Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1794/18
Провадження № 2-а/553/10/2019
Іменем України
23.04.2019м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі :
головуючого судді - Новака Ю.Д.,
при секретарі - Каленіченко В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2, треті особи: Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2, треті особи: Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В своєму позові просив визнати протиправними дії поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2 щодо винесення відносно ОСОБА_1 постанови серії НК № 404759 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.08.2018 року та визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.08.2018 року, серії НК №404759, посилаючись на те, що він працює на посаді машиніста екскаватора ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» та 16.08.2018 року, близько 14 год. 25 хв. керуючи транспортним засобом ЮМЗ - 6 Борекс - 2102, номерний знак 16028ВІ, рухався по дорозі М-22 Полтава-Олександрія 7 км. Без жодних підстав був зупинений поліцейським роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2 Після чого вказаний поліцейський зажадала перевірити наявність полісу цивільного страхування. Таке прохання здивувало його, оскільки відсутні норми чинного законодавства, які б зобов'язували страхувати цивільну відповідальність водіїв тракторів. Так, страхові компанії завжди відмовлялися видавати поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки не визначений відповідний коригуючий коефіцієнт. Крім того, поліцейський вказала, що він порушив п.п. а п. 27.2. Правил дорожнього руху, хоча знак 5.1. на ділянці дороги, по якій він рухався, не встановлений. Незважаючи на вказане відповідач склав відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.08.2018 року, серія НК №404759, якою наклав на нього адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в сумі 425 грн. Дану постанову він отримав 16.08.2018 року та вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.08.2018 року, серія НК №404759 є протиправною та підлягає скасуванню, а дії поліцейського роти №3 Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125, ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправними.
Відповідач направив до суду відзив на вказаний адміністративний позов, в якому повністю заперечував проти задоволення позовних вимог, просив повністю відмовити в задоволенні позову.
17.09.2018 року позивач до суду подав заяву про зміну підстав позовної заяви про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просив суд визнати протиправними дії поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2 щодо винесення відносно ОСОБА_1 постанови серії НК № 404759 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.08.2018 року, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.08.2018 року, серії НК №404759. Справу № 553/1794/18 про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.
В своїй заяві посилався, на те, що в постанові вказано, що він порушив п.п. ґ) п. 2.1. Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно п.п. г) п. 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса, (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних; транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Пункт 21.1. статті.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV (далі - Закон №1961-ІУ) передбачає, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
У пункті 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1961-IV не встановлені коригуючі коефіцієнти для тракторів та інших машин, що підлягають реєстрації в територіальних органах Держсільгоспінспекції України.
Абзацом 2 п. 1.5. ст. 1 Закону №1961-IV зазначено, що у цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
В свою чергу, п.7.1. ст.7 Закону №1961-ІУ передбачає, що розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.
Крім того, Страхова компанія «Скіфія» листом від 30.07.2018 року № 01/07-30/18 відмовила ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки не визначений коригуючий коефіцієнт для цього типу транспортного засобу.
Тобто, Страховик позбавлений можливості застрахувати відповідальність водія трактора, а водій, відповідно, мати та пред'явити працівнику поліції такий поліс.
Крім того, в оскаржуваній постанові вказано, що він порушив п.п. а) п. 27.2 Правил дорожнього руху чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 125 КУПАП.
Відповідно до п.п. а) п. 27.2. Правил дорожнього руху на автомагістралях і дорогах для автомобілів забороняється: рух тракторів, самохідних машин і механізмів.
11.09.2018р. він отримав відзив на позовну заяву, в якій поліцейський роти № З батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2 зазначила, що трактор під його керуванням рухався по дорозі для автомобілів, а не так як він зазначив в позовній заяві - по автомагістралі.
04.09.2018р. та 14.09.2018р. до ПАТ «Полтаваобленерго» надійшов лист від Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України від 28.08.2018р. № 01.02/978 та від 10.09.2018р. № 01- 02/1036, в яких зазначено, що на території Полтавської області не обліковуються ділянки автомобільних доріг загального користування, що позначені дорожніми знаками 5.1. Автомагістраль та 5.2 Кінець автомагістралі і 5.3 Дорога для автомобілів та 5.4. Кінець дороги для автомобілів.
Крім того, ст.125 КУпАП України не передбачає адміністративну відповідальність у вигляді заборони подальшого руху трактора.
Разом з цим, поліцейський роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2, в порушення чинного законодавства в оскаржуваній постанові заборонила водію ОСОБА_1 подальший рух трактора, про що мається напис в постанові від 16.08.2018р.
Враховуючи викладене, постала необхідність у зміні підстав позовної заяви від 21.08.2018р. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в частині того, що трактор рухався не по автомагістралі, а по дорозі для автомобілів. А також змінити позовні вимоги, що стосується визнання протиправними дії поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2 щодо заборони подальшого руху трактора. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.
15.04.2019 року від відповідача поліцейський роти №3 батальйону УПП в Полтавській області ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву про зміну підстав позовної заяви про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначила, що позов є безпідставним та необгрунтованим, тому вона повністю заперечувала проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:
В ст. 286 КАС України чітко визначено, які рішення приймаються судом за результатами розгляду справ даної категорії. Тобто, судом оцінюється складена постанова, за змістом, формою, з'ясовується наявність доказів, які б свідчили про вчинення особою правопорушення, відповідність призначеного адміністративного стягнення та встановивши, що під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності було порушено вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення, судом приймається рішення про скасування відповідного рішення та закриття провадження, однак не про визнання дій інспектора неправомірними.
Відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. Таким чином, інспектор законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.
Так, не дії інспектора, а його рішення у формі постанови про накладення адміністративного стягнення породжує для позивача певні правові наслідки і має обов'язковий характер. Крім того, дії з складання постанови по справі про адміністративне правопорушення є, по суті, виконанням службовими особами, своїх службових повноважень, наданих чинним законодавством.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015року № 1395.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Судом встановлено, що відповідно до наказу №188-к про прийом на роботу від 12.10.1998 року ОСОБА_1 з 12 жовтня 1998 року прийнято на роботу на посаду машиніста екскаватора в ПАТ «Полтаваобленерго» (а.с.11).
Відповідно постанови серії НК №404759 від 16.08.2018 року на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за ч.1 ст.126, ч.1 ст.125 КУпАП, у зв'язку з тим, що він 16.08.2018 року о 14 год. 25 хв., на а/д Полтава-Олександрія М-22 водій керував ТЗ ЮМЗ 6 Борекс 2102, реєстраційний номер 16028ВІ на дорозі для автомобілів та не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 27.2.а та п. п.2.1 (ґ) ПДР України. (а.с.6).
Позивачем суду надано копію листа Страхової компанії «Скіфія» за №01/07-30/18 від 30.07.2018 року, відповідно до якого ПАТ «Полтаваобленерго» повідомлено, що відповідно до п.7.1. ст.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміри індивідуальних страхових платежів (внесків, премій) встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів. Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 липня 2010 року N 566 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 р. за N 689/17984 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» затверджено коригуючі коефіцієнти та їх розміри. У відповідності до п.1.5. ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу. З огляду на викладені вище обставини, повідомлено про те, що на трактори, не поширюється дія Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вони не підпадають під визначення наземних транспортних засобів наведене у п.1.5. ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», коригуючі коефіцієнти та їх розміри Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 липня 2010 року N 566 щодо цих транспортних засобів не встановлено. Іншими словами здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортних засобів (трактори), які не були включені до пропозиції страхової компанії чинними законодавством не передбачено, та є неможливим (а.с.13).
Відповідно до Закону України "Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Приписами п. 8 ч.1 ст.23 вищевказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.125 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка).
В свою чергу, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що перевірка у особи наявності полісу цивільно-правової відповідальності може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП), по-третє, з'ясувати чи підлягає особа адміністративній відповідальності та чи немає підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом третім частини третьої статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення" від 24 червня 1988 року № 6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором роти патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
В даному випадку відсутня належна доказова база, яка б підтверджувала факт порушення позивачем правил дорожнього руху та як наслідок обґрунтовування наявності у відповідача належних повноважень по зупиненню автомобіля та по витребуванню полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності для огляду.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року по справі №562/199/17, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом при застосуванні таких норм права.
Таким чином, в ході судового розгляду суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову по справі, дійшов неправомірного висновку про встановлених законом підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому суд приходить до висновку про задоволення в цій частині позову та скасування постанови інспектора УПП в Полтавській області Зінченко О.М. серії НК №404759 від 16.08.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Щодо позовних вимог в частині визнання дій інспектора роти УПП в Полтавській області ДПП протиправними, суд зазначає наступне.
Так, обов'язковою ознакою рішень, дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
В силу ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
Суд зазначає, що не дії відповідача, а його рішення у формі постанови про накладення адміністративного стягнення породжує для позивача певні правові наслідки і має обов'язковий характер.
Крім того, дії зі складання постанови по справі про адміністративне правопорушення є, по суті, виконанням службовими особами своїх повноважень, наданих чинним законодавством.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання дій протиправними є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з приписами ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 134, 242-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2, треті особи: Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити частково.
Постанову серії НК № 404759 від 16.08.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 та ч.1 ст. 126 КУпАП скасувати, а провадження по адміністративній справі закрити.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з моменту проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_3