Єдиний унікальний номер 229/1289/17
Номер провадження 11-кп/804/169/19
Іменем України
23 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Ковалюмнус Е.Л.,
суддів: Круподері Д.О., Смірнової В.В.,
при секретарі: Пащенко А.Ю.,
за участю
прокурора Аракеляна В.Г.,
захисника ОСОБА_1,
представника потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області матеріали кримінального провадження № 12016050260001338 відносно ОСОБА_4 за апеляційними скаргами обвинуваченого та захисника ОСОБА_1 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2018 року, -
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2018 року
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Мощаниця Острозького району Рівненської області, українця, громадянина України. маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини 3035 Національної Гвардії України, помічника гранатометника 4 відділення 4 взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, солдата, учасника АТО, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.15, п.1,5,7 ч.2 ст. 115 КК України призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років, за п.5,7 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років, за ст. 122 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, за ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавленні волі строком на три роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України покарання ОСОБА_5 призначено остаточно покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КЛЗ «Центральна міська лікарня» м. Дружківки витрати на лікування потерпілих в сумі 22405 грн. 80коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі по 200000 грн. на користь кожної. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 16546, 65 грн. процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз. Вирішено питання по речовим доказам.
Відповідно до вироку Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2018 року, 29.07.2015 року Сарненським районним військовим комісаріатом Рівненської області на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.012015 року за №15/2015 обвинувачений ОСОБА_4 був призваний на військову службу за мобілізацією на особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини 3035 Національної гвардії України, яка дислокується в місті Слов'янську Донецької області, у військовому званні солдат.
Наказом командира вказаної військової частини від 17.08.2015 року за № 175 обвинувачений ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду снайпера 3-го відділення 5-го взводу 1 стрілецького батальйону та задіяний до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
04.05.2016 року обвинувачений наказом командира військової частини 3035 НГУ за №12 призначений на посаду помічника гранатометника 4-го відділення 4-го взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону. Обвинувачений ОСОБА_4 під час виконання службових обов'язків по охороні взводного опорного пункту №Л-2/1 поблизу с. Садки Старобільського району Луганської області в період з 06.04.2016 року по 18.05.2016 року у невстановлених слідством осіб, використовуючи умови проведення антитерористичної операції, діючи умисно, з метою самозахисту, без передбаченого законом дозволу придбав ручну осколкову гранату типу РГД-5, споряджену запалом з маркуванням 292-74 УЗРГМ 583, яка відповідно до висновку експерта №2/21-176 від 17.01.2017 року, відноситься до категорії бойових припасів і почав носити її при собі без передбаченого законом дозволу, в тому числі під час несення обов'язків військової служби.
Під час виконання обов'язків військової служби обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до розпорядження командира військової частини 3035 НГУ в складі сформованих груп здійснював охорону взводних опорних пунктів, а саме ВОП №Д-3/8 за місцем розташування в смт. Олексієво-Дружківка м. Дружківки Донецької області в період часу з 16.08.2016 по 15.10.2016 року.
Так, в період з 16.08.2016 року помічник гранатометника 4-го відділення 4-го взводу 3-ї стрілецької роти стрілецького батальйону обвинувачений перебував на взводному опорному пункті №Д-3/8 в районі смт. Олексієво-Дружківка м. Дружківки Донецької області, виконуючи обов'язки за призначенням.
15.10.2016 року близько 17 години ОСОБА_4 з дозволу старшого ВОП лейтенанта ОСОБА_8 у зв'язку з необхідністю закупівлі продуктів харчування, вибув за межі взводного опорного пункту до магазину «У Петровича», розташованому в смт. Олексієво-Дружківка м. Дружківки Донецької області.
Біля 18 год. обвинувачений ОСОБА_4 прибув до магазину «У Петровича», розташованому по вул. Бабушкіна, 8 смт. Олексієво-Дружківка м. Дружківки Донецької області, де придбав алкогольні напої та вживав їх.
Приблизно о 18 год.40 хв. обвинувачений ОСОБА_4 вийшов з магазину «У Петровича», біля якого побачив місцевих жителів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 А,В., які вживали алкогольні напої. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, бажаючи самоствердитись, безпричинно проявляючи зневагу до них, почав вимагати придбати йому спиртні напої, на що останні відповіли відмовою. На ґрунті цього між обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_9 виник конфлікт, який був припинений ОСОБА_10, після чого обвинувачений ОСОБА_4 зайшов до приміщення магазину.
Вийшовши з магазину у зв'язку з його закриттям, обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знов підійшовши до ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які стояли біля кута будинку, в якому розташований магазин, та під приводом підпалити цигарку, розпочав словесну перепалку, під час якої, використовуючи малозначний привід, а саме, зневажливе на його думку, ставлення до нього ОСОБА_9 та ОСОБА_10, розуміючи що він знаходиться в громадському місці і діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, (тобто з хуліганських мотивів) вирішив вчинити вбивство вказаних осіб способом небезпечним для життя багатьох осіб із застосуванням придбаної на території Старобільського району Луганської області за невстановлених слідством обставин ручної осколкової гранати РГД-5.
Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_4, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_9 та ОСОБА_10 способом небезпечним для життя багатьох осіб, усвідомлюючи бойові властивості вказаної гранати, які передбачають розліт осколків після вибуху для ураження живих цілей, тобто розуміючи реальну небезпеку для життя і здоров'я осіб які могли опинитися в радіусі її вибухової дії, дістав ручну осколкову гранату типу РГД-5, яку без передбаченого законом дозволу носив при собі, та витягши запобіжну чеку, привів її у бойове положення.
Після цього обвинувачений ОСОБА_4 15 жовтня 2016 року приблизно о 19 год., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вклавши кільце з чекою в руку ОСОБА_9, кинув гранату РГД-5 під ноги ОСОБА_10 та ОСОБА_9, в результаті чого стався вибух.
В результаті умисних протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_10 були спричинені наступні тілесні ушкодження: велика зяюча рана в області задньої поверхні правої гомилки з руйнуванням її задньої поверхні і обох кісток в верхній третині, множинні великі зяючі рани задньої поверхні нижніх кінцівок, дотичних ран правої сідниці і поперекової області, задньо-внутрішньої поверхні нижньої третини лівого плеча, задньо-внутрішньої поверхні правого стегна, задньої поверхні лівого стегна та лівої гомилки, а всього 71 пошкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, внаслідок спричинення яких потерпілий 17 жовтня 2016 року помер в Дружківській міській лікарні. Причиною смерті потерпілого ОСОБА_10 є вибухова травма з тяжкими, численними, осколковими пораненнями правої гомілки - ушкодженням кісток, м'яких тканин, судинно-нервового пучка, численними осколковими пораненнями м'яких тканин тіла та лівих кінцівок, які ускладнились тяжким травматичним шоком і виникненню, під час гострої дихальної та серцевої недостатності.
В результаті умисних протиправних дій обвинуваченого, потерпілому ОСОБА_9 були спричинені чисельні осколкові поранення обличчя, нижніх кінцівок, лівого плеча, середньої брючної стінки, відкритого перелому плюснової кістки лівої стопи, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Крім того, в результаті вибуху гранати стороннім особам, які випадково опинились в радіусі вибухової дії гранати: громадянці ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження у вигляді осколкових поранень молочної залози, передньої брюшної стінки, правої кисті, правого бедра, правого колінного суглобу з наявним переломом правого наколінника, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; громадянину ОСОБА_12 - осколкові поранення шиї, грудної клітки та живота, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначення покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить змінити вирок суду першої інстанції перекваліфікувати скоєні ним кримінальні правопорушення на ч. 1 ст. 119, ст. 128, ч. 1 ст. 263 КК України, застосувати ОСОБА_1 України «Про амністію в 2016 році» та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, мотивуючи тим, що в діях обвинуваченого відсутній умисел на скоєння вбивства та заподіяння середньої тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджують, на її думку, показами потерпілих та свідків. Вважає, що інкриміновані йому злочини вчинені з необережності.
На вказаний вирок суду обвинуваченим ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу, в якій він просить змінити вирок суду. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зазначено наявність умислу в його діях на вбивство, вважає, що в його діях був відсутній умисел на спричинення тілесних пошкоджень потерпілим. Звертає увагу суду, що всупереч пояснень всіх допитаних осіб, які пояснювали, що не бачили в нього гранати та ніяких погроз він не висловлював. Крім того, зазначає, що він був впевнений, що ніякого вибуху не станеться, він не передбачив, що буде штовханина, у зв'язку з чим він допустив необережність і саме через це були спричинені тілесні ушкодження потерпілим. Вважає, що прокурором вірно було змінено обвинувачення. Просить визнати його винним у скоєнні злочинів, передбачених за ч.1 ст. 119, ч.1 ст.128 та ст. 263 КК України, а також застосувати до нього ОСОБА_1 України «Про амністію в 2016 році».
Потерпілою ОСОБА_7 подано заперечення на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1, в яких зазначає, що вказані апеляційні скарги є необґрунтовані та незаконні, оскільки вони не підтверджені жодним доказом, дослідженим під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що провина обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.15, п.1,5,7 ч. 2 ст.115, за п. 5,7 ч. 2 ст. 115, за ст.122, за ч.1 ст. 263 КК України повністю доведена та підтверджена матеріалами кримінального провадження. Крім того, звертає увагу суду, що обвинувачений впродовж як проведення досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, свою провину не визнав, намагаючись уникнути відповідальності, а також надавав у судовому засіданні хибні пояснення щодо, нібито,Є своїх необережних дій. Також додає, що обвинувачений не вибачився перед потерпілими, не вчинив жодних дій хоча б часткової компенсації завданої потерпілим моральної шкоди. Вважає, що вирок суду є законний та обґрунтований.
Потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились, але були повідомлені належним чином про день та час розгляду справи, про що наявні судові розписки та заяви про розгляд справи за їх відсутність, заяв про відкладення розгляду справи не надали.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, думку представників потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3В, прокурора, які заперечували проти задоволення вимог апеляційних скарг та просили залишити вирок в силі, вважаючи його законним та обґрунтованим, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд обґрунтовує вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими у сукупності судом відповідно до статті 94 КПК України, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав ухвалення свого рішення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі вказані вимоги закону були належним чином дотримані і постановлено вирок згідно до вимог ст. 370 КПК України.
Із доводів, викладених в апеляційної скарзі захисника ОСОБА_1, вбачається, що захистом не оскаржується висновки суду 1 інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, за який його засуджено, а тому законність та обґрунтованість встановлених судом фактичних обставин у цієї частині вироку та кваліфікацію дій, колегія суддів не перевіряє.
