Справа № 161/18443/18
Провадження № 2/161/305/19
22 квітня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів
16.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, про стягнення аліментів, визначення місця проживання малолітньої дитини, на обґрунтування якого вказала, що 09.04.2010 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, у якому в них 02.07.2010 року народилася спільна дитина - донька ОСОБА_4. З середини 2016 році вони з ОСОБА_3 фактично припинили подружні стосунки, а з літа 2017 року почали проживати окремо. Після припинення шлюбних відносин їх дитина ОСОБА_4 залишилась проживати з нею. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.05.2017 року їх шлюб з відповідачем було розірвано. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин, ОСОБА_3 підтримує доньку матеріально, однак коштів, які він надає, є недостатньо для належного забезпечення їх дитини, тому в значно більшій мірі донька знаходиться на її утриманні. Зазначила, що її матеріальне становище на даний час є вкрай скрутним, оскільки заробітна плата, яка є єдиним джерелом доходу, становить близько 3800 грн. Таким чином, вона позбавлена можливості одноосібно забезпечити потреби ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у фізичному, розумовому і соціальному розвитку. В свою чергу, зі слів відповідача, останній офіційно не працює, однак займається транспортування автомобілів з-за кордону в Україну, що приносить йому дохід в розмірі близько 22400 грн. на місяць. Крім того, у власності ОСОБА_3 перебуває транспортний засіб та будинок в с. Холопичі Локачинського району. Також вказала, що відповідач не займається вихованням своєї доньки, рідко з нею спілкується, не цікавиться її життям та за наслідком припинення шлюбних відносин, фактично залишив дитину з нею (позивачкою). На підставі викладеного, просить суд визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місце проживання матері (позивачки) та стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання їх спільної доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Понесені судові витрати по справі просить покласти на відповідача.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.04.2019 року позов ОСОБА_1 в частині заявленої позовної вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини було залишено без розгляду (а.с. 66).
Позивачка в судовому засіданні заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання їх спільної дитини підтримала у повному обсязі, із зазначених у позові підстав, просила їх задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача окрім доводів, які викладені у позовній заяві, додатково пояснив, що відповідач є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває, розмір його неофіційного середньомісячного заробітку складає близько 22000 грн. Як відомо стороні позивача, у відповідача на утриманні перебуває ще одна неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 від першого шлюбу, інших утриманців у нього немає. На даний час сторони проживають разом за адресою: м. Луцьк, вул. Дорошенка, 3. Позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина від першого шлюбу, яку він забезпечує у повному обсязі самостійно. Ствердив, що доводи ОСОБА_1 щодо розміру його середньомісячного заробітку, який, як вказує остання становить 22000 грн. є безпідставними, оскільки сума його щомісячного доходу складає близько 4000-5000 грн. Разом з тим, як зазначив, на даний час вони з ОСОБА_1 фактично примирилися, продовжують проживати разом та вести спільний побут, а тому підстав для підтримання стороною позивача даного позову він не вбачає.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.04.2010 року, який 04.05.2017 року було розірвано на підставі заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області (а.с. 12-14).
За час перебування в зареєстрованому шлюбі, у сторін 02.07.2010 року народилася спільна дитина - донька ОСОБА_4. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЕГ № 120884 (а.с. 10).
Як вбачається з довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 34541 від 12.11.2018 року, малолітня ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 (а.с. 11).
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Отже, як встановлено судом, сторони не можуть дійти згоди щодо розміру утримання їх неповнолітнього сина, тобто між ними існує спір з цього питання.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 відповідач є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває, особою з інвалідністю не являється.
На утриманні ОСОБА_3 перебуває неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2, від першого шлюбу. Дана обставина стороною позивачки була визнаною та не оспорювалась.
ОСОБА_3 офіційно не працює, розмір його середньомісячного заробітку (доходу) становить близько 4000-5000 грн. Позивачкою не було надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач отримує щомісячний дохід у більшому розмірі, а ніж вказаний ним в судовому засіданні.
Малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є здоровою, самостійних доходів немає.
Як вбачається з інформації про виконання батьками обов'язків щодо виховання та утримання ОСОБА_4 № 02-05/320 від 08.11.2018 року, остання є ученицею 3-Д класу КЗ «Луцька ЗОШ І-ІІ ступенів № 23 Луцької міської ради». Її мати працює продавцем в Центральному універмазі м. Луцька (а.с. 15).
Згідно наказу КЗ «Луцька ЗОШ І-ІІ ступенів № 23 Луцької міської ради» від 07.09.2018 року № 30-осн., у даному навчальному закладі встановлено щомісячну оплату за навчання з 01.09.2018 року по 30.06.2019 року в розмірі 250 грн. (для учнів третіх - шостих класів ЗОШ) (а.с. 20).
Будь-яких інших доказів, які б спростовували встановлені судом обставини під час розгляду даної справи, сторонами надано не було.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітніх дітей, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на їх утримання.
Частиною 2 ст. 182 СК України, передбачений мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дитини відповідного віку встановлено: з 01.01.2019 року для дітей віком від 6 до 18 років- 2027 грн.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1100 грн. щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття.
Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач здатний сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 16.11.2018 року (а.с. 2), отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
На підставі ст. ст. 180, 181, 182, 184 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3, який народився 13.05.1982 року в м. Луцьк Волинської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1100 (тисяча сто) грн. щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.11.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення у повному обсязі складено 26 квітня 2019 року
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області ОСОБА_5