалах справи заяв сторін по справі, які висловили свою позицію та доводи щодо обставин справи, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, з метою якнайшвидшого захисту прав та інтересів дитини, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін по справі, що беруть участь у ній та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у справі.
Суд вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку із наступним.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2015 року заяву ОСОБА_13 про усиновлення дітей було задоволено повністю.
Вказаним рішенням суду громадянку США ОСОБА_13 оголошено усиновлювачем вихованців Кропивнянського дитячого будинку для дітей шкільного віку Черкаської обласної ради ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказаним рішенням суду також було змінено ім'я та прізвище вказаних дітей, зокрема прізвище ОСОБА_3 на ІНФОРМАЦІЯ_4, а ім'я ОСОБА_3 на ОСОБА_8. Також було змінено ім'я та прізвище і ОСОБА_4, а саме з ОСОБА_4 на ІНФОРМАЦІЯ_4, ім'я ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_6. Позивача по справі було записано матір'ю вказаних дітей.
На підставі вказаного рішення суду до актового запису про народження ОСОБА_4 були внесені відповідні зміни, що стверджується свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_1 від 05.05.2015 року).
Позивач наполягає, що після удочеріння ОСОБА_6, остання має суттєві проблеми із пристосуванням до життя в родині позивача, їх взаємозв'язок порушений, а сама неповнолітня не тільки уникає а й не бажає бути членом родини позивача. Окрім того негативна поведінка ОСОБА_6 може призвести до позбавлення волі останньої, оскільки вона вживає спиртні напої, не ночує вдома протягом тривалого часу та вчиняє дрібні крадіжки за що неодноразово затримувалася працівниками поліції. За таких обставин, враховуючи волю ОСОБА_4, позивач вважає, що найкращим для неї буде повернення до України та скасування її удочеріння позивачем.
Представники відповідача по справі органу опіки та піклування Золотоніської райдержадміністрації, а також третьої особи по справі, органу опіки та піклування Чигиринської райдержадміністрації, проти задоволення вказаного позову заперечували виходячи із того, що таке задоволення позовних вимог не буде відповідати інтересам самої дитини, а позивач взявши на себе обов'язки усиновлювача належним чином не виконала їх.
Разом із тим, дослідивши матеріали справи та докази, якими обгрунтовані позовні вимоги позивача, суд вважає зазначені доводи представника відповідача та третьої особи по справі необґрунтованими.
Відповідно до ч.,ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається із ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Конвенцією ООН про права дитини встановлено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Нормами ст. 232 СК України визначено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Відповідно до частин першої-четвертої, шостої, сьомої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які. принижують людську гідність дитини.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Втручання у право на повагу до сімейного життя становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 цієї статті, а також не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей. Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (пункт 43 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 травня 2010 року у справі «Курочкін проти України»).
Словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції вимагає передусім, щоб відповідний захід був певним чином передбачений національним законодавством; він також стосується якості відповідного закону і вимагає його відповідності принципу верховенства права та допустимості відповідній особі, яка, зокрема, має бути здатною передбачити його наслідки для себе.
Для того, щоб визначити, чи були оскаржувані заходи «необхідними в демократичному суспільстві», суд, беручи до уваги всю справу загалом, має оцінити, чи були мотиви, наведені на виправдання таких заходів, належними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції. Органи влади користуються широкою свободою розсуду в оцінюванні необхідності передання дитини під опіку, суд повинен все-таки переконатися, що в конкретному випадку існують обставини, які виправдовують відібрання дитини від батьків, а держава-відповідач має довести, що перед здійсненням пропонованого заходу було проведено ретельний аналіз можливих наслідків такого заходу для батьків і дитини, а також можливих альтернатив переданню дитини під державну опіку (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Курочкін проти України»).
Також суд бере до уваги і вимоги ст. 238 СК України, відповідно до норм якої усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.
Із аналізу наведених вище норм як міжнародного так і чинного законодавства України вбачається, що останнє в першу чергу захищає права та інтереси дитини, в тому числі і право дитини на проживання в см'ї, її матеріальне та духовне забезпечення.
Усиновлення дитини породжує за собою відповідні наслідки у вигляді взаємних прав та обов'язків, які виникають між усиновлювачем та усиновленим. Держава може втручатися у вказані відносини, лише в рамках та межах визначених законом та тільки з метою захисту прав в першу чергу дитини.