Як вбачається в матеріалах справи, під час судового розгляду прокурором було змінено обвинувачення відносно ОСОБА_4 з ч.2 ст.15, п.п.1, 5, 7 ч.2 ст.115; п.п.5, 7 ч.2 ст.115; ч.1 ст.122, ч.1 ст. 263 КК України на ч.1 ст.119 КК України, як вбивство вчинене через необережність, ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості ушкодження, ч.1ст.263 КК України, як носіння, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, але після роз'яснення потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та їх представникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх права підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та їх представники заявили, що вони підтримуватимуть обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, а тому суд розглядав справу саме у раніш пред'явленому обсязі.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.1,5,7 ч.2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство двох і більше осіб з хуліганських мотивів, вчинений способом небезпечним для життя багатьох осіб; за п. 5,7 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, вчинене з хуліганських мотивів способом, небезпечним для життя багатьох осіб; за ч.1 ст. 263 КК України, як носіння, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу та ст. 122 КК України, як спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, за який його засуджено, відповідає обставинам кримінального провадження та безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
В судовому засіданні обвинувачений провину визнав за зміненим обвинуваченням: за ч.1 ст. 119, ст. 128, ч.1 ст. 263 КК України підтвердив, що він проходив службу за мобілізацією у військовій частині 3035 Національної гвардії України, здійснюючи охорону взводних опорних пунктів в смт. Олексієво-Дружківка, м. Дружківки. Підтвердив, що у 2016 році він придбав у незнайомого військовослужбовця гранату РГД-5, яку з того часу почав носити при собі для самозахисту. 15 жовтня 2016 року, він з дозволу старшого взводного опорного пункту, пішов до магазину «У Петровича», який розташований в смт. Олексієво-Дружківка, м. Дружківки Донецької області. При цьому при собі мав гранату споряджену запалом, оскільки перебував в зоні АТО та безпеку йому ніхто не гарантував. Прийшовши до магазину, придбав продукти харчування та пляшку коньяку, яку в подальшому вжив. Після чого він підійшов до чоловіків, які знаходились поблизу магазину та попрохав запалити. Між ними виник конфлікт, в ході якого вони штовхались. Потім він достав гранату з метою продемонструвати її, щоб налякати чоловіків з якими у нього виник конфлікт, через деякий час вийняв запобіжник з гранати та тримав його в руці і почав відходити, але через необережність випустив гранату в результаті чого пролунав вибух. Після вибуху він почав відходити в сторону, але був затриманий місцевими мешканцями. Навіщо він вийняв запобіжник пояснити не може. Заподіяти каліцтво чи смерть комусь він не хотів. Діяв необережно, про що зараз жалкує.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції належним чином перевірялись пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що нібито, він не мав наміру на скоєння вбивства, а вибух стався випадково, а тому вважає, що твердження про відсутність умислу, не є слушними.
Відповідно до правових висновків, викладених в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх сукупність.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту та спрямованості умислу, при цьому обґрунтовано послався на показання самого обвинуваченого ОСОБА_4, який не заперечував про те, що знаходився у місці скоєного ним кримінального правопорушення та при ньому дійсно була граната РГД -5, яку він незаконно придбав та носив при собі, яка вибухнула, при цьому були травмовані двоє потерпілих.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини, провина обвинуваченого підтверджена наступними доказами:
Потерпілий ОСОБА_9, пояснював в суді, що 15 жовтня 2016 року після 18 год. він разом з ОСОБА_13 прийшли до магазину «У Петровича» в смт. Олексієво-Дружківка міста Дружківки, де купили дві пляшки пива і стояли зліва від входу в магазин. В цей час з приміщення магазину вийшов обвинувачений і попрохав купити йому горілки. Вони відмовились, а на їх запитання, чому сам не купить, обвинувачений відповів, що всіх демобілізували, а він залишився. Обвинувачений знаходився в стані алкогольного сп'яніння, вів себе агресивно. Тоді він сказав, що, мабуть, обвинувачений нашкодив, що його залишили. У відповідь на це, обвинувачений штовхнув його і він упав. Піднятися йому допоміг потерпілий ОСОБА_10 (якого називали ОСОБА_13) і вони відійшли в сторону. Обвинувачений став висловлюватися на їх адресу нецензурною лайкою і зайшов до магазину. Коли вийшов, став приставати до ОСОБА_10 з приводу підпалити цигарку і він попрохав залишити їх в спокої. Обвинувачений ОСОБА_4 сказав, що вітає їх зі святом і його руки потягнулась до потерпілого ОСОБА_10, а він підставив свою і відчув в руці щось кругле, подумав, що це брелок і подякував йому. Опустив праву руку і в цей момент пролунав вибух. Більше нічого не пам'ятає. У нього всі тілесні ушкодження були спереду, були пошкоджені груди, ноги. На светрі у нього виявлене кільце, яке зачепилось і по ньому встановили, що воно від гранати.
Відповідно до висновку експерта № 347 від 21 листопада 2016 року, у ОСОБА_9 виявлено: множинні осколкові поранення обличчя, нижніх кінцівок, лівого плеча, передньої черевної стінки, нижніх кінцівок, відкритий осколковий перелом 2-й плеснової кістки лівої стопи, які утворилися в результаті вибуху вогнепальної боєприпасу, можливо, в зазначений термін, при зазначених в постанові обставин і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як вимагають для свого загоєння тривалий термін лікування понад 21 -го дня (3-х тижнів) (т.2 а.с. 154-155).
Суд правильно послався, як на доказ на протокол проведення слідчого експерименту від 27 грудня 2016 року, де потерпілий ОСОБА_9 показав, як 15.10.2016 року його штовхнув військовослужбовець біля входу до магазину «У Петровича» в смт. Олексієєво-Дружківка Донецької області; місце падіння після поштовху військовослужбовцем біля входу до магазину «У Петровича»; місце де він стояв, а також місце де перебував його знайомий «Дмитро» безпосередньо перед вибухом; місце де перебував військовослужбовець в момент перед вибухом (т.2 а.с.188-195), що в свою чергу підтверджує його показання надані в судовому засіданні.
З показань потерпілої ОСОБА_11 - дружини потерпілого ОСОБА_9, вбачається, що у вечорі у той день зліва від магазину вона чула чоловічу розмову. За нею в 5-6 метрах із магазину виходив ОСОБА_12 Біля магазину був її чоловік, ОСОБА_12, та ОСОБА_10, якого всі називали ОСОБА_13, а потім їй стало відомо, що його звали ОСОБА_10. Вона почула, як її чоловік спитав у когось, чи це йому подарунок і в цей момент почула вибух, побачила спалах і більше нічого не пам'ятає. Коли прийшла до тями, то лежала на тротуарній плитці. Вона потихеньку піднялася і сиділа, коли мимо неї пробіг чоловік в камуфляжній формі, якому кричали, щоб він спинився. Вона погано себе почувала, її побило уламками. У її чоловіка ОСОБА_9 був перелом лівої ступні зі зміщенням, множинні осколкові порізи і його госпіталізували. Зі слів чоловіка вона знає, що військовослужбовець, який стояв поряд з ними був ображений тим, що його залишили у військовій частині і він обіцяв, що їм щось влаштує. Чоловік казав, що військовослужбовець привітав його, щось дав йому в руку, після чого і пролунав вибух.
Показання потерпілої ОСОБА_11 знайшли своє підтвердження у проколі проведення слідчого експерименту за її участі від 27 грудня 2017 року, під час якого вона показала місце біля входу до магазину «У Петровича» в смт. Олексієво-Дружківка, де вона впала після вибуху 15.10.2016 року; в якому положенні стояв її чоловік ОСОБА_9 в момент, коли вона вийшла з магазину «У Петровича» біля 19-ї години 15.10.2016 року, а саме спиною до входу в магазин (т.2 а.с.183-187).
Відповідно до висновку судово-медичного експерта №348 від 21 листопада 2016 року у ОСОБА_11 виявлено: вогнепальні осколкові поранення правої молочної залози, передньої черевної стінки, правої кисті, правого стегна, правого колінного суглоба з наявністю перелому правого надколінника, які утворилися в результаті вибуху вогнепальної боєприпасу, можливо, в зазначений термін, при зазначених в постанові обставин і відносяться до тілесним ушкодженнями середньої тяжкості, як викликали тривалий розлад здоров'я понад 21-го дня 3-х тижнів) (т.2 а.с.152-153). Висновки СМЕ підтверджує надані показання потерпілої в судовому засіданні
Колегія суддів погоджується з тим, що показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_11 узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_12, із яких вбачається, що 15 жовтня 2016 року у вечірній час він прийшов до матері, ОСОБА_14, яка працює в магазині «У Петровича», щоб провести її додому. Біля магазину він побачив ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які стояли з пляшками пива, а він зайшов в приміщення магазину. В магазині покупців не було, потім зайшла ОСОБА_11, з якою вони разом вийшли на вулицю. Коли вона спускалася по сходах, він стояв на порозі. Потерпілий ОСОБА_9 стояв по ліву сторону від входу до нього боком, ОСОБА_10 обличчям до нього. Обвинувачений ОСОБА_4, який стояв поряд з ОСОБА_10 та ОСОБА_9, почав висловлюватися, що йому все набридло і він ненавидить Донбас, підняв вгору праву руку, потім був звук, як впало щось металеве і пролунав вибух. Він отримав осколкове поранення на шиї і упав на коліно. Побачив, що ОСОБА_11О лежить на порозі магазину і у неї з ноги іде кров. Не зважаючи, що йому було спричинено тілесні ушкодження, в період досудового розслідування відмовився від визнання його потерпілим по даному кримінальному провадженню.
Показання свідка ОСОБА_12 підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту за його участі від 18.10.2016 року, в ході якого він на місці показав обставини та дії обвинуваченого ОСОБА_4 щодо вчинення ним кримінальних правопорушень (т.2 а.с.102-109).
Крім того, надані показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 щодо отриманих ним тілесних ушкоджень, під час його перебування на сходах магазину «У Петровича» підтверджуються висновком експерта № 248 від 17 жовтня 2016 року, згідно якого, при його освідуванні і зверненні за медичною допомогою були виявлені наступні пошкодження: осколкові поранення шиї, грудної клітки (з стороннім тілом металевої цільності під ним), живота; ці ушкодженні утворились від не менше чим трьох дій тупих з обмеженою поверхнею предметів, можливо, у строк ним вказаний і відносяться до легких тілесних ушкоджень; ушкодження могли утворитись від дії дрібних осколків при вибуху якогось вибухового пристрою (т.2 а.с. 110-111).
Суд першої інстанції правильно послався у вироку на висновок судово-медичної експертизи № 76 від 10 лютого 2017 року, якою встановлено, що згідно вивченим медичним документам громадян ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, «висновки експерта № 186 від 30.11.2016 по трупу ОСОБА_10, вивчення обставин справи, протоколу огляду місця події, показань свідків, потерпілих можна вважати, що в момент вибуху боєприпасу (ручної гранати) потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_11А, ОСОБА_12 були звернені передньою поверхнею тіла до епіцентру вибуху; ОСОБА_4В, був звернений правої бічною поверхнею тіла до епіцентру вибуху; ОСОБА_10 був звернений задньо-правої поверхнею тіла до епіцентру вибуху і знаходилися у вертикальному положенні тіла в просторі. Після заподіяння в результаті вибуху тілесних ушкоджень ОСОБА_10 не міг пересуватися, що підтверджується даними «Висновку експерта» №186 від 30.11.2016, інші потерпілі: ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, могли пересуватися і здійснювати самостійні дії виходячи з характеру тілесних ушкоджень. Після вибуху боєприпасу можливе самостійне переміщення зазначених осіб за винятком ОСОБА_10 зважаючи на тяжкість тілесних ушкоджень (т.2 а.с.158-162).
Відповідно до висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) № 24 від 19 грудня 2016 року, встановлено, що згідно аналізу медичної (медична картка №1423 4769) та судово-медичної («Висновок експерта №186») документації, з урахуванням даних додаткового судово-гістологічного дослідження, комісією експертів встановлено наявність у потерпілого ОСОБА_10: обширна зяюча рана в області задньої поверхні правої гомілки з ушкодженням тканин по задній поверхні, відкритими переломами обох кісток верхньої третини, ушкодження судинно-нервового пучка правої гомілки, численні зяючі рани задньої поверхні нижніх кінцівок, поверхневі рани правої сідниці і поперекової області, задньо-внутрішньої поверхні нижньої третини лівого плеча, овальні садна задньо-внутрішньої поверхні правого стегна, задньої поверхні лівого стегна та лівої гомілки - всього 71 ушкодження. Гостре недокрів'я судин внутрішних органів, тканьовий та внутрішньої-судинний розподільчий лейкоцитоз у легенях, бронхопневмонія з серозно-гнійним характером ексудату, набряк мозку, строми міокарду: Причиною смерті ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, є вибухова травма з тяжкими, численними, осколковими пораненнями правої гомілки - ушкодженням кісток, м'яких тканин, судинно-нервового пучка, численними осколковими пораненнями м'яких тканин тіла та лівих кінцівок, які ускладнились тяжким травматичним шоком і виникненню, під час гострої дихальної та серцевої недостатності; - численні вибухові осколкові поранення правої нижньої кінцівки, тіла та лівих кінцівок призвели під час травматичного процесу до настання смерті і знаходяться з нею у прямому причинному зв'язку; - тяжкість стану ОСОБА_10 визначила вибухова травма з тяжкими численними скелетними та м'яко-тканинними ушкодженнями: відкритим переломом кісток верхньої третини правої гомілки зі зміщенням уламків і крововиливами в навколишні м'які тканини, численними осколковими пораненнями м'яких тканин кінцівок і тулубу, значним дефектом м'яких тканин в області задньої поверхні правої гомілки і контузійним ураженням задньої групи м'язів, судин, нервів, масивною зовнішньою кровотечою і розвитком травматичного шоку III-IV ступеню. Вищевказані фактори сприяли виникненню у постраждалого синдрому системної запалювальної відповіді і розвитку загрозливих для життя ускладнень: синдромів інтестинальної та церебральної дисфункції, гострої дихальної недостатності, що призвело до смерті ОСОБА_10 упродовж 52 годин з моменту травми, від гострої серцевої недостатності. Вимоги існуючих нормативних документів по наданню своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги на догоспітальному етапі були виконані. Органна дисфункція, що виникла після поранення у постраждалого ОСОБА_10 була пов'язана з тяжкістю механічної травми і травматичного шоку, і призвела до виникнення поліорганої дисфункції і перехід її в недостатність, що було обумовлено розвитком травматичного процесу і відповідала третьому періоду її клінічного перебігу - періоду максимальної вірогідності розвитку ускладнень, які починаються з третьої доби, а завершуються на десяту добу. Таким чином, комісія експертів приходить до висновку, що безпосередньою причиною смерті була вибухова травма, яка мала тяжкий післятравматичний перебіг. (т.2 а.с.128-151). Зазначений висновок експерта узгоджується з висновком експерта №186 від 18 жовтня 2016 щодо характеру отриманих тілесних ушкоджень, а також причини смерті ОСОБА_10 (т.2 а.с.124-127).
