Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 280/223/17
провадження № 61-11395св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, Більковецька сільська рада Коростишівського району Житомирської області,
третя особа - Відділ Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2017 року у складі головуючого-судді Щербаченко І. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року у складі суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що в порядку спадкування після смерті батьків набула право власності на жилий будинок АДРЕСА_1. З метою оформлення права власності на земельну ділянку, яка розташована за вказаною адресою, звернулася до Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області, рішенням якої від 04 липня 2016 року земельну ділянку передано у власність та надано дозвіл на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 60 га, з яких 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд та 0,35 га для ведення особистого селянського господарства.
При проведенні землевпорядних і геодезичних робіт та обмірів земельних ділянок з'ясувалося, що частина земельної ділянки, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1 площею 1,18 м, по якій здійснюється проїзд до будинку, господарських споруд та городу, а також на ній розташовані ворота та огорожа, незаконно приватизована відповідачем ОСОБА_6
З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення 10 сесії шостого скликання Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 14 листопада 2011 року та скасування державного акта серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданого 18 жовтня 2012 року на ім'я відповідача ОСОБА_5
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконними та скасування рішення сільської акти та виданого на його підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, є безпідставними та недоведеними, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що органом місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення були допущені порушення вимог чинного законодавства, які є підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, а також доказів того, що спірна земельна ділянка у встановленому законом порядку передана ОСОБА_4 у користування або віднесена до земель загального користування та була проїздом до земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року апеляційну скаргуОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили й не надали оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження своїх вимог, не навели мотивів їх відхилення. Не врахували, що під час приватизації суміжної земельної ділянки відповідачем ОСОБА_5 не були враховані існуючи межі та відповідні відстані для можливості проїзду, не перевірено відповідність місця розташування спірної земельної ділянки, оскільки не були встановлені межові знаки, унаслідок чого позивача позбавлено можливості вільно користуватися та обслуговувати свою земельну ділянку.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У травні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Більковецької ради народних депутатів від 07 жовтня 1993 року «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок» передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку розміром 0, 30 га для ведення особистого підсобного господарства та 0, 25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку.
Після смерті ОСОБА_7, спадкоємець ОСОБА_5 06 жовтня 2011 року звернулася до приватного підприємства «Експерт-1» із заявою про розроблення технічної документації та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1
Рішенням Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 14 листопада 2011 року ОСОБА_5 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення державного акта на земельну ділянку площею 0, 2131 га у межах села Більковці для ведення особистого селянського господарства, передано земельну ділянку у власність та дозволено замовити державний акт на право власності на земельну ділянку.
18 жовтня 2012 року ОСОБА_5 отримала державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до акта погодження меж землекористування ОСОБА_5 із суміжними землекористувачами від 06 жовтня 2011 року, межі земельних ділянок були погоджені із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - матір'ю позивача.
Актом про передачу на зберігання власнику земельної ділянки довгострокових межових знаків встановленого зразка посвідчено факт відсутності спірних питань між суміжними власниками землі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_5
05 травня 2016 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Спадщина складається з жилого будинку АДРЕСА_1.
Згідно довідки Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 19 вересня 2016 року за адресою АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 0, 63 га.
Рішенням Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 04 липня 2016 року «Про передачу у приватну власність та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» задоволено заяву ОСОБА_4 та надано їй у приватну власність земельну ділянку орієнтовною площею 0, 60 га, з яких 0, 25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд та 0, 35 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За змістом статті 391 ЦК Українита статті 155 ЗК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 12 ЗК Українивстановлено, що селищні ради у галузі земельних відносин на території селищ розпоряджаються землями територіальних громад, передають земельні ділянки комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб та вирішують інші питання у галузі земельних відносин. Вирішення питань регулювання земельних відносин є виключно компетенцією сільських, селищних, міських рад (пункт 34 статті 26 Закону).
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно з частиною третьою статті 20 ЗК Українипроект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак межі між сторонами погоджено не було.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області про передачу у власність відповідачу ОСОБА_5 земельної ділянки прийнято із дотриманням вимог чинного на той час земельного законодавства, а позивачем не доведено, що діями відповідачів порушені її права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою та чиняться перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що підпис у акті погодження меж не належить її матері ОСОБА_9 є необґрунтованими, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами.
Аргументи заявника про те, що при встановленні меж земельної ділянки ОСОБА_5 не були встановлені межові знаки, спростовуються актом про передачу на зберігання власнику земельної ділянки довгострокових межових знаків встановленого зразка.
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
Г. І. Усик