Ухвала
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 352/1146/16-ц
провадження № 61-7412 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Моторного (транспортного) страхового бюро України та просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 54 577 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 900 грн витрат на оплату звіту та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Тисменицького районного суду від 20 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 54 577 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 900 грн витрат за проведення автотоварознавчого дослідження. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року - без змін.
У квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 54 577 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 ? 100 = 192 100).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків судом не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ф. Хопта