Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 235/1184/18
провадження № 61-46172 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест»,
заінтересована особа - Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року у складі судді Новікової Г. В.,
Короткий зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення
У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест» (далі ПрАТ «АПК-Інвест»), заінтересована особа - Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, звернулося до суду із заявою про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення.
Вимоги заяви обгрунтовувало тим, що 05 березня 2014 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 (орендодавець) передала заявнику (орендар) у користування земельну ділянку, площею 3,21 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що розташована на території Краматорської міської ради Донецької області, строком на 20 років. Після смерті ОСОБА_1 в даті договору виявлено помилку, замість «05 березня 2014 року» зазначено «05 травня 2014 року».
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та не могла укласти договір оренди 05 травня 2014 року, заявник просив встановити факт укладення договору оренди землі 05 березня 2014 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_1
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від
29 серпня 2018 року заяву ПрАТ «АПК-Інвест» залишено без розгляду.
Роз'яснено заявнику право на подання позову на загальних підставах.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спадкодавцем ОСОБА_1 є спадкоємець ОСОБА_3, до якого перейшли права та обов'язки орендодавця, про що заявнику було відомо на час звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту. Внесення, за таких умов, до договору оренди землі змін щодо дати його укладення, свідчить про наявність спору про право. Існування спору про право підтверджується і фактом перебування в Краматорському міському суді Донецької області цивільної справи
№ 234/19964/17 за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ «АПК-Інвест» про визнання договору оренди землі недійсним.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «АПК-Інвест» повернуто заявнику з тих підстав, що вона подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тоді як відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до створення і функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи її необхідно було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2018 року Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «АПК-Інвест», у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року та передати справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду апеляційної інстанції,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд безпідставно повернув йому апеляційну скаргу, позбавивши його доступу до суду. Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 61-12112сво18, застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, передбачене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу. Ураховуючи зазначене, висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги грунтується на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та свідчить про те, що суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «АПК-Інвест» повернуто, з посиланням на те, що відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до створення та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи її необхідно було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції, а не безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».
Відсутність функціонування на момент подання апеляційної скарги Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки таке обмеження порушувало б право особи на справедливий суд.
Висновок апеляційного суду грунтується на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дійшовши якого апеляційний суд виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, що позбавило заявника права апеляційного оскарження рішення суду.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від
20 червня 2018 року у справі № 61-12112сво18.
Суд апеляційної інстанцій наведеного не урахував, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обгрунтованою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А.С. Олійник
С.О. Погрібний
Г.І. Усик