Факт отримання тілесних ушкоджень саме від вибуху гранати потерпілим ОСОБА_10, від яких настала його смерть, підтверджено висновком експерта (за результатами проведення комплексної судової експертизи «матеріалів, речовин та виробів і вибухових речовин») №811/812/17-34/3554-3565/17-34 від 01.03.2017 року. (т.2 а.с.212-218)
Колегія суддів, вважає, що показання потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_11, свідка ОСОБА_12 які вони надали в судовому засіданні, не суперечать протоколу огляду місця події від 15.10.2016 року, згідно з яким було встановлено, що місцем огляду є ділянка місцевості розташована біля будинку 8 по вулиці Бабушкіна в м. Дружківці Донецької області. В ході проведення зазначеного огляду було виявлено сліди бурого кольору біля лівого краю будинку на землі. На відстані 5 см. від кута будинку на землі знаходиться металева пластинка схожа на частину гранати. На відставні метр від кута будинку на землі мається велика пляма бурого кольору, схожа на кров. На відстані 70 см. від плями крові в асфальтному покритті мається діра найбільшими розмірами 25х20 мм. глибиною 5 мм. На відставні 60 см. від кута будинку та 50 см. від плями крові на асфальтному покритті лежать чоловічи черевики чорного кольору, поруч на відстані 40 см. на землі стоїть другий чоловічий черевик (на обох черевиках маються множинні ушкодження). На куті будинку є чотири пошкодження схожі на осколочні. На відстані 2.5 м. від будинку 8 по вул. Бабушкіна та 1.5 м. від бордюру дороги лежить скляна пляшка з під пива. Біля кута будинку знаходиться пусковий важіль на якому маркування 292-74УЗРГМ5830. На відстані 2.5 м. від приміщення будинку та 2.5 м. від краю дороги лежить мобільний телефон «Prestigio» чорного кольору. Поруч з будинком 8 по вул. Бабушкіна в м. Дружківці знаходиться приміщення аптеки. З правої сторони від входу в аптеку на стіні маються декілька наскрізних пошкоджень, які знаходяться на різній відстані від землі. На відстані 15 м. від правого кута будинку 8 по вул. Бабушкіна біля дерева на землі знаходиться калюжа крові найбільшими розмірами 27х27 см. Поблизу від плями крові лежить бейсболка чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, також поруч на землі лежить пачка цигарок «LM». В епіцентрі вибуху біля будинку 8 по вул. Бабушкіна були виявлені дрібні металеві фрагменти сірого кольору різних форм та розміру, які мають сліди пошкодження у вигляді рваних та загнутих, поверхні фрагментів мають нашарування копоті чорного кольору. В ході огляду місця події було вилучено: чоловічі черевики чорного кольору, бейсболку, мобільний телефон «Prestigio», спусковий важіль з маркуванням 292-74УЗРГМ5830, пачка цигарок «LM», змиви з речовиною бурого кольору, пивні пляшки, проби ґрунту, фрагменти металевих осколків. (т.2 а.с.171-182).
Висновком вибухово-технічної експертизи № 2/21-176 від 17.01.2017 року, встановлено, що надані на дослідження металеві фрагменти є частинами наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 після її вибуху, а саме: спусковим важелем накольного механізму уніфікованого запалу до ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ; кільцем зі шпінгалетом від накольного механізму уніфікованого запалу до ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ; осколками корпусу гранати РГД-5 після її вибуху (т.2 а.с.224-233).
Із показань потерпілої ОСОБА_7, наданих суду, вбачається, що вона доглядала за братом після операції, який був у свідомості і з його слів знає, що він з другом знаходились біля магазину «У Петровича» в смт. Олексієво-Дружківка міста Дружківки, де між ними і військовослужбовцем виникла сварка, в ході якої військовослужбовець їм під ноги кинув гранату. Брат проживав разом з матір'ю ОСОБА_6, працював. Брат помер 17 жовтня 2016 року. Сім'ї у нього не було.
Свідок ОСОБА_14 пояснила в суді, що15 жовтня 2016 року вона працювала в зміні в магазині «У Петровича» Вранці близько 10 год. прийшов ОСОБА_4 в камуфляжній формі і купив 2 пляшки Ром-коли. Приблизно о 18 год. ОСОБА_4 знову зайшов в стані алкогольного сп'яніння в приміщення магазину, і купуючи стегна курячі почав говорити, що буде відмічати демобілізацію і поїде з клятого Донбасу. ОСОБА_10 і ОСОБА_9 заходили в магазин, купили пиво і стояли біля магазину. Її син ОСОБА_12 також стояв біля магазину, чекаючи її. Близько 18год.50 хв. Вона пішла робити звіт і в цей час почула вибух. З переляку спочатку вони попадали на підлогу, а потім вискочили з магазину. Вона побачила, що син ОСОБА_15 лежить на землі, ОСОБА_11 лежала без тями, ОСОБА_9 кричав, що йому боляче. Вони почали надавати допомогу. ОСОБА_4 біг вище приміщення магазину, а потім, побачивши, що йому назустріч ідуть люди, розвернувся і побіг в другу сторону. Як його затримували вона не бачила, а побачила вже коли він лежав на землі обличчям вниз. Зі слів сина вона знає, що він бачив як ОСОБА_4 кинув гранату під ноги потерпілим.
Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 підтвердили факт вибуху бля магазину «У Петровича» та те що обвинуваченого затримали, який був у стані алкогольного сп'яніння та намагався втекти, та затримання і передачі обвинуваченого правоохороннім органам
Свідок ОСОБА_19 пояснила в судовому засіданні, що 15 жовтня 2016 року вона чергувала на СШМД. У вечірній час надійшов виклик про вибух гранати. На виклик виїхали три бригади. Коли приїхали на місце, чоловік лежав на землі, але був у свідомості. Іще один чоловік сидів на сходах. Вони поклали потерпілого на носилки і принесли до салону автомобіля. При його огляді побачили поранення брюшної стінки, травму ноги. Зі слів потерпілого, він був свідком сварки двох людей в цивільній і воєнній формі, після чого чоловік в воєнній формі кинув гранату. Вони доставили потерпілих у хірургічне відділення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції проаналізував показання потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_11, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14, який дійшов до правильного висновку, що ці показання узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, а також не суперечать іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, що давало змогу визнати їх правдивими та такими, що можуть бути покладені в основу вироку для встановлення винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки підстав для обмови обвинуваченого ОСОБА_4, судом не встановлено.
Крім того, винність обвинуваченого підтверджено наявними по справі речовими доказами, на які послався суд у вироку Т.2 а.с.198-199, 200-201, Т.2 а.с.204-205, Т.2 а.с.196-197.
Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4, в частині відсутності у нього умислу на вбивство потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, їх співвідношення з іншими доказами, показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_11, свідка ОСОБА_12, протоколом огляду місця події, висновками судових експертиз, речовими доказами, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неправдивість його показань в частині обставин вбивства потерпілого ОСОБА_10 та спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9, та тілесних ушкоджень ОСОБА_11, а саме нібито відсутності умислу на вбивство, та спричинення умисних тілесних ушкоджень з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що вказані доводи обвинуваченого ОСОБА_4 спростовуються доказами, які судом 1 інстанції перевірені з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів, з точки зору достатності у взаємозв'язку для прийняття законного та обґрунтованого рішення, та викладені у вироку.
Дослідивши всі вищезазначені докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку, що винуватість ОСОБА_4 доведена і його дії правильно кваліфікувати за ч.2 ст.15, п.п.1,5,7 ч.2 ст115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство двох і більше осіб з хуліганських мотивів, вчинений способом небезпечним для життя багатьох осіб; за п.5,7 ч.2ст.115 КК України, як умисне вбивство, вчинене з хуліганських мотивів способом, небезпечним для життя багатьох осіб; за ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; за ч.1 ст.263 КК України, як носіння, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. З цими висновками погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час та після злочину, його взаємини з потерпілими, що передували події.
В ході розгляду кримінальної справи, судом 1 інстанції, перевірялись доводи захисту про необхідність перекваліфікацію дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 119, ст. 128, ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому суд ретельно перевірив матеріали справи та належним чином дослідив та перевірив надані йому сторонами кримінального провадження докази, та прийшов до наступних висновків.
Послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_4 під час вчинення кримінальних правопорушень, вказує про направленість його умислу на вчинення умисного вбивства способом небезпечним для життя багатьох осіб, оскільки являючись військовослужбовцем ЗСУ, усвідомлюючи бойові властивості гранати РГД-5 і розуміючи реальну небезпеку для життя і здоров'я осіб, які опинилися в радіусі її вибухової дії, передбачаючи настання тяжких наслідків і бажаючи їх настання, кинув її під ноги потерпілим.
Про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 прямого умислу на вбивство потерпілих також свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_4 кидаючи гранату усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх небезпечні наслідки у вигляді спричинення смерті іншої людини та бажав їх настання. Після вибуху гранати, ОСОБА_4 не вжив жодних заходів, щоб відвернути настання для потерпілих шкідливих наслідків у вигляді смерті, не намагався надати їм першу медичну допомогу, а почав тікати з місця вчинення злочину.
Доводи обвинуваченого, що він не втримав гранату під час штовханини, спростовуються показами потерпілого ОСОБА_9, який як в ході судового засідання, так і під час слідчого експерименту стверджував, що саме ОСОБА_4 був ініціатором конфлікту, і саме він штовхонув його, від чого ОСОБА_9 впав. Таким чином не має ніяких даних, які б підтверджували обоюдну штовханину.
Доводи ОСОБА_4, що в нього ніхто не бачив гранати та, що він нікому не погрожував, спростовуються показами потерпілих та свідків, допитаних в судовому засіданні, які стверджували, що він поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою, вийняв запобіжне кільце з гранати. Передавши в руки потерпілого, бачили як кинув гранату під ноги потерпілому.
Доводи ОСОБА_4, що в нього не було умислу на вбивство, що він нікому не демонстрував гранату, спростовується його ж показами в судовому засіданні, де він сам пояснив, що після штовханини він дістав гранату з метою продемонструвати її, щоб налякати чоловіків, з якими в нього виник конфлікт, при цьому він вийняв запобіжник з гранати та тримав його у руці, а потім, нібито, з необережності випустив гранату, в результаті чого стався вибух.
Колегія суддів, вважає, що доводи, що він не демонстрував гранату та не погрожував нею безпосередньо, не свідчать про відсутність в нього умислу на вбивство.
Доводи обвинуваченого та захисника ОСОБА_1, що злочин скоєний з необережності, спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки ОСОБА_4 завчасно витяг з гранати запобіжне кільце, передавши в руки потерпілому, кинув гранату, тобто знав, що станеться вибух.
