10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 759/4122/16-ц
провадження № 61-18948св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., ОлійникА. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дванадцята київська державна нотаріальна контора,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 6 липня 2016 року, ухвалене у складі судді Ключника А. С., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 8 грудня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_6 і ОСОБА_5, який у подальшому уточнила, і, звернувшись з позовом до ОСОБА_5, просила визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтовано тим, що 29 вересня 2015 року позивач отримала від Дванадцятої київської державної нотаріальної контори повідомлення, з якого дізналась, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 склав на її користь заповіт.
Її представник 26 жовтня 2015 року подав до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але постановою Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 2 листопада 2015 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. Крім того, стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_6
Посилаючись на те, що строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, оскільки на дату смерті спадкодавця позивач не підтримувала відносин зі спадкодавцем і з ним не спілкувалася, а відтак не могла знати про його смерть і про складення заповіту, просила визначити їй додатковий строк тривалістю у три місяці для подання заяви до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про прийняття за заповітом спадщини, яка відкрилась13 листопада 2012 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 6 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтувала поважність причин пропущення строку для прийняття спадщини.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 8 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом з урахуванням обставин, якими обґрунтовані вимоги та заперечення, правильно застосував правові норми і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не взято до уваги, що її необізнаність про наявність заповіту та смерть спадкодавця має об'єктивні причини, з огляду на які нею пропущено строк на прийняття спадщини з поважних причин. Посилається на те, що нотаріус протягом двох років вживав заходів щодо отримання копії заповіту ОСОБА_7 та її розшуку як спадкоємця, незважаючи на те, що про наявність заповіту нотаріус дізнався до спливу строку, встановленого для прийняття спадщини.
Отже, суди зробили передчасний висновок про те, що сама по собі її необізнаність про наявність заповіту не може бути підставою для визнання причин пропущення строку для прийняття спадщини поважними, не врахувавши інші обставини справи, у сукупності з якими така необізнаність може мати місце з об'єктивних причин, тому наведені у позові причини можуть бути визнані поважними.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та ухвалою цього ж суду від 22 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Встановлені судом обставини справи
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7
Зі спадкової справи № 963/2013 суди встановили, що до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись: 22 березня 2013 року - ОСОБА_5, 30 квітня 2013 року - ОСОБА_6
За даними інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 30 квітня 2013 року, 7 квітня 2011 року у П'ятій київській державній нотаріальній конторі ОСОБА_7 склав заповіт.
Перевіркою матеріалів спадкової справи встановлено, що, починаючи з 30 квітня 2013 року, державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, в якій заведено спадкову справу, неодноразово звертався до П'ятої київської державної нотаріальної контори з вимогою про надання копії заповіту для встановлення його змісту та виявлення спадкоємців майна.
Копію заповіту з П'ятої київської державної нотаріальної контори направлено до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори 14 вересня 2015 року.
З повідомлення державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 29 вересня 2015 року позивачу стало відомо про складений ОСОБА_7 заповіт.
26 жовтня 2015 року ОСОБА_4 подала до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 2 листопада 2015 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з пропущенням шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18 серпня 2015 року, ухваленим у іншій справі, ОСОБА_6 визнана такою, що проживала зі спадкодавцем більше п'яти років без реєстрації шлюбу. Після скасування цього рішення судом касаційної інстанції 2 березня 2016 року за касаційною скаргою ОСОБА_4 апеляційний суд 5 липня 2016 року заяву ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і в будь-якому іншому шлюбі, залишив без розгляду.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 2 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, поданого у листопаді 2015 року, відмовлено з підстав подання позову до неналежного відповідача та необгрунтування причин пропущення строку для прийняття спадщини. Відмовляючи у задоволенні позову, суд керувався пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Так, відповідно до стаття 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За положеннями статті 1223 цього ж Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За статтею 1233 ЦК України заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто та є вільним волевиявленням особи щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті.
Здійснення особою права на прийняття спадщини закон пов'язує із вчиненням нею відповідних дій протягом встановленого законом строку, у тому числі поданням відповідної заяви про прийняття спадщини.
За статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Проте за положеннями частин другої, третьої цієї статті спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
З огляду на наведене, у разі звернення особи до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття, спадщини суд не повинен підходити до вирішення такого позову формально, застосовуючи лише положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» без урахування конкретних обставин конкретної справи.
Апеляційний суд, погодившись з рішенням суду першої інстанції про залишення позову без задоволення, не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Касаційний суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
Відповідно до пункту першого глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року № 296/5, чинного на час виникнення спірних правовідносин, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у день подачі нотаріусу всіх необхідних документів.
Вчинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або направлення документів на експертизу.
Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця.
Відповідно до пункту першого Глави 10 цього ж Порядку при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Судами встановлено, що після виявлення факту складання ОСОБА_7 заповіту, нотаріусом вчинено дії для розшуку спадкоємця за заповітом і повідомлення їй про відкриття спадщини, а після виявлення нотаріусом ОСОБА_4 - здійснено її виклик, що свідчить про належне сприяння нотаріусом здійсненню особистого розпорядження спадкодавця.
Несвоєчасне подання заяви про прийняття спадщини відбулось не з вини спадкоємця.
Так, дійсно сама по собі необізнаність про наявність заповіту не може бути поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, але у будь-якому разі причини, за яких особа не була обізнана про наявність заповіту на її користь, підлягають встановленню з огляду на конкретні обставини справи та не можуть слугувати безумовною підставою для відмови у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Касаційний суд вважає, що у даній справі причини пропущення ОСОБА_4 строку на подання заяви про прийняття спадщини підлягали оцінці з урахуванням всіх обставин, на які вказувала позивач при зверненні до суду. Зокрема, суди мали врахувати, що вона зі спадкодавцем пов'язана не була і лише деякий час надавала йому соціальні послуги; довідавшись про заповіт, відразу вчинила відповідні дії особисто та через представника, захищаючи своє право на спадкування, в тому числі, шляхом звернення до суду із відповідним позовом та касаційною скаргою.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 і скасовано ухвалені у справі судові рішення та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 1 743,52 гривень.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 6 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 8 грудня 2016 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Визначити ОСОБА_4 додатковий строк для прийняття за заповітом ОСОБА_7 спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю у три місяці з дня прийняття постанови.
Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування судового збору 1 743,52 гривень.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний