Справа № 182/2286/18
Провадження № 2/0182/507/2019
Іменем України
18.04.2019 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого - судді Тихомирова І.В.
за участю секретаря - Рахуба О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги мотивує тим, що її матері ОСОБА_2, як члену житлово-будівельного кооперативу «Верховина», що виплатив пайові внески, належала квартира АДРЕСА_1.
06.06.2008 року, не залишивши заповіту та не оформивши належним чином право власності на зазначену квартиру, ОСОБА_2 померла. Спадкоємцями першої черги у порядку спадкування за законом після її смерті є позивач, яка була зареєстрована та проживала разом з матір'ю до дня її смерті, вступила в управління спадковим майном, а також її сестра ОСОБА_3, яка на спадщину не претендує та подала до нотаріальної контори заяву про відмову від неї на користь ОСОБА_1
В той же час, позивач звернулася до Другої нікопольської державної нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав. Проте, постановою нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні дій у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на нерухомість.
З урахуванням того, що ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 на законних підставах, однак за життя не встигла належним чином його оформити, що унеможливлює отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, ОСОБА_1 вимушена звертатися до суду та просить визнати за нею право власності на квартиру загальною площею 41,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - в порядку спадкування за законом після смерті матері, а також зобов'язати органи державної реєстрації зареєструвати її право власності на спадкове майно.
У судове засідання сторони не з'явилися. Від позивача надійшла заява про слухання справи за її відсутності. У заяві позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.
Належним чином уповноважений представник відповідача з позовом ознайомлений, у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без участі відповідача. Згідно заяви, проти задоволення позову не заперечив, крім самочинно збудованого балкону площею 1,4 кв.м (а.с.44).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 22.03.1972 року матері позивача ОСОБА_2 було видано ордер № 22 на право зайняття її сім'єю у складі трьох осіб двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_3 (а.с.11-12).
Заборгованість зі сплати пайового внеску на вказану квартиру була виплачена ОСОБА_2 у повному обсязі, що підтверджується довідкою про повний пайовий внесок, виданою головою ОСББ «Верховина» 31.12.2015 року, виданою відповідно до Витягу з відомості визначення будівельної вартості квартири житлово-будівельного кооперативу «Верховина», яка міститься в ордері на кооперативну квартиру № 24 кооперативу «Верховина», вул. Шевченка, буд. 229 (а.с.15).
Відповідно до Витягу з відомості визначення будівельної вартості квартири житлово-будівельного кооперативу «Верховина», яка міститься в ордері на кооперативну квартиру № 24 кооперативу «Верховина», вул. Шевченка, буд. 229, заборгованість зі сплати пайового внеску квартирної ссуди відсутня, ОСОБА_2 сплачено в повному обсязі вартість вказаної квартири, що підтверджується довідкою про повний пайовий внесок, виданої головою ОСББ «Верховина» 31.12.2015 року (а.с.15).
Згідно з ч. 3 ст. 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Враховуючи, що ОСОБА_2 у повному обсязі сплатила вартість кооперативної квартири житлово-будівельного кооперативу «Верховина», суд дійшов висновку, що вона за життя набула права власності на житло.
06.06.2008 року ОСОБА_2 померла (а.с.8).
На випадок своєї смерті вона спадковим майном не розпорядилася, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а.с.31).
Спадкоємцями першої черги у порядку спадкування за законом після її смерті є її доньки ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1, яка прийняла спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки була зареєстрована та проживала зі спадкодавцем на дату її смерті, що підтверджується довідкою № 5 голови ОСББ «Верховина» від 07.03.2018 року (а.с.38 на зв.).
ОСОБА_3 спадщину не приймала та 09.09.2008 року подала заяву, посвідчену нотаріусом м. Воркута Республіки Комі Російської Федерації ОСОБА_4 за реєстровим № 2954, якою відмовилася від належної їй частини спадку після смерті матері ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а.с.21,34).
04.12.2008 року ОСОБА_1 звернулася до Другої Нікопольської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 (а.с.33), а 14.03.2018 року подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.38). Однак, 14.03.2018 року державним нотаріусом ОСОБА_5 було прийнято постанову про відмову їй у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з непред'явленням позивачем документів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 спадкове майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.39).
Ринкова вартість даної квартири становить 86 822,00 грн., що підтверджується Звітом № DV5-180313-001 про оцінку квартири АДРЕСА_5 від 13.03.2018 року, складеного ТОВ «Оцінювання нерухомості - Рівне» № 5, ринкова вартість даної квартири становить (а.с.26-27)
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 - єдина спадкоємиця першої черги в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері, яка бажає оформити право власності на спадкове майно, від спадкування не усувалася, а її вимоги ґрунтуються на законному праві на спадщину та не суперечать правам та інтересам інших осіб, суд вважає можливим визнати за позивачем паво власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2
При цьому, як вбачається з технічного паспорту (а.с.24-25) та інформації КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 406 від 14.03.2018 року, спадкова квартира двокімнатна та має: коридор 1 площею 5,2 кв.м., житлову кімнату 2 площею 14,8 кв.м., житлову кімнату 3 площею 12,0 кв.м., кухню 4 площею 5,4 кв.м., ванну 5 площею 2,2 кв.м., вбиральню 6 площею 0,9 кв.м та самочинно збудований балкон площею 1,4 кв.м. Загальна площа квартири становить 41,9 кв.м. та збільшена на 1,4 кв.м. за рахунок прибудови балкону, житлова площа становить 26,8 кв.м. Право власності на квартиру АДРЕСА_3 станом на 31.12.2012 року не зареєстровано (а.с.23).
Суд вважає за необхідне зазначити, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
При розгляді справ, пов'язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо відсутні документи про відведення земельних ділянок під забудову, таке будівництво слід визнавати самочинним та відмовляти у визнанні права власності на нього в порядку спадкування.
Враховуючи, що балкон площею 1,4 кв.м. був добудований на земельній ділянці, яка знаходиться у власності територіальної громади Нікопольської міської ради, без відповідних документів про відведення такої ділянки під забудову, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають та вважає можливим визнати за позивачем право власності на квартиру загальною площею 40,5 кв.м. (за виключенням площі самовільно добудованого балкону 1,4 кв.м.), житловою площею 26,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.
Крім того, згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно саме по собі є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав, у зв'язку з чим позов в частині зобов'язання реєстраційної служби зареєструвати право власності позивача на спадкову квартиру задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 384,1217,1261,1268 ЦК України, ст.ст. 12,13,18,76,81,263-265 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на квартиру АДРЕСА_7, загальною площею 40,5 кв.м., житловою площею 26,8 кв.м.
В іншому відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: ОСОБА_6