Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 205/4528/16-ц
провадження № 61-35720 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
УсикаГ. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петров Олександр Вікторович,
стягувач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.,
Короткий зміст вимог скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В., стягувач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»).
Зазначала, що на виконанні Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 52900908, відкрите на виконання виконавчого листа № 205/4528/16-ц, виданого
01 листопада 2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 21 квітня 2011 року у сумі 59 321,13 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 12 691,48 грн, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 43 328,64 грн, штрафу (фіксованої частини) - 500,00 грн та штрафу (процентної складової) - 2 801,01 грн.
Вказувала, що дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В. у рамках виконавчого провадження
№ 52900908 не відповідають вимогам закону, оскільки виконавче провадження відкрито 15 листопада 2016 року на підставі заяви представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент-Банк» (далі - ПАТ КБ «А-Банк») за довіреністю ОСОБА_6, у той час як стягувачем за виконавчим листом № 205/4528/16-ц від 01 листопада 2016 року є ПАТ КБ «ПриватБанк». Долучена до заяви про відкриття виконавчого провадження копія довіреності ПАТ КБ «ПриватБанк» № 2785-0 від 10 листопада 2011 року на ім'я
ОСОБА_6 не свідчить про її подання до органу державної виконавчої служби уповноваженою особою стягувача, зважаючи на відсутність її реєстрації у журналі «Моніторинг довіреностей» ПАТ КБ «ПриватБанк».
Матеріали виконавчого провадження № 52900908 не містять доказів інформування державним виконавцем боржника за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання про виконавчі дії, зокрема направлення копій постанов: про відкриття виконавчого провадження від
15 листопада 2016 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 листопада 2016 року, про арешт коштів боржника від
17 листопада 2016 року, про опис та арешт майна (коштів) боржника та призначення її відповідальним зберігачем від 28 листопада 2016 року, про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 05 грудня 2016 року, про арешт майна від 11 січня 2017 року. Направлення зазначених виконавчих документів за адресою: АДРЕСА_1, не свідчить про належне повідомлення боржника про початок примусового виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року та прийняті державним виконавцем у виконавчому провадженні рішення, оскільки за вказаною адресою вона не зареєстрована і не проживає з 13 квітня
2012 року, що позбавило її можливості оскаржити оцінку вартості описаного майна.
Посилаючись на те, що зазначені дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Петрова О. В. свідчать про його особисту зацікавленість у відчуженні належного боржнику майна, ОСОБА_4 просила визнати неправомірними його дії щодо не направлення процесуальних документів боржнику у виконавчому провадженні № 52900908, та щодо відкриття виконавчого провадження на підставі заяви не уповноваженої особи - ОСОБА_6, який діє в інтересах ПАТ КБ «А-Банк», а також визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця:
- від 15 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження
№ 52900908 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом договором у розмірі 59 321,13 грн, на підставі виконавчого листа№ 205/4528/16-ц, виданого 01 листопада 2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська;
- від 15 листопада 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- від 17 листопада 2016 року про арешт коштів боржника ОСОБА_4;
- від 28 листопада 2016 року про опис та арешт майна боржника (коштів) боржника ОСОБА_4;
- від 11 січня 2017 року про арешт майна боржника ОСОБА_4, а саме: 1/2 частини нежитлової будівлі у АДРЕСА_3.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня
2017 року скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В. щодо не направлення процесуальних документів боржнику у виконавчому провадженні № 52900908 ОСОБА_4 та щодо відкриття виконавчого провадження на підставі заяви не уповноваженої особи ОСОБА_6, який діяв в інтересах ПАТ КБ «А-Банк».
Визнанонеправомірною та скасованопостанову державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В. від 15 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження
№ 52900908 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ«Приватбанк» заборгованості за кредитом усумі 59 321,13 грн на підставі виконавчого листа, виданого 01листопада 2016 року Ленінським районним судом
м. Дніпропетровська у справі №205/4528/16-ц.
Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В. від 15 листопада 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В. від 17 листопада 2016 року про арешт коштів боржника ОСОБА_4
Визнано неправомірною постанову державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В. від 28 листопада 2016 року про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_4
Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В. від 11 січня 2017 року про арешт майна боржника ОСОБА_4, а саме: 1/2 частини нежитлової будівля за адресою: АДРЕСА_3.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підставою для початку примусового виконання рішення суду є виконавчий документ та заява стягувача про його примусове виконання, а тому звернення виконавчого листа до виконання представником ПАТ КБ «А-Банк» - ОСОБА_6, а не повіреною особою ПАТ КБ «ПриватБанк», не давало державному виконавцю достатніх підстав для відкриття виконавчого провадження. Крім того, у порушення вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на дату відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не направив боржнику за адресою місця її проживання копій документів виконавчого провадження, зокрема постанов: про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів та майна боржника, про опис та арешт майна боржника (коштів), що є підставою для скасування оскаржуваних постанов у виконавчому провадженні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня
2018 року апеляційну скаргу Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задоволено.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги
ОСОБА_4 на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В., стягувач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про невідповідність дій державного виконавця, вчинених ним у виконавчому провадженні № 52900908 вимогам закону, є необгрунтованими. Матеріали виконавчого провадження підтверджують, що всі дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В. були направлені виключно на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, наслідком чого стало закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його фактичним виконанням, що підтверджується постановою від
27 квітня 2017 року.
У заяві про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_6 був помилково зазначений як представник ПАТ КБ «А-Банк», що підтверджується довіреністю виданою на його ім'я ПАТ КБ «ПриватБанк» № 2785-О від 10 листопада
2011 року, копію якої долучено до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_4,у якій заявник просила скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог скарги, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи заявника про відсутність у неї заборгованості перед ПАТ КБ «А-Банк», що свідчить про протиправне винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви неуповноваженої особи - представника ПАТ КБ «А-Банк» ОСОБА_6 Направлення державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 листопада 2016 року та інших документів виконавчого провадження за адресою: АДРЕСА_2, не підтверджує належного повідомлення боржника про початок примусового виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року, а також про подальші дії державного виконавця направлені на виконання зазначеного рішення суду, оскільки за вказаною адресою вона не зареєстрована та не проживає з квітня 2012 року.
Державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петровим О. В. порушено порядок звернення стягнення на майно боржника, передбачений частиною першою статті 50, частинами першою, другою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про неправомірне накладення арешту на належне боржнику на праві власності нерухоме майно, а саме 1/2 частину торговельного павільйону за адресою:
АДРЕСА_3, та здійснення подальших дії щодо його примусової реалізації.
Про перебування у провадженні Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчого провадження № 52900908 їй стало відомо лише 20 квітня 2017 року після надходження на картковий рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 169 000,00 грн, що у свою чергу, позбавило її можливості оскаржити результати оцінки майна
Зауважила, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від
07 червня 2017 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року на підставі якого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 01 листопада 2016 року було видано виконавчий лист № 205/4528/16-ц.
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на касаційну скаргу обгрунтований посиланням на те, що апеляційний суд надав належну правову оцінку оскаржуваним діям та рішенням державного виконавця та дійшов правильного висновку про те, що всі його дії, направлені на примусове виконання виконавчого документу, проведено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства.
Зазначив, що на примусовому виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 52900908 про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 59 321,13 грн, відкрите 15 листопада 2016 року на примусове виконання виконавчого листа № 205/4528/16-ц виданого
01 листопада 2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, копії постанови про відкриття якого було направлено сторонам виконавчого провадження, у тому числі боржнику за адресою вказаною у виконавчому документі.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»
15 листопада 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 17 листопада 2016 року - постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, копії яких направлено сторонам до відома. Оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним виконавцем отримано повідомлення про реєстрацію за боржником права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3, 01 грудня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на зазначене майно належне боржнику, 05 грудня 2016 року - постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та на підставі статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016року № 2831/5, 16 лютого 2017 року підготовлено та направлено заявку на реалізацію арештованого майна організатору електронних торгів. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 23 березня 2017 року № 244948 торги відбулися, на рахунок органу державної виконавчої служби від покупця надійшли грошові кошти від реалізації арештованого майна у розмірі
337 250,00 грн, після чого державним виконавцем здійснено розподіл стягнутих з боржника грошових сум, та повернуто залишок коштів боржнику.
27 квітня 2017 року виконавче провадження завершено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку виконанням рішення суду в повному обсязі, виконавчий документ надіслано разом із постановою про закінчення виконавчого провадження № 52900908 до суду, який його видав.
Посилання заявника ОСОБА_4 на те, що виконавчий лист до виконання було подано не уповноваженою на те особою є хибними, оскільки до заяви про відкриття виконавчого провадження було додано довіреність ПАТ
КБ «ПриватБанк» № 2785-О від 10 листопада 2011 року, якою банк уповноважував ОСОБА_6, у тому числі подавати документи до державної виконавчої служби, а тому зазначення у заяві про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_6, як представника ПАТ КБ «А-Банк», є опискою.
У відповіді на відзив ОСОБА_4 зазначила про, що станом на дату розгляду справи касаційним судом між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутній спір, оскільки ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від
29 жовтня 2018 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення, а будь-якої заборгованості перед ПАТ «А-Банк» вона ніколи не мала.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що на примусовому виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебував виконавчий лист № 205/4528/16-ц, виданий 01 листопада 2016 року на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 21 квітня 2011 року у загальному розмірі 59 321,13 грн.
Постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Петрова О. В. від 15 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження № 52900908 на виконання зазначеного виконавчого документа, копію якої, згідно реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції за 17 листопада 2016 року, направлено боржнику ОСОБА_4 за адресою, яка зазначена у виконавчому листі: АДРЕСА_2.
Підставою відкриття виконавчого провадження стала заява про відкриття виконавчого провадження, подана представником ОСОБА_6, до якої долучено копію довіреності ПАТ КБ «А-Банк» № 7245185 від 29 грудня 2015 року та копію довіреності ПАТ КБ «ПриватБанк» № 2785-О від 10 листопада 2011 року.
На виконання виконавчого документа державним виконавцем Петровим О. В. вчинені наступні виконавчі дії: накладено арешт на майно боржника та оголошенозаборону на його відчуження (постанова від 15 листопада 2016року), накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунку
№ 26001010021845, відкритому у ПАТ КБ «А-Банк», та на рахунку № НОМЕР_1 у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» (постанова від 17 листопада 2016 року), описано та накладено арешт на 1/2 частину торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_3 (постанова від 28 листопада 2016 року), призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (постанова від 05 грудня 2016 року), накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме: 1/2 частину нежитлової будівлі за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_3 (постанова від 11 січня 2017 року). Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 23 березня 2017 року № 244948 відбулася реалізація арештованого майна.
Постановою від 27 квітня 2017 року закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Про прийняті у виконавчому провадженні рішення державний виконавець повідомляв боржник за адресою: АДРЕСА_2.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Системний аналіз наведених положень, дає підстави для висновку, що чинне законодавство України передбачає надіслання копії постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження боржнику саме за адресою, зазначеною у виконавчому листі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні вимог скарги ОСОБА_4, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 15 листопада 2016 року направлялася боржнику за адресою зазначеною у виконавчому листі, а її неотримання боржником з незалежних від державного виконавця причин не може бути підставою для визнання його дій неправомірними та скасування прийнятих ним ним рішень.
Твердження заявника про те, що відкриття державним виконавцем виконавчого провадження відбулося за заявою неуповноваженої особи - представника ПАТ КБ «А-Банк» ОСОБА_6 є неспроможними, зважаючи на установлені судом апеляційної інстанції обставини щодо повноважень зазначеної особи діяти в інтересапх ПАТ «ПриватБанк» на підставі довіреності № 2785-О від
10 листопада 2011 року.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, до яких статтею 10 зазначеного Закону віднесено, зокрема:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом частин третьої-четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Зазначене повідомлення здійснюється державним виконавцем у порядку визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Встановивши, що державний виконавець діяв відповідно та у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання рішень та дій державного виконавця неправомірними.
Скасування заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, на підставі якого 01 листопада 2016 року видано виконавчий лист
№ 205/4528/16-ц після закінчення виконавчого провадження № 52900908 його фактичним виконанням у повному обсязі, є підставою для вирішення питання про поворот його виконання, та не дає правових підстав для визнання неправомірними дій та рішень державного виконавця.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлених ним обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й належної їх оцінки судом. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник