Справа № 219/3184/17
Провадження № 2/219/26/2019
15.04.2019 року
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Радченко Л.А.,
за участю секретарів - Бібік Н.М., Дубаніної О.В., Лосинської І.М.,
представника позивача за первісним позовом та представник відповідача за
зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмута цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, та за зустріним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Бахмут-Вода» про визнання нікчемною та не дійсною довідки № 46077 про забезпечність комунальними послугами,
Позивач за первісним позовом КП «Бахмут-Вода» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1666,89 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2013 року по 31.12.2016 року, мотивуючи тим, що відповідач в порушення Законом України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, якою затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, ст.ст.160, 162 ЖК України, своєчасно не сплачує за послуги водопостачання та водовідведення, у зв,язку з чим, утворилась заборгованість в сумі 1666,89грн.
17.08.2017 року відповідач подав до суду зустрічний позов, у якому просить визнати нікчемною та недійсною довідку № 46077 про забезпеченість комунальними послугами (відповідь на запит УПСЗН Бахмутської міської ради від 25.05.2017 року). Позов обґрунтовує тим, що КП «Бахмут - Вода» своєї відповіддю від 25.05.2017 року на запит Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради повідомив про наявність заборгованості в сумі 1355,56 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення, що завадило йому отримати субсидію та своєчасно сплатити комунальні послуги.
Ухвалою суду від 05.09.2017 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом КП «Бахмут-Вода» про стягнення з відповідача заборгованості за водопостачання та водовідведення та об'єднане в одне провадження 2/219/2390/2017. Зустрічний позов відповідач підтримав та просив його задовольнити, вважаючи, що надання довідки про наявність заборгованості за споживання послуг з водопостачання та водовідведення не дозволили йому отримати субсидію, тобто має юридичні наслідки.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічим позовом підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні на підставах, викладених у позові та з урахуванням доказів, наданих в обґрунтування вимог. Проти зустрічного позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свідок - бухгалтер служби реалізації КП « Бахмут-Вода» ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що саме нею була підготовлена роздруківка по особовому рахунку № 30686 споживача послуг з водопостачання і водовідведення ОСОБА_4 в м.Бахмут вул. Некрасова,42/5 ( т.1 а.с. 101-111) на підставі бази данних, з урахуванням кількості осіб, пільг та оплати за надані послуги.
Свідок контролер КП « Бахмут-Вода» ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що саме нею був складений акт обстеження водомірного вузлу від 22.12.2016р. за адресою : м.Бахмут, вул. Некрасова,42/5, при цьому, під час обстеження було встановлено 485 куб.м, і зазначене внесено до акту, який абонент ОСОБА_2 не підписав, пояснивши, що він після інсульту і не може писати.
Відповідач за персвісним позовом та позивач за зустрічним позовом проти позовних вимог заперечував, зустрічний позов підтримав, та пояснив суду, що позивач безпідставно вніс до суми позову нарахування за квітень-грудень 2013 року, січень 2014 року, березень-липень 2014 року, вересень, жовтень 2014 року, січень, лютий 2015 року та липень-серпень 2016 року, оскільки споживання води за ці періоди не було, тому що відповідач не проживав в квартирі. Також, вважає, що за період лютий-серпень 2014 року та у вересні 2015 року до документів внесені невірні дані, а за липень-вересень 2016 року відповідачу мала бути нарахована субсидія, але чомусь позивач нараховує по 9 куб. метрів та по 4 куб. метри відшкодовується за рахунок держави. Вказує про пропуск строку позовної давності, який просить застосувати, спростовує факт перевірки та показів водоміру 485 куб. м за актом від 22.12.2016р. , та зазначає, що оплату здійснює по показанням лічильника і за спірний період не має заборгованості.
Позивач за первісним позовом подав заперечення на зустрічну позовну заяву, у яких визначає вимоги безпідставними і необгрунтованими та просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що за даними бази обліку по підприємству станом на 25.05.2017 року за особовим рахунком № 30686, відкритим на ім'я ОСОБА_2, на об'єкт водопостачання квартира АДРЕСА_1, нарахування здійснюються за показаннями індивідуального квартирного лічильника зав. № 3165420, прийнятого на абонентний облік 17.09.2015 року, значаться відомості про наявність заборгованості, простроченої понад два місяці в розмірі 1358,56 грн. Будь-яких доказів на підтвердження відсутності заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення позивачем за зустрічним позовом не надано. Також зазначає, що акти обстеження приладів обліку та знімання контрольних показників в квартирі відповідача доводять про спотворення відомостей про фактичні показники приладу обліку, значне заниження показників приладу обліків з відомостями, вказаними у платіжних квитанціях споживача (відповідача) (т.1 арк.с.86-87).
Суд, заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню частково, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з натсупного.
Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 до 16.01.2012 року належала на праві власності ОСОБА_6, відповідно до свідоцтва про право спадкування по закону, яке видане 1-ю Артемівською нотаріальною конторою 01.04.2000 року (запис 1-1758), зареєстровано право 11.05.2000 року (т. 1 арк.с.28,40).
ОСОБА_7 про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 40338212 від 08.05.2015 року ОСОБА_2 08.05.2015 року видано Свідоцтво про право на спадщину № 57425987 після померлої 04.04.2014 року матері ОСОБА_8, яка прийняла спадщину після померлої 16.01.2012 року доньки - ОСОБА_6, але не оформила своїх спадкових справ (т.1 арк.с.41).
Відповідно до ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_2, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято 08.05.2015 року. Загальна площа двокімнатної квартири 50,97 кв. м, у тому числі житлова - 27,95 кв. м (т.1 арк.с.42).
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.07.2016 року (т. 1арк. с.31).
Актом обстеження приладу обліку від 25.08.2017 року контролер служби реалізації ОСОБА_5, в присутності споживача ОСОБА_2, перевірила прилад обліку і вказала 543 м куб., зазначений акт підписаний споживачем ( т.1 арк.с.95).
В обгрунтування своїх заперечень до позовних вимог відповідач надав суду докази оплати вартості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням субсидії: за липень 2017 року 4,15 грн. (показання приладу обліку 489-485), березень 2017 року - 4,15 грн. (показання приладу обліку 469-465), квітень - 4,15 грн. (показання приладів обліку 473-469), січень - 4,15 грн. (показання приладів обліку 461-457), лютий - 4,15 грн. (показання приладів обліку 465-461), грудень 2016 року - 4,15 грн. (показання приладів обліку 457-453), жовтень 2016 року - 4,15 грн. (показання приладу обліку 449-445), листопад 2016 року - 4,15 грн. (показання приладу обліку 453-449), серпень 2016 року -15,79 грн. (показання приладів обліку 441-437), вересень 2016 року - 15,79 грн. (показання приладу обліку 445-441), без зазначення періоду оплати за показання приладу обліку з 426 по 435 сплачено 174,15 грн., за липень 2016 року - 38,70 грн. (показання приладу обліку 437-435), за квітень 2016 року - 154,56 грн. (показання приладу обліку - 422-414), без зазначення періоду оплати -77,40 (показання приладу обліку 426-422), за лютий 2016 року 173,88 грн. (показання приладу обліку 407-398), за березень 2016 року -135,24 грн. (показання приладу обліку - 414-407) (т.1 арк.с.56-65).
ОСОБА_7 роздруківки по особовому рахунку № 30686 споживача послуг з водопостачання і водовідведення ОСОБА_2 АДРЕСА_4 станом на 01.08.2017 року заборгованість за надані послуги становить 1308,61 грн. При цьому з даної роздруківки вбачається, що в період з 18.03.2014 року по 22.08.2014 року, з 17.09.2015 по 30.09.2015 року вартість послуг нараховувалась згідно з нормою водопостачання 0,225 куб. м на добу, з урахуванням пільги 50% відповідно до п.15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (т.1 арк.с.104, 107).
Представник позивача надав суду докази оплати вартості послуг споживачем (платником ОСОБА_6 (померла 16.01.2012 року) : 30.10.2014 року в сумі 163,80 грн. , 19.04.2013 року в сумі 110 грн. (показання лічильника 208-188=20 куб. м), а також сплачені ОСОБА_2 25.03.2015 року за січень - лютий 2015 року 152,88 грн. (показання лічильника 335-321= 14 куб. м); 14.07.2014 року - 66 грн. за червень 2014 року (показання лічильника 301-293=8 куб. м, 15.01.2014 року за листопад 2013 року 100,50 грн. за спожиті послуги за адресою АДРЕСА_5 (т.1 арк.с.114-117).
Рішенням Виконавчого комітету Артемівської міської ради від 10.03.2010 року №71 «Про затвердження норм водопостачання та водовідведення на господарсько-питні потреби у місті Артемівську на 2010-2012 роки, яким затверджено, що у будинках з водопроводом, каналізацією, ванною, з газовими плитами загальна норма споживання води на добу становить 225 л на добу на 1 мешканця (т.1 арк.с.119).
Рішенням Виконавчого комітету Артемівської міської ради від 12.12.2012 року №440 з 01.01.2013 року затверджено норми водопостачання та водовідведення на господарсько-питні потреби у м. Артемівську на 2013-2015 роки, відповідно до якого у будинках з водопроводом, каналізацією, ванною, з газовими плитами загальна норма споживання води на добу становить 225 л на добу на 1 мешканця (т.1 арк.с.124).
Рішенням Виконавчого комітету Артемівського міської ради від 16.12.2015 року № 287 продовжено дію норм водопостачання та водовідведення на господарсько-питні потреби у м. Артемівську на 2016 рік (т.1 арк.с.123).
Рішенням Виконавчого комітету Артемівської міської ради від 16.12.2010 року № 593 встановлено, що тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються населенню КП «Бахмут-Вода» становлять - водопостачання 5,64 грн. з ПДВ за 1 куб. м води, водовідведення - 5,28 грн. з ПДВ за 1 куб. м стоків. Оплата населенням послуг водопостачання здійснюється : при наявності приладів обліку - за фактичний обсяг спожитої води; при відсутності приладів обліку - за нормами споживання, які затверджені рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради (т.1 арк.с.127-129).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.06.2015 року № 1718 з 01.07.2015 року Комунальному підприємству «Бахмут - Вода» встановлено тарифи на централізоване водопостачання на централізоване водопостачання - 7,38 за 1 куб. м (без ПДВ), на централізоване водовідведення - 5,61 грн. за 1 куб. м (без ПДВ) (арк. с.131), тобто 15,588 грн. за 1 куб. м всього (з ПДВ).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 10.12.2015 року № 2947 з 01.01.2016 року Комунальному підприємству «Бахмут - Вода» встановлено тарифи на централізоване водопостачання на централізоване водопостачання - 10,79 за 1 куб. м (без ПДВ), на централізоване водовідведення - 5,31 грн. за 1 куб. м (без ПДВ) (т.1 арк. с.133-134).
Постановою НКРЕКП «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015 року № 2868» від 21.07.2016 року № 1285, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 09.08.2016 року за № 1111/29241 комунальному підприємству «Бахмут -Вода» встановлено тариф на послугу з централізованого постачання холодної води -13,42 грн. га 1 куб. м з податком на додану вартість, тариф на послугу з централізованого водовідведення -8,45 грн. за 1 куб. м (з податком на додану вартість) (т.1 арк.с.135-136).
23.01.2018 року відповідач надав суду альтернативний розрахунок вартості спожитих послуг ( т.1 арк.с. 188-191) , відповідно до якого дані про початкові та кінцеві показання приладу обліку водоспоживання за спірний період відповідають даним, зазначеним у відомості позивача ( т.1 арк.с.74). Так, відповідач вказує, що за квітень-липень 2014 року спожито 11 куб. м (кінцеві та попередні показання 308-297), за серпень - листопад 2014 року спожито 10 куб. м води (кінцеві та попередні показання 318-308), в грудні 2014 року 4 куб. м (кінцеві та попередні показання 322-318).
Також, в альтернативному розрахунку відповідач вказує, що в лютому 2016 року ним спожито 6 куб. м із зазначенням кінцевих та попередніх показань 397-391. Однак, з квитанції на оплату (т.1 арк.с.63) вбачається, що відповідач за лютий 2016 року сплатив 173,88 грн. за 9 куб. м спожитої води (показання 407-398); за березень 2016 року згідно альтернативного розрахунку відповідачем спожито 12 куб. м, тоді як в матеріалах справи є квитанція про оплату вартості спожитої води за березень 2016 року в розмірі 135,24 грн. за 7 куб. м спожитої води (показання 414-407, т.1 арк.с.63); за квітень 2016 року - згідно альтернативного розрахунку відповідачем спожито 6 куб. м (показання -420-414), тоді як в матеріалах справи міститься квитанція про оплату 154,56 грн. за 8 куб. м води (показання 422-414); за травень - грудень 2016 року з альтернативного розрахунку вбачається, що відповідачем спожито 35 куб. м, згідно з квитанціями також 35 куб. м (т.1 арк. с. 58-61), співпадають показання приладу обліку з 422 по 457 куб. м.
Відповідач вважає, що суд не повинен розглядати позовні вимоги за межами позовної давності, а саме до 23.03.2014 року, оскільки позивачем оформлено позов до суду 23.03.2017 року, і , на його думку, саме з таких міркувань виходив суд при винесенні ухвали про видачу судового наказу 2н-00094-2017. Суд розглядає дану заяву як заяву про застосування строку позовної давності згідно ч.3 ст.267 ЦК України.
Судом встановлено, що ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 06.02.2017 року у справі № 219/767/17 провадження 2-н/219/94/2017 відмовлено КП «Бахмут-Вода» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 1666,89 грн. за період з 01.04.2013 року по 31.12.2016 року (арк.с.6). Заява надійшла до суду 03.02.2017 року.
Відповідно до акту обстеження приладу обліку по рахунку 30686, складеного представником КП «Бахмут-Вода» контролером служби реалізації ОСОБА_9 в присутності споживача ОСОБА_2 (відповідача у справі) 24.10.2017 року, прилад обліку встановлений за технічних норм, пломбувальний матеріал без пошкоджень, опломбування не порушено, додаткові засоби захисту не мають ознак застосування магнітного поля. Показання лічильника 00544 куб. м.
ОСОБА_7 повідомлення про призначення субсидій на житлово-комунальні послуги до особової справи 46077 ОСОБА_2 06.10.2017 року призначено субсидію з травня 2017 року по квітень 2018 року включно, розраховано субсидію на 5 місяців ( з травня 2017 року по вересень 2017 року) включно щомісячно в сумі 350,13 грн., у тому числі по особовому рахунку 30686 за воду в кількості 4 куб. м - 74,20 грн. (т.1 арк. с. 152).
Суд не приймає до уваги квитанції № 0.0.865428030.2 від 08.10.2017 року про сплату від імені ОСОБА_6 (померлої в 2012 році) за період оплати - липень 2017 року (показання лічильника 473-693) в сумі 67,80 грн. та № 0.0.877385753.1 від 24.10.2017 року в сумі 13,28 грн. (показання лічильника 505-501), оскільки квитанції містять дані період оплати поза межами позовних вимог та в квитанція вказано платника ОСОБА_6 (померлу особу) .
З квитанцій (сплачено від імені ОСОБА_6 - померла 16.01.2012 року) від 14.08.2012 року, 13.09.2012 року, 23.10.2012 року, 15.11.2012 року, 19.01.2013 року вбачається про оплату спожитих послуг за показаннями лічильника з 00120 куб. м по 00148 куб. м., тобто за 28 куб. м сплачено 153,60 грн. (50 % вартості) (т.1 арк. с. 154), а також за споживання води в кількості 40 куб. м (по 20 куб. м) відповідно 19.02.2013 року та 19.04.2013 року по 110 грн. кожного місяця (т.1 арк.с.155).
За даними автоматизованої бази обліку та оплати «Населення» КП «Бахмут-Вода» з 01.07.2012 року за адресою АДРЕСА_6 рахувалася одна особа, з інвалідністю, з 21.09.2015 року - зміна власника, особовий рахунок 30686 - відкритий 01.0.2008 року, договору на надання послуг немає, дільниця № 5, контролер ОСОБА_10 (т.1 арк. с. 168).
ОСОБА_7 ОСОБА_11 про надання субсидій № 046077 від 18.10.2016 року рішенням комісії на площу 50,97 кв. м АДРЕСА_7 ОСОБА_2 (відповідачу) призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на 9 місяців, з серпня 2016 року по квітень 2017 року щомісячно в сумі 292,92 грн. , у тому числі КП «Бахмут-Вода» - 61,49 грн. за 4 куб. м, обов'язкова оплата 15,79 грн. (арк. с.169).
ОСОБА_7 ОСОБА_11 про надання субсидій № 046077 від 18.10.2016 року рішенням комісії на площу 50,97 кв. м АДРЕСА_7 ОСОБА_2 (відповідачу) призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з вересня 2016 року по вересень 2017 року щомісячно в сумі 316,08 грн. , у тому числі КП «Бахмут-Вода» 71,69 грн. за 4 куб. м та припинено з 01.10.2016 року до наступного звертання, обов'язкова оплата 15,79 грн. (т.1 арк. с.170).
ОСОБА_7 ОСОБА_11 про надання субсидій № 046077 від 18.10.2016 року рішенням комісії на площу 50,97 кв. м АДРЕСА_7 ОСОБА_2 (відповідачу) призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня 2016 року по квітень 2017 року включно щомісячно в сумі 1511,14 грн. , у тому числі КП «Бахмут-Вода» - 83,33 грн. за 4 куб. м, обов'язкова оплата 4,15 грн. (т. арк. с.171).
ОСОБА_11, також підтверджуються листом Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 08.02.2018 року за вих. № Б-98 (т.1 арк.с.230).
З наданих суду квитанцій вбачається, що відповідач дотримувався обов'язкової оплати вартості спожитих послуг за водопостачання води та водовідведення в період серпень 2016 року (сплачено 15,79 грн. , т.1 арк.с.60), вересень 2016 року (сплачено 15,79 грн., т.1 арк. с. 60), жовтень-грудень 2016 року по 4,15 грн. щомісячної оплати ( т.1 арк. с.58,59).
ОСОБА_7 акту від 18.02.2014 року , складеного контролером підприємства позивача ОСОБА_12 за участю ОСОБА_8 (матері відповідача, спадкоємця за законом після померлої ОСОБА_6В.), показання приладу обліку води № 3165420 становлять 00294 куб. м (т.1 арк. с. 218), що не заперечувалося в судовому засіданні відповідачем.
14.09.2015 року представником підприємства позивача слюсарем-сантехніком ОСОБА_13 знято пломбу з лічильника води № 3165420 в квартирі АДРЕСА_8, власником якої є ОСОБА_2 Акт підписано обома сторонами, показання на момент зняття пломби становлять 0370 куб.м , та в судовому засіданні цей факт не оспорювався (т.1 арк. с. 199).
17.09.2015 року представником підприємства позивача ОСОБА_14 за участю власника квартири ОСОБА_2 складено акт прийому в експлуатацію засобів обліку холодної води СК 3165420 R з показаннями приладу на день прийому - 370 куб. м. Акт споживачем (відповідачем) підписано без застережень (т.1 арк.с.198).
ОСОБА_7 альтернативного розрахунку об'ємів споживання , наданого стороною позивача, по особовому рахунку 30686 за адресою: АДРЕСА_9 в період з вересня 2015 року по грудень 2015 року розрахункові показання водолічильника становлять 396 куб. м, за період з січня 2016 року по грудень 2016 року - 485 куб. м (арк.с.205).
ОСОБА_7 Довідки про склад сім'ї , виданої виконкомом Артемівської міської ради 24.10.2013 року № 14, по вул. Некрасова, 42/5 зареєстрована ОСОБА_8 (арк.с.220).
За даними по особовому рахунку 30686 заборгованість станом на 01.02.2014 року становить 664,09 грн., в січні 2014 року за показаннями приладів обліку споживачем вода не споживалася, 18.02.2014 року актом зафіксовано показання приладу обліку - 000294 куб. м (т.2 арк.с.19, 26, 29,34 , т.1 арк.с.74, 218 ).
Станом на 11.04.2018 року показання лічильника становлять 550 куб. м, що підтверджується актом № 30686 приймання до експлуатації приладу обліку холодної води з додатковими засобами захисту, складеного представником комунального підприємства «Бахмут-Вода» контролером ОСОБА_10 та підписаного ОСОБА_2 (т.2 арк.с.42 ).
З наданих суду доказів вбачається, що в період з лютого 2014 року по грудень 2016 року включно (в межах позовних вимог та строку позовної давності з урахуванням дати подання заяви по видачу судового наказу 03.02.2017 року) позивачем нараховано до сплати 3498,56 грн. (том 1 арк.с.74,75) за показання приладу обліку з 292 по 485 куб. м, тобто за 193 куб. м згідно з тарифами , встановленими чинним законодавством України. При цьому в грудні 2016 року позивачем нараховано вартість наданих послуг відповідачу за 32 куб. м за показаннями з 453 куб. м по 485 куб.м.
Однак, оскільки акт обстеження водомірного вузла від 22.12.2016 року не підписаний відповідачем, яким заперечується такий факт обстеження, тому, позивачем не доведено факту споживання саме такої кількості води. За вказаних обставин, суд вважає, що за вказаний період має бути нараховано для оплати 2886,40 грн. (у тому числі за грудень 2016 року - 4 куб. м).
За вказаний період оплачено відповідачем 2050,11 грн., субсидія нарахована в сумі 383,17 грн. За виключенням пільгових нарахувань в лютому-квітні 2014 року в сумі 54,37 грн. та враховуючи дані відповідача про споживання води у кількості 4 куб. м за показаннями приладу обліку за грудень 2016 року 457-453, то станом на 01.01.2017 року заборгованість відповідача складає 398,75грн. (2886,40 грн. - 2050,11 грн. -383,17грн. -54,37 грн.)
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК (редакції 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження, у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частиною 3статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 року (в редакції чинній на час спірних правовідносин) споживачі питної води зобов'язані , зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до п.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (надалі Правила), зі змінами та доповненнями чинними на час спірних правовідносин, централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо - будинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо- будинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
ОСОБА_7 з п.п.10, 17 та 18 Правил оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.
ОСОБА_7 зі ст. 68 ЖК України, наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а наймач зобов'язаний своєчасно щомісяця вносити плату за комунальні послуги.
В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, виплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор від боржника має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
ОСОБА_7 зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята стаття 1268 ЦК України).
ОСОБА_7 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
При цьому, правило частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно дост.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Нормами ст. 263 ЦК України передбачені випадки зупинення перебігу позовної давності.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ОСОБА_7 із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово - комунальні - послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначені обов'язки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово - комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок власника та наймача (орендаря) квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.
Необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право споживача таких послуг.
Крім цього, відповідно до змісту зазначених положень Закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі відмови від користування такими послугами, а не через непогодження сторонами умов такого договору. В разі несплати за надані послуги заінтересована сторона вправі звернутися до суду за захистом своїх прав, незалежно від того чи існує між ними письмовий договір про надання цих послуг.
Із вчинених взаємних конклюдентних дій вбачається, що між сторонами за спірний період склалися фактичні договірні відносини з надання житлово-комунальних послуг за водопостачання та водовідведення на умовах, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 року за № 630, у зв'язку із цим у сторін виникли взаємні права та обов'язки, які притаманні договірним. Докази щодо звернення відповідача в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі - це правовідносини між виконавцем послуг та споживачами послуг.
Таким чином, суд, встановивши, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 фактично користується послугами з водопостачання (водовідведення), частково сплачував послуги водопостачання за спірний період, чим підтверджував та погоджувався на встановлені взаємовідносини між сторонами, дійшов висновку, що між сторонами існують фактичні правовідносини з надання житлово-комунальних послуг за водопостачання та водовідведення, а відсутність письмових договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надання житлово-комунальних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 302/1315/14-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 757/10888/14-ц, Верховного Суду України від 27 січня 2016 року в справі № 6-2864цс15.
Відповідно до частини першої статті 1297, статті 1299 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, є обов'язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, суд дійшов висновку про те, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов'язки спадкодавця. Тому, незалежно від того, що відповідач зареєстрований в квартирі 12.07.2016 року, він має належним чином утримувати майно, що ним успадковане та належить йому на праві власності з вересня 2015 року.
Враховуючи заявлене відповідачем за первісним позовом клопотання щодо застосування строку позовної давності, суд вбачає підстави для застосування строку позовної давності виходячи з такого.
Статтею 264 ЦК України регламентовані умови переривання перебігу позовної давності. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Частина 3ст. 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частина 4 вищевказаної статті зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів.
