Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 635/8605/15-ц
провадження № 61-40648св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3, подані особисто та представником ОСОБА_5, на постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_3 у листопаді 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому, з урахуванням уточнень, просила зобов'язати ОСОБА_4 знести самочинно збудоване нерухоме майно, а саме недобудований житловий будинок на АДРЕСА_1
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що на сусідній земельній ділянці ОСОБА_6 проводить будівельні роботи з грубим порушенням чинного законодавства, зокрема, будівництво є самочинним, здійснюється без відповідного документа, що надає право на виконання будівельних робіт та з недотриманням положень державних будівельних норм (далі - ДБН). Зазначає, що також порушуються права позивача як власника будинку та земельної ділянки, розташованої поряд, шляхом погіршення якостей території для ведення присадибного господарства позивачем, що є фактором зниження вартості власності, недотримання санітарних розривів між існуючими будівлями сторін веде до погіршення стану будинку позивача, а недотримання пожежних розривів створює пожежну небезпеку.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Представник відповідача у письмових поясненнях зазначив, що відповідачем не заперечується той факт, що будівництво житлового будинку здійснюється з відхиленням від будівельного паспорту.
Представники третіх осіб позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити їх.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 знести самочинно збудоване нерухоме майно - недобудований житловий будинок на АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243, 60 грн та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 7 944, 00 грн, разом 8 187, 60 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивачем доведено наявність усього комплексу юридичних фактів, що свідчать про неможливість усунення порушень іншим шляхом, окрім знесення спірної будівлі, та використання усіх передбачених законодавством заходів щодо усунення порушень та притягнення відповідача до відповідальності. Судом достовірно встановлено, що будівництво, розпочате ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, є самочинним, незаконним, таким, що не відповідає нормам і правилам забудови та порушує права позивача як власника земельної ділянки, будинку та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, а відповідач не надала будь-яких доказів щодо законного здійснення нею будівництва об'єкта на належній їй на праві власності земельній ділянці.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 365, 40 грн.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції неправильно застосував правила статей 376, 391 ЦК України. Позивач не надала суду доказів, що вже збудованим будинком порушено її право в результаті протиправних дій відповідача, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє позивача можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково, тоді як відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Будівництво знаходиться на такій стадії, що можливо здійснити його перебудову з метою дотримання будівельних норм і захисту прав позивача.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 січня 2019 року виправлено описку, допущену в абзаці 9 на аркуші 5 постанови Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року та зазначено вважати вірним, що «відповідач притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною 17 статті 96 КУпАП», замість «відповідач притягувалася до адміністративної відповідальності за частинами 5, 17 статті 96 КУпАП».
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційних скаргах, поданих до Верховного Суду у липні 2018 року особисто та представником ОСОБА_5, ОСОБА_3 просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року, залишити в силі рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2018 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги обґрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.Заявник зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував правила статті 376 ЦК України, на обґрунтування чого посилається на застосування правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14 та від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.
Також апеляційний суд не врахував правила частини другої статті 386 ЦК України щодо превентивного (попереджувального) способу захисту права власності. Враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновком, що здійснення відповідачем будівництва відбувається з порушенням будівельного паспорта, він дійшов помилкового висновку, що позивач не довів порушення його прав внаслідок здійснення цього будівництва. Обставини, підтверджені належними доказами, що здійснення відповідачем будівництва порушує права заявника, досліджені та враховані судом першої інстанції під час ухвалення рішення про задоволення позову. Висновок апеляційного суду про можливість здійснення перебудови самочинного будівництва на місце, що відповідає вимогам будівельного паспорта є неправильним, не відповідає фактичним обставинам справи. Апеляційний суд не в повному обсязі дослідив зібрані у справі докази.
Заявник зазначає, що нею та Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області долучено до матеріалів справи усі належні докази на підтвердження факту невиконання відповідачем вимог приписів, здійснення відповідачем будівництва після винесення та вручення припису про негайне зупинення будівельних робіт, відмови в усуненні порушень.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 18 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Земельні ділянки позивача та відповідача мають спільну межу.
У середині вересня 2015 року ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, розпочато будівництво об'єкта у безпосередній близькості до існуючих будинку та споруд, розташованих на земельній ділянці позивача. Будівництво житлового будинку за зазначеною адресою повинно було проводитися на підставі будівельного паспорта від 28 вересня 2015 року № 169, виданого відділом містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації.
Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області за адресою: АДРЕСА_1, проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 05 жовтня 2015 року № 744-А, згідно з яким встановлено, що під час проведення зазначеної перевірки суб'єкт містобудування, що має відношення до цього об'єкта будівництва, з відповідними підтверджувальними документами був відсутній; документація на об'єкт не надана. Для встановлення відповідності розташування об'єкта, який будується відповідно до будівельного паспорта, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області направлено лист до відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації з проханням надати копію будівельного паспорта від 28 вересня 2015 року № 169 на забудову зазначеної земельної ділянки, який отримано 21 жовтня 2015 року.
Під час виїзду за адресою будівництва Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області складено акт від 26 жовтня 2015 року № 776-А, згідно з яким встановлено, що на об'єкті проводяться будівельні роботи. За результатами розгляду наданих відділом містобудування та архітектури Харківської районної адміністрації документів, візуального огляду об'єкта та проведених замірів встановлено, що забудовником виконуються роботи з будівництва житлового будинку зі значними відхиленнями від будівельного паспорта на забудову земельної ділянки та значними порушеннями державних будівельних норм, а саме: влаштовано фундамент житлового будинку на відстані 5, 3 м від житлового будинку АДРЕСА_2, який за конструктивними характеристиками згідно з таблицею 1 додатку ДДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» відноситься до V ступеня вогнестійкості. Також встановлено, що будівництво житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, здійснюється з порушенням вимог таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-93** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме не дотриманий протипожежний розрив до будинку АДРЕСА_2, який повинен бути не менше 10 м, а в цьому випадку він становить 5, 3 м.
Згідно з цим актом встановлено, що об'єкт, який будується, не відповідає вимогам будівельного паспорта від 28 вересня 2015 року № 169 щодо його розміщення на цій земельній ділянці, а саме: відстань від сараю на АДРЕСА_3 до найближчої зовнішньої поверхні фундаментів становить 16, 05 м, а згідно з будівельним паспортом повинна становити 10 м; відстань від червоної лінії до найближчої зовнішньої поверхні фундаментів становить 16, 3 м, а згідно з будівельним паспортом повинна становити 12, 10 м; відстань від межі земельної ділянки № 58 до зовнішньої поверхні фундаментів становить 3, 3 м, а згідно з будівельним паспортом повинна становити 9, 35 м.
Зазначений об'єкт Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області визнано самочинним будівництвом та таким, який будується без відповідного документа, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
11 листопада 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області проведено позапланову перевірку за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено, що на об'єкті проводяться будівельні роботи. За результатами перевірки Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області складено акт перевірки за № 816-А.
04 листопада 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області скасував реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництво житлового будинку садибного типу, господарської споруди за адресою: АДРЕСА_1» від 30 вересня 2015 року № ХК 062152742389, про що прийнято відповідне рішення.
За результатами перевірок Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_4 видані приписи від 11 листопада 2015 року № 816-Пр з вимогою усунути порушення в термін до 11 грудня 2015 року та № 816/1-Пр з вимогою негайно зупинити будівельні роботи.
Під час проведення перевірки об'єкта 14 грудня 2015 року щодо вимог виконання припису від 11 листопада 2015 року № 816-Пр Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області встановлено, що вимоги припису забудовником не виконано.
У подальшому, 19 квітня 2016 року під час перевірки об'єкта Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області встановлено, що розміщення об'єкта не змінилось з моменту перевірки 11 листопада 2015 року, тобто забудовником вимоги припису № 816-Пр не виконані, порушення, зазначені в приписі, не усунуто. Також встановлено, що на момент проведення перевірки стан об'єкта не відповідав його стану на час проведення попередньої перевірки 11 листопада 2015 року, а саме: додатково виконано роботи з влаштування перекриття над підвальним приміщенням житлового будинку залізобетонними плитами, а отже, на момент перевірки будівельні роботи на об'єкті не зупинено, тобто забудовник вимоги, зазначені в приписі від 11 листопада 2015 року № 816/1-Пр, не виконав, про що складено акт № 178-А.
Рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області від 21 квітня 2016 року № 93 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництво житлового будинку садибного типу, господарської споруди за адресою: АДРЕСА_1» № ХК 062160190114.
Рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області від 10 серпня 2016 року № 125 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництво житлового будинку садибного типу, господарської споруди за адресою: АДРЕСА_1» № ХК 062161510395.
Приписи на усунення порушення та три рішення про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідачем не оскаржувалися.
ОСОБА_4 притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною сімнадцятою статті 96 КУпАП, за виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 без відповідного документа, що надає право на виконання будівельних робіт та за незабезпечення технічного нагляду на об'єкті, про що 12 листопада 2015 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_7 було ухвалено постанову, якою на відповідача накладено штраф у розмірі 8 500, 00 грн.
Зазначена постанова також не оскаржувалась відповідачем, водночас відповідач добровільно сплатила штраф, що свідчить про те, що вона погодилася із постановою.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса будівля на АДРЕСА_1 не відповідає будівельному паспорту в частині розташування на місцевості, площею забудови та планувальними рішеннями; не відповідає вимогам нормативних актів у галузі будівництва; не відповідає вимогам додатку 3.1 пункту 3.25, пункту 3.37* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»; не відповідає вимогам нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.