Доводи про нібито, необережність, що він випадково уронив гранату, не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з висновків судово - медичних експертиз потерпілих, вони отримали: тяжке тілесне ушкодження, від якого настала смерть потерпілого ОСОБА_10, інші отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, навіть ті, хто йшов сходами з магазину, що спростовує його твердження, оскільки на відміну від обвинуваченого ОСОБА_4, який не отримав таких же тілесних ушкоджень, вбачається, що саме потерпілі знаходились в епіцентрі вибуху, що свідчить, про те, що граната впала не біля обвинуваченого, а біля потерпілих невипадково.
Крім того, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №59 від 26.01.2017 року, ОСОБА_4 являється психічно здоровим, в період здійснення правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не знаходився в стані фізіологічного афекту. В теперішній час хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.с.1-8).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а тому не належним чином контролював свої дії.
Колегія суддів, погоджується, що мотивом злочину є явна неповага обвинуваченого ОСОБА_4 до суспільства, оскільки обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, бажаючи самоствердитись, безпричинно проявляючи зневагу до потерпілих (тобто з хуліганських мотивів) вирішив вчинити вбивство вказаних осіб способом небезпечним для життя багатьох осіб.
Метою вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_4 було вбивство потерпілих способом небезпечним для життя багатьох осіб, яку він не довів до кінця з причин які не залежали від його волі.
Враховуючи викладене у вироку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що доводи ОСОБА_4 та його захисника про невідповідність кваліфікації дій обвинуваченого, є особистим баченням захисту, яке спростовується викладеними у вироку доказами.
Крім того, колегія суддів, зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 КК та положень пунктів 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дії (бездіяльності), безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Вирішуючи питання про те, з прямим чи непрямим умислом діяв винуватий (спрямованість умислу винуватого), необхідно зважати на сукупність всіх обставин вчиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, характер поранень (поранення життєво важливих органів), заподіяних потерпілим, а й спосіб вчинення злочину, засоби і знаряддя злочину.
Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками (у матеріальних складах злочину). Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
Про наявність прямого умислу свідчать, зокрема, конкретні діяння обвинуваченого, які завідомо для нього потягли смерть потерпілого ОСОБА_10 та не привели до смертельного наслідку інших потерпілих лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
Характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, локалізація вибуху, його участь в АТО та бойових діях, усе це в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_4 мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілих. Діяння, до якого вдався засуджений, не дають підстав вважати, що він мав намір спричинити потерпілим будь-які тілесні ушкодження, вони (діяння) були завідомо для нього такими, що потягнуть смерть потерпілого, в результаті чого привели до смертельного наслідку.
Про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 прямого умислу на вбивство потерпілих також свідчить те, що після вибуху гранати, ОСОБА_4 не вжив жодних заходів, щоб відвернути настання для потерпілих шкідливих наслідків у вигляді смерті, не намагався надати їм першу медичну допомогу, а почав тікати з місця вчинення злочину.
Слід ураховувати, що злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об'єктивно вона є закінченою і суб'єктивно реалізованою особа зробила все необхідне, щоб здійснити ціль і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату.
Тому доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність у ОСОБА_4 в його діях прямого умислу на вчинення умисного вбивства, а лише на вчинення злочину через необережність, що він не мав ніяких намірів чи погроз спричинення тілесних пошкоджень потерпілим, є не обґрунтованими та не доведеними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Враховуючи всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції узяв до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів проти життя особи, тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості відповідно, особу винного, той факт, що він раніше не судимий, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, за місцем служби характеризується посередньо, за місцем проживання - задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, являється учасником бойових дій.
До обставин, які пом'якшують покарання суд відносить безпосередню участь ОСОБА_4 в АТО.
До обставини, яка обтяжує покарання, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Покарання, призначене ОСОБА_4, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінально процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни вироку, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення апеляційних скарг адвоката ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_4 не знаходить.
Рішення суду щодо цивільного позову прийнято з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 22, 23, 1166, 1167, ст. 1192 ч. 2 ЦК України. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, у ньому наведено мотиви та підстави для задоволення цивільного позову.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, щодо обвинуваченого під час досудового розслідування дійсного кримінального провадження був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в зв'язку з чим ОСОБА_4 з 17 жовтня 2016 року до теперішнього часу перебуває в місцях попереднього ув'язнення.
24 грудня 2015 року набрала чинності нова редакція ч. 5 ст.72 КК України, викладена в Законі України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року за № 842-VІІІ. Зазначеною нормою передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення в разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
21 червня 2017 року набрала чинності нова редакція ч. 5 ст.72 КК України, викладена в Законі України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017 року за № 2046-VІІІ. Цією редакцією вказаної норми КК України передбачено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
За таких обставин колегія суддів вважає, що обвинуваченому необхідно період його попереднього ув'язнення з дня фактичного затримання до дня набрання чинності останніми змінами до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Доводи захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого про застосування до ОСОБА_4 закону України «Про амністію у 2016 році», є необґрунтованими, оскільки вказаний документ передбачає амністію осіб, засуджених за вчинення умисних нетяжких і не особливо тяжких злочинів; необережних злочинів, а також які не є тяжкими.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2018 року відносно ОСОБА_4 - залишити без змін.
В строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4, відповідно до вимог ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015р.), зарахувати строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, тобто з моменту затримання - з 15 жовтня 2016 року по 23 квітня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали суду.
Судді