Враховуючи те, що судовий захист прав позивача про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг відповідно до вимог ЦПК України 2004 року міг бути реалізований як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України 2004 року, перериває перебіг строку позовної давності.
У справі № 6-1763цс16 Верховним Судом України 24 травня 2017 року викладено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України (2004 року). Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 04.04.2017 року з позовною заявою, а до цього своє право на звернення він реалізував, подавши 03.02.2017 року заяву про видачу судового наказу про стягнення боргу за послуги. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 06.02.2017 року у справі № 219/767/17 провадження 2-н/219/94/2017 відмовлено КП «Бахмут-Вода» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 1666,89 грн. за період з 01.04.2013 року по 31.12.2016 року.
Враховуючи те, що з позовною заявою про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01.04.2013 року по 31.12.2016 року позивач звернувся до суду 04.04.2017 року, а із заявою про видачу судового наказу - 03.02.2017 року, тому суд вбачає підстави для застосування строку позовної давності, оскільки загальний трирічний строк позовної давності станом на момент звернення позивача до суду сплинув за період з 01.04.2013 року по 02.02.2014 року.
За вищенаведених обставин, на підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, між відповідачем і позивачем існували фактичні договірні відносини, у зв'язку з чим позов про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 03.02.2014р. по 31.12.2016 року є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково в сумі 398,75 грн.
В решті позовних вимог КП „Компанія Вода Донбасу" в сумі 1268,14 грн. необхідно відмовити.
Надані позивачем альтернавні розрахунки не доводять наявність у позивача заборгованості за спірний період саме у розмірі 1666,89 грн., так як і надані відповідачем рахунки щодо оплати наданих послуг за межами спірного періоду не спростовують наявність у відповідача заборгованості за період з 03.02.2014р. по 31.12.2016 року в сумі 398,75 грн.
Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
ОСОБА_7 ОСОБА_11 про надання субсидій № 046077 від 18.10.2016 року рішенням комісії на площу 50,97 кв. м АДРЕСА_7 ОСОБА_2 (відповідачу) призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня 2016 року по квітень 2017 року включно щомісячно в сумі 1511,14 грн. , у тому числі КП «Бахмут-Вода» - 83,33 грн. за 4 куб. м, обов'язкова оплата 4,15 грн. (арк. с.171).
ОСОБА_11 також підтверджуються листом Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 08.02.2018 року за ви. № Б-98 (арк.с.230).
З наданих суду квитанцій вбачається, що відповідач дотримувався обов'язкової оплати вартості спожитих послуг за водопостачання води та водовідведення в період серпень 2016 року (сплачено 15,79 грн., т.1 арк.с.60), вересень 2016 року (сплачено 15,79 грн., т.1 арк. с. 60), жовтень-грудень 2016 року по 4,15 грн. щомісячної оплати т.1 (арк. с.58,59).
Відповідач вказує, що саме згідно наданої позивачем довідки № 46077 про забезпеченість комунальними послугами, УПСЗН відмовило у наданні субсидії та позбавило відповідача права на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст. 5 ЦПК України в редакції 2017 року, що діє з 15.12.2017 року).
Передбачені ст. ст. 12 і 13ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
ОСОБА_7 ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними, які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
ОСОБА_7 зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
У відповідності до ст. 20 цього Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
ОСОБА_7 п. 4 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу.
Відповідно до п. 13 Положення, для нарахування субсидії можуть використовуватися відомості про доходи та розміри платежів у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від ДФС, Пенсійного фонду України, центрів зайнятості, фондів соціального страхування, виконавчої служби, житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, організацій, що надають житлово-комунальні послуги та здійснюють нарахування плати за житлово-комунальні послуги за договорами з підприємствами (інформаційно-обчислювальні центри, розрахункові центри, центри нарахування плати за житлово-комунальні послуги тощо).
ОСОБА_7 з п.14 Положення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону, але не більше ніж на 12 місяців, і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.
Також, даним пунктом передбачено, що після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді (крім орендарів житлового приміщення, осіб, яким субсидія була призначена за зареєстрованим місцем перебування, та осіб, які звертаються за субсидією на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива).
Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (не призначення) субсидії та інформують про прийняте рішення громадян. У разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, загальна сума якої перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу.