Одним із способів захисту таких прав як нормами міжнародного права так і чинного законодавства визначені випадки скасування усиновлення. Таке втручання в сімейні відносини може бути лише у чітко визначених законом випадках та за наявності достатніх доказів.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута) від 27 листопада 2008 року, ратифікованої Верховною Радою України 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Пунктом п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, визначено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності з п. 13 вказаної вище постанови, усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття, крім випадків, передбачених ч. 2, 3 ст. 238 СК України.
Вказаною постановою також визначено, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров'я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив'язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан.
Так, судом встановлено, що на час усиновлення дитини, позивач та усиновлена певний проміжок часу проживали однією сім'єю, користувалися правами і виконували взаємні обов'язки, зумовлені спільним проживанням однією сім'єю.
Однак згодом стосунки позивача та усиновленої погіршилися, остання свідомо ігнорує позивача, втікає з дому та протягом тривалого часу не повертається до нього.
Доказом неналежної поведінки усиновленої та свідомим ігноруванням вимог позивача є поліцейські звіти, які нотаріально засвідчені, містять Апостиль та перекладені на українську мову, засвідчені нотаріально.
Із змісту вказаних звітів вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово втікала із будинку за місцем свого проживання та затримувалася за вчинення дрібних крадіжок. Так неодноразові втечі останньої стверджуються відповідними звітами поліції про розшук підлітка втікача, яка тікала з дому 31.12.2017 року, 29.01.2018 року, 04.05.2017 року, 25.08.2018 року, 09.06.2018 року, 15.06.2018 року, 29.06.2018 року, 08.07.2018 року.
Про характер відношення ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 до позивача та її сім'ї свідчать також письмові пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які нотаріально засвідчені, містять Апостиль, з перекладом на українську мову та засвідчені нотаріально.
Вказані свідчення зводяться до небажання ОСОБА_2 спілкуватися із своїми усиновителями, свідомі втечі із будинку останніх, бажання неповнолітньої проживати окремо від них.
Спираючись на зазначенні вище обставини та докази, якими вони стверджуються в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до переконання, що позивачем доведені підстави визначені п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України, а саме: наявні між усиновлювачем і дитиною, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, що в свою чергу є самостійною підставою для скасування усиновлення за рішенням суду.
На виконання вимог як норм міжнародного права так і чинного законодавства, при вирішення вказаної справи першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так суд при розгляді матеріалів справи враховує позицію самої ОСОБА_2, яка висловлена в її заяві від 28.11.2018 року, що нотаріально засвідчена, містять Апостиль, з перекладом на українську мову та засвідчені нотаріально.
У вказаній заяві, яка адресована суду, ОСОБА_2 зазначила, що вона не бажає проживати разом із своїм усиновлювачем, називати її мамою, виконувати їхні правила. Не хоче ходити на психологічні консультації, розмовляти із лікарями. Вона хоче приїхати та жити зі своєю сестрою Юлею та бачити свою рідну матір. Саме цих людей вона вважає своєю сім'єю та просила суд повернути її додому.
Таким чином суд, при розгляді вказаної справи виходить із інтересів самої дитини, яка чітко висловила своє ставлення до позивача та бажання повернутися до України.
Суд враховує, що станом на дату складення вказаної заяви ОСОБА_2 виповнилося повних 16 років, а підстави сумніватися у достовірності написання вказаної заяви саме ОСОБА_2 у суду відсутні.
На підстав т. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус судді» суд враховує також правову позицію висловлену Верховним Судом у своїй постанові від 18 липня 2018 року по справі № 523/19116/15- ц, де Верховний Суд скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що однією з правових підстав позову позивач зазначила те, що між нею та усиновленою дитиною склалися, незалежно від її волі, відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання, виконання нею батьківських обов'язків. Наведені обставини передбачені пунктом 3 частини першої статті 238 СК України як підстава для скасування усиновлення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив наявність вказаних обставин і застосував до спірних правовідносин вказану правову норму.
За змістом пункту 3 частини першої статті 238 СК України наявність між усиновлювачем та усиновленим стосунків, які роблять неможливим їхнє спільне проживання та виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, за умови, коли це сталося незалежно від волі усиновлювача і такі обставини беззаперечно встановлені судом, усиновлення має бути скасоване, оскільки за таких обставин примусове по суті збереження сім'ї може суттєво зашкодити не тільки інтересам усиновлювача та іншої її дитини, а й правам та інтересам дитини, щодо якої вирішується спір. Натомість скасування усиновлення за обставин, що склалися, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Тому сам по собі той факт, що судом не заслухано думку дитини в судовому засіданні, не може бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 308 ЦПК України 2004 року).