Будівництво за адресою: АДРЕСА_1, проводиться без будь-яких дозвільних документів на проведення будівельних робіт. Своїм розташуванням на місцевості об'єкт переходить на частину земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Площа забудови об'єкта не відповідає площі забудови, зазначеній у будівельному паспорті. Не дотримані нормативні відстані між об'єктом, що будується, та існуючими будівлями суміжної земельної ділянки, які чітко зазначені в будівельному паспорті. За фактом проведених замірів об'єкта, загальна площа не співпадає із зазначеною у будівельному паспорті. Встановлена зміна планувальних рішень при будівництві. Будівництво ведеться зі значним відхиленням від зареєстрованого будівельного паспорта на забудову цієї земельної ділянки. У результаті того, що будівля була наближена до суміжної земельної ділянки № 58 (на 7, 5 м), порушені пожежні та санітарні розриви до існуючих споруд цієї ділянки. Будівля, що будується на АДРЕСА_1, істотно порушує пожежні розриви до існуючих споруд суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_2. Споруда, що будується на ділянці № 56, не відповідає вимогам санітарних норм у частині санітарних розривів між нею та існуючими спорудами ділянки № 58. Недотримання пожежних відстаней між існуючими спорудами ділянки № 58 та об'єктом, що будується на ділянці № 56, у разі виникнення пожежі, веде до втрати майна господарями цих ділянок. Недотримання санітарних розривів між будинками веде до погіршення їх конструктивної стійкості: веде до утворення у зимовий період снігових мішків, замокання будівель, виникнення плісняви на стінах будинків та появи грибка. Враховуючи той факт, що несучі стіни будівлі № 58 є глинобитними, то їхнє замокання призведе до повного їх руйнування. Об'єктом, що будується, перевищено допустимий рівень затемнення суміжної земельної ділянки № 58. У зв'язку зі зміною розташування об'єкта, що будується, та наближенням його до межі ділянки № 58 на 7, 5 м, та тим фактом, що об'єкт, що будується, знаходиться вздовж південно-східної частини ділянки № 58, то вже на момент проведення експертного дослідження він затемнює територію цієї ділянки більш ніж на 15 %. Все це веде до погіршення експлуатаційних якостей території ділянки № 58 як території для ведення особистого присадибного господарства. Це погіршує і суттєво зменшує ринкову вартість цієї ділянки як об'єкта можливого продажу.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки доводів касаційної скарги, перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд керується положеннями Конституції України та ЦК України щодо правового захисту права власності.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
У статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою та другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
З урахуванням змісту зазначених норм у поєднанні з положеннями статті 16 ЦК України, вимоги про знесення самочинного будівництва особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Одночасно за правилом частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
У наведеній нормі права закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно неодмінно має статися.
Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред'явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.
З урахуванням норм статті 3 ЦПК України 2004 року, статті 4 ЦПК України, статті 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Такі ж правові висновки щодо застосування наведених норм права зробив Верховний Суд України у постанові від 19 листопада 2014 року у справі
№ 6-180цс14.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 з підстав здійснення ОСОБА_4 самочинного будівництва, встановив, що допущені відповідачем порушення будівництва порушують права заявника, зокрема, істотно порушені нормативні протипожежні та санітарні відстані від будинку заявника, що у майбутньому, у разі завершення самочинного будівництва, призведе до істотних порушень прав заявника, викликатиме небезпеку для проживання заявника у своєму будинку.
Апеляційний суд, встановивши, що відповідачем порушені правила щодо будівництва, не врахував, що завершення такого будівництва призведе до негативних наслідків для заявника.
Як встановлено судами, ОСОБА_4 не усунула порушень у здійсненні нею будівництва, не виконала актів та приписів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції, продовжувала здійснювати самочинне будівництво, незважаючи на вимоги Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції.
Зважаючи на наведене, враховуючи неправомірну і недобросовісну поведінку відповідача, а також те, що перебудова самочинного будівництва відповідно до будівельного паспорта без його знесення неможлива, суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки про задоволення позову ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_4 знести об'єкт самочинного будівництва.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Визначаючи спосіб та порядок користування своїм майном, власник такого майна повинен дотримуватись правил забезпечення безпечності його використання для оточуючих. Саме по собі розташування будинку з порушенням вимог пожежної безпеки об'єктів будівництва, санітарних та будівельних норм вже порушує конституційні права та правомірні інтереси громадян України на безпечне для життя та здоров'я довкілля, оскільки несе для оточуючих ризики завдання шкоди у будь-який час.
Відповідач, як власник майна, зобов'язана вживати всіх необхідних та обачливих заходів, щоб не створити об'єктивної загрози для оточуючих та не створити ризик пошкодження їх майна, не допустити можливості настання негативних наслідків для оточуючих від користування нею своєю власністю.
Враховуючи, що на підставі поданих сторонами доказів, суд першої інстанції встановив неможливість усунення порушень прав позивача іншим шляхом, окрім знесення спірної будівлі, висновки суду першої інстанції в цій частині є законними та обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд встановив, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, ухвалене із дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00 від 18 липня 2006 року, § 23).
Розподіл судових витрат
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги ОСОБА_3, судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3
Витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції несе відповідач.
Керуючись статтями 389, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_3, подані особисто та представником ОСОБА_5, задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року скасувати, рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2018 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій, у розмірі 487, 20 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик