Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 285/2706/16-ц
провадження № 61-22931св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представник позивача- ОСОБА_4,
відповідач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чайка»,
представник відповідача- Ковальчук Володимир Вікторович,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 квітня 2017 року в складі судді Помогаєва А. В. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2017 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Жигановської О. С., Якухно О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чайка» (далі - ОСББ «Чайка»), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом керуючого справами ОСББ «Чайка»
від 23 серпня 2016 року № 51 її було звільнено з посади паспортиста на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вважала своє звільнення незаконним та безпідставним, оскільки рішення про проведення скорочення штатів повинно прийматися співвласниками ОСББ «Чайка» на загальних зборах. Крім того, керуючий справами ОСББ «Чайка» Сімончук С. В. не обирався на загальних зборах співвласників, умови договору з ним не затверджувались, а тому він не мав повноважень підписувати наказ про її звільнення.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ керуючого справами ОСББ «Чайка» від 23 серпня 2016 року № 51 про її звільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; змінити формулювання причин її звільнення з пункту 1 статті 40 КЗпП України на частину першу статті 38 КЗпП України та вважати її звільненою з посади паспортиста ОСББ «Чайка» за власним бажанням з 02 лютого 2017 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2016 року по 02 лютого 2017 року в розмірі 8 261,72 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 03 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем вимог чинного трудового законодавства під час звільнення працівника у зв'язку із скороченням штату.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У червні 2017 рокуОСОБА_3 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року до Верховного Суду передано дану цивільну справу.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, не звернули уваги на те, що рішення про скорочення штатної посади паспортиста та наказ про звільнення позивача прийняті та підписані неуповноваженою особою ОСББ «Чайка». Вважала, що судами попередніх інстанцій не досліджено фактичних обставин справи у їх сукупності, не проведено повного з'ясування обставин справи та не перевірено їх правового обґрунтування.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У серпні 2017 року ОСББ «Чайка» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що з 30 грудня 2008 року ОСОБА_3 працювала у
ОСББ «Чайка» на посаді паспортиста.
Наказом керуючого ОСББ «Чайка» від 30 березня 2016 року № 15 прийнято рішення про скорочення з 01 червня 2016 року штатної посади паспортиста.
З указаним наказом позивач була ознайомлена під підпис 04 квітня 2016 року.
Письмове попередження про наступне звільнення через два місяця з моменту ознайомлення з наказом отримала 04 квітня 2016 року.
31 березня 2016 року ОСББ «Чайка» подано звітність про заплановане звільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.
Наказом керуючого справами ОСББ «Чайка» від 23 серпня 2016 року № 50 ОСОБА_3 запропоновано переведення на вакантні посади, а саме: двірника, робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків, чистильника димоходів, лежаків та топок. Проте, від переведення ОСОБА_3 на вказані посади відмовилась, про що свідчить її підпис на наказі.
Наказом керуючого справами ОСББ «Чайка» від 23 серпня 2016 року № 51 ОСОБА_3 звільнено з посади паспортистки з 23 серпня 2016 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений він за два місяці про наступне вивільнення.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 10, 60 ЦПК України 2004 року), встановивши, що відповідач як роботодавець виконав свої обов'язки, покладені статтею 49-2 КЗпП України, запропонував усі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціальності позивача, іншу роботу), які існують у ОСББ «Чайка», проте ОСОБА_3 не скористалася та не реалізувала своє право на перевід, дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України здійснено відповідачем із дотриманням вимог трудового законодавства і без порушення трудових прав ОСОБА_3
З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області
від 29 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В.М. Коротун
В.І. Крат
В.П. Курило