Справа № 199/2685/19
(3/199/1098/19)
іменем України
24.04.2019 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: м.Дніпро, вул.Дніпровська, 1/42 (Амур-Нижньодніпровський район), у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
У відношенні ОСОБА_1 складено протокол серії ОБ №204463 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (далі - протокол), в тому, що він, «21.03.2019 року о 10-00 години в районі будинку №21 по вул.Передовій у м.Дніпро керував автомобілем «Фольксваген» № НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому Законом порядку відмовився у присутності двох свідків».
Вважають що в діях ОСОБА_1 мається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
ОСОБА_1 свою провину не визнав та зазначив, що він 21.03.2019 року приблизно о 10-00 керував автомобілем «Фольксваген» № НОМЕР_1 та в районі будинку №21 по вул. Передовій у м.Дніпро його безпідставно зупинили працівники поліції. На його питання про причини зупинки поліцейські, вказали що її підставою було порушення ним ПДР України, але на уточнюючі питання щодо порушення якого саме пункту ПДР України не вказали. Натомість, працівники поліції одразу попросили надати його документи та автомобіль та посвідчення водія, що він і зробив. Після чого, поліцейські зазначили, що він має ознаки наркотичного сп'яніння, один із них посвітив йому у очі ліхтариком, а після, запропонував проїхати до медичної установи з метою виявлення ознак наркотичного сп'яніння. На пропозицію поліцейських він погодився та зазначив, що треба трохи почекати поки приїде хтось із родичів та забере автомобіль. Після його відповіді, поліцейський почав вести з ним бесіду з приводу проходження такого огляду, вказував, що у випадку його провадження у медичній установі, це займе тривалий проміжок часу та у такому випадку, його обов'язково визнають винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а у випадку його відмови від проходження огляду, його через короткий проміжок часу вони відпустять та у нього буде більше шансів довести свою невинуватість. Прислухавшись до поради поліцейського, він згодом надав відмову від проведення такого огляду. А після складання протоколу, працівники поліції поїхали, не відсторонивши його від керування автомобілем.
Дослідженими матеріалами справи встановлено, а ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що на місці зупинки транспортного засобу було складено протокол про адміністративне правопорушення, при цьому ніяких спроб зі сторони співробітників поліції відсторонити його від керування автомобілем не було. Тому виникають обґрунтовані сумніви щодо упередженості патрульного поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що випливає з непослідовних дій уповноваженої посадової особи, яка не відсторонила останнього від керування всупереч складеному відносно нього протоколу.
В світі цього, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в частині вчинення позапроцесуального впливу на нього, заслуговують на увагу, а в такому разі право на захист ОСОБА_1 буде порушено.
В результаті таких дій особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була позбавлена можливості обирати спосіб своєї поведінки та вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами. Оскільки право на захист є основоположним принципом судочинства, суд вважає неможливим притягнення до адміністративної відповідальності в разі його порушення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Також суд констатує факт, що відповідно до пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останні були запрошені лише для фіксування факту відмови ОСОБА_1 від медичного огляду. Відомостей про те, що зазначені свідки бачили як останній керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння або з явними його ознаками, матеріали справи не містять.
Крім цього пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відібрані з грубим порушенням КУпАП, а саме: самі пояснення не містять відомостей про попередження свідків про кримінальну відповідальність, пояснення відібрані у вказаних свідків не містять відомостей щодо яких саме документів встановлено їх особу, у зв'язку з чим суд не може визнати вказані пояснення свідків як належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Виходячи з формулювання фабули правопорушення, ОСОБА_1 обвинувачується у відмові від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння регламентований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, згідно пункту 7 Розділу І Інструкції, огляд в закладі охорони здоров'я проводиться лише в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським. Суд вважає, що вказана норма дозволяє оптимізувати час на проведення огляду водіїв та убезпечує добросовісних водіїв від зловживань з боку працівників правоохоронного органу.
Таким чином, фабула інкримінуємого ОСОБА_1 згідно протоколу, адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за «відмову від проходження медичного огляду у встановленому Законом порядку» без конкретизації, чи відмовився ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів, чи проведення такого огляду у медичній установі, є порушенням Інструкції.
Відповідно до пункту 22 Розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Отже, такі дії взагалі не утворюють складу адміністративного правопорушення, оскільки у разі дотримання встановленої процедури, «відмова від проведення медичного огляду у встановленому Законом порядку» утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у разі відмови від проведення медичного огляду на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів та у медичній установі, про що повинно бути зазначено безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення.
Однак жодного з таких доказів щодо відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку не надано.
Окрім вищевказаного, суду також не надано належних і допустимих доказів перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом.
Матеріали справи містять відеозапис з нагрудних камер відео спостереження працівників поліції, які складали вказаний протокол, однак доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП зазначений відеозапис не містить.
Так, згідно відеозапису, після зупинки ОСОБА_1 надав згоду на проведення огляду на стан сп'яніння та повідомив, що необхідно трохи зачекати поки прийдуть по його автомобіль. Після чого, згідно відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 спілкується з працівником поліції та згодом у присутності двох свідків, спочатку знову надає свою згоду, а після чого відразу відмовляється від його проходження, що у свою чергу підтверджує пояснення ОСОБА_1 в частині вчинення позапроцесуального впливу на нього.
ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року було визначено наступне. «Поліцейська провокація має місце тоді, коли задіяні службові особи, які є працівниками органів безпеки або особи, котрі діють за їх вказівкою, не обмежують свої дії тільки розслідуванням кримінальної справи по суті прихованим способом, а впливають на суб'єкта з тією метою, або спровокувати його вчинити злочин, що в іншому випадку не було вчинено, або з метою виявлення злочину, тобто задля отримання доказів і порушення кримінальної справи».
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні тощо.
Згідно ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
За вимогами ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КупАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.Л.Воробйов