Якщо протягом двох місяців з дати інформування про не призначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору. Зазначений строк може бути продовжений на підставі рішення районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради або комісії, яка ними утворюється, за наявності поважних причин. Вказане положення набуло чинності 01.05.2017 року.
Пунктом 15 цього Положення передбачено, що громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. Сума субсидії, яку структурними підрозділами з питань соціального захисту населення було переказано на рахунки підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг для оплати їх вартості в розмірі соціальних нормативів і яка не використана домогосподарством внаслідок економії споживання послуг, зараховується підприємством - виробником/виконавцем як оплата послуг, у тому числі обов'язкової частки платежу домогосподарства, на наступні розрахункові періоди.
Розпорядженням голови Донецької ОДА від 16.05.2017 № 497 “Про затвердження форм довідок про забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами” з метою забезпечення надання населенню субсидій для вiдшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рiдкого пiчного побутового палива, відповідно до пункту 13 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (із змінами та доповненнями) затверджено форми довідок про забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед КП «Бахмут - Вода» за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 03.02.2014р. по 31.12.2016 року становлять 398,75 грн. ( із застосуванням строку позовної давності).
Таким чином, надаючи довідку про наявність заборгованості більше ніж 340 грн. порушення з боку позивача КП «Бахмут- Вода» щодо надання інформації до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про заборгованість відповідача для отримання останнім субсидії відсутні.
Відповідачем заявлено позов про визнання нікчемною та недійсною довідки № 46077 про забезпеченість комунальними послугами (відповідь на запит УПСЗН Бахмутської міської ради від 25.05.2017 року).
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини.
З урахуванням викладеного вище, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявляючи позов про визнання нікчемною та недійсною довідки про забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами до УПСЗН позивачем не вірно обраний спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів, при цьому, надаючи довідку № 46077 про забезпеченість комунальними послугами , відповідач за зустрічим позовом діяв у спосіб, передбачений законом, тому суд приходить до висновку про відмову відповідачеві в задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 99 ЦПК України (чинного на час подання заяви про видачу судового наказу та позовної заяви, на час спірних правовідносин) за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру позивач повинен був сплатити 1,5 відсотки цини позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2017 року становить 1600 грн. Позивачем сплачено платіжними дорученнями №№ 3985 від 13.10.2016 року та 5467 від 30.01.2017 року відповідно 689 грн. та 911 грн., тобто 1600 грн. Тому, доводи відповідача, що позивачем не повністю сплачено судовий збір і суд не повинен був приймати платіжне доручення для видачу судового наказу, є помилковими.
ОСОБА_7 п.36 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вбачається, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Враховуючи вищевказані положення ЦПК України, а також роз'яснення постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 382,75 гривень (398,75*1600/1666,89 грн.), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Решту судового збору в сумі 1217,25 гривень слід залишити за позивачем.
Зустрічний позов подано ОСОБА_2 як споживачем послуг. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Керуючись ст.ст. 4,6,7,8,10,12,19,42,76,141,258,265,280,281 ЦПК України, ст.ст.67,68, 160,162 ЖК України, ст.ст. 509, 510, 526 ЦК України, ст.ст.20,32 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Бахмут-Вода» (місце знаходження: м.Бахмут, Донецька область, вул..Корсунського,1, ЄДРПОУ 35298787) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: м.Бахмут, Донецька область, вул.Некрасова,42/5, паспорт серії ВЕ 794884, виданий 21.06.2002р. Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області) про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення - задовольнити частово.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства „Бахмут-Вода” заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2013р. по 31.12.2016 р. в сумі 398,75 грн., а також, судовий збір в сумі 382,72 грн.
В решті позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Бахмут-Вода» заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 1268,14 грн. - відмовити.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 (місце реєстрації: м.Бахмут, Донецька область, вул.Некрасова.,42/5, паспорт серії ВЕ 794884, виданий 21.06.2002р. Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області) до Комунального підприємства «Бахмут-Вода» (місце знаходження: м.Бахмут, Донецька область, вул.Корсунського,1, ЄДРПОУ 35298787) про визнання нікчемною та не дійсною довідки № 46077 про забезпечність комунальними послугами- відмовити повністю.
Повне судове рішення складено 25.04.2019 р.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.А.Радченко