Таким чином, враховуючи наявність заяви самої дитини в якій остання висловила свою позицію стосовно обставин справи, а також норми чинного законодавства та правову позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача по справі та третьої особи та наявність достатніх підстав для задоволення позову.
Спираючись на вказані вище докази, які містяться в матеріалах справи судом встановлено, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, а сама дитина не відноситься та не бажає сприймати усиновлювача як частину своєї родини, що повністю охоплюється п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України та є підставою для скасування усиновлення. Таке рішення, на переконання суду, буде найкраще відповідати інтересам дитини.
Щодо передачі неповнолітньої відповідним службам у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, вона передається на опікування органові опіки та піклування (частина третя статті 239 СК України).
Відповідно до статті 4 Закону України від 13 січня 2005 р. № 2342-ГУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-ІУ) заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.
Згідно зі статтею 11 Закону № 2342-ІУ органами опіки та піклування- є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Соціальний захист та захист прав дітей у межах своєї компетенції здійснюють районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
У разі встановлення факту відсутності батьківського піклування щодо дитини орган опіки та піклування зобов'язаний протягом одного дня забезпечити тимчасове влаштування такої дитини до вирішення питання про форму влаштування дитини. Тимчасове влаштування дитини в разі відсутності батьківського піклування здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 29 Закону № 2342-ІУ).
Згідно з пунктом 18 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 (далі - Порядок № 905), діти поновлюються на місцевому, регіональному та централізованому обліку в разі, зокрема скасування усиновлення.
Пунктом 19 Порядку № 905 передбачено, що у разі скасування усиновлення служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини з'ясовує, де дитина перебувала на місцевому обліку, та інформує відповідну службу у справах дітей про необхідність поновлення дитини на місцевому обліку. Служба у справах дітей за місцем перебування дитини на місцевому обліку протягом п'яти робочих днів вносить відомості про дитину до Книги обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з приміткою «Дитина поновлена на обліку», складає обліково- статистичну картку - соціальний паспорт дитини в Єдиному банку даних.
Встановлено, що неповнолітня ОСОБА_4 перебувала на обліку в Службі у справах дітей Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, що стверджується відповідним повідомленням останньої від 24.03.2011 року за №236/02-32.
З цього випливає, що виконання обов'язку із соціального захисту дитини та вирішення питання щодо її подальшого влаштування законодавством покладено саме на Службу у справах дітей Чигиринської районної державної адміністрації.
Разом із тим суд бере до уваги, що саме служба у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації брала участь в усиновленні вказаної дитини, а остання перебувала у Кропивнянському дитячому будинку для дітей шкільного віку Черкаської обласної ради, саме Золотоніською районною державною адміністрацією було надано висновок про доцільність усиновлення дітей та відповідність його інтересам дитини.
Таким чином суд вважає за необхідне передати неповнолітню до органу опіки та піклування саме Золотоніської районної державної адміністрації, які в свою чергу повинні передати в подальшому неповнолітню під опіку до відповідних органів у порядку визначеному чинним законодавством.
За змістом вищенаведених правових норм такий обов'язок відповідний орган опіки та піклування повинен виконувати незалежно він наявності чи відсутності судового рішення з цього приводу.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 241 СК України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
На підставі зазначеного вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст.,ст. 236, 237, 239, 240 СК України, ст. ст. 2, 4, 13,76-81,95,258-259,263 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_13 до органу опіки та піклування Золотоніської райдержадміністрації, треті особи: Кропивнянський дитячий будинок для шкільного віку Черкаської обласної ради, державний департамент забезпечення прав дітей та оздоровлення Міністерства соціальної політики, орган опіки та піклування Чигиринської РДА про скасування усиновлення - задовольнити.
Скасувати усиновлення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис №56 від 22.08.2002 року, складений відділом реєстрації громадського стану Чигиринського районного управління юстиції в Черкаській області, громадянкою Сполучених Штатів Америки ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Внести зміни до актового запису №56 від 22.08.2002 року, зробленого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чигиринського районного управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, поновивши ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, її ім'я до усиновлення - ОСОБА_4.
Передати неповнолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до органу опіки та піклування Золотоніської районної державної адміністрації для подальшої передачі під опіку, у порядку визначеному чинним законодавством.
Копію рішення суду, після набрання останнім законної сили, направити до Чигиринського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області для внесення відповідних записів в актовий запис про народження.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.
Суддя: Середа Л.В.
Повний текст рішення виготовлено та підписано головуючим 26 квітня 2019 року.