Справа № 127/4240/19
Провадження 2/127/576/19
15 квітня 2019 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Вінницягаззбут» про зобов'язання здійснити перерахунок оплати за послуги газопостачання, -
ОСОБА_2 позов мотивував тим, що проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Квартира під'єднана до мережі газопостачання.
ОСОБА_3 є учасником бойових дій з 23.06.2015 року і користується пільгами, що передбачені ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З квітня 2015 року по квітень 2016 року позивач отримував субсидію, але з квітня 2016 року субсидія більше не нараховувалась і залишилась тільки пільга - 75% в межах норм споживання природного газу, що були встановлені Постановами Кабінету Міністрів України № 203 та № 204 від 23.03.2016 року.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/2504/18 за позовом ПАТ «Хмельницькгаз» до Кабінету Міністрів України було задоволено позов і скасовано постанову Кабінету Міністрів України «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» від 23.03.2016 року № 203 з моменту її прийняття. Дане рішення було залишено в силі після перегляду справи апеляційною інстанцією, а 28.11.2018 року Касаційним адміністративним судом в складі Верховного Суду прийнято постанову про відмову в задоволенні касаційної скарги та висловлено правову позицію.
Протягом усього часу, що діяла постанова КМУ № 203 позивачу нараховувалось відшкодування в розмірі 75% на споживання природного газу за тим обсягом споживання, що був мінімальним і становив 3.3 куб.м. на 1 особу. Однак, враховуючи те, що дана постанова КМУ визнана незаконною з дня її прийняття, позивач вважає, що має право на перерахунок, відповідно до тих норм споживання, що існували до 23.03.2016 року. Для споживачів, що використовують плиту газову за наявності плити газової та водонагрівача, встановлена норма споживання газу на одну особу на місяць на рівні 18,3 куб.м.
Позивачем наведений розрахунок норм споживання природного газу та відповідного відшкодування (75%) ціни за спожитий газ: з квітня 2016 року по грудень 2018 року при нормі споживання 18,3 куб.м. на місяць (до введення постанови КМУ № 203); норма споживання 3,3 на місяць (за постановою КМУ № 203 від 23.03.2016 року), різниця складає 15 куб.м.
Вартість природного газу: за 2016 рік - 6,957 грн. за куб; за 2017 рік - 6,957 грн. за куб; за 2018 рік (до листопада) - 6,957 грн. за куб; з листопада 2018 року - 8,55 грн. за куб. Таким чином, 75% від ціни на природний газ складе:
-за 9 місяців 2016 року - 939,6 грн. (повна вартість природного газу); 704,7 грн. (75% вартості до відшкодування державою);
-за 2017 рік - 1 252,8 грн. (повна вартість природного газу); 939,6 грн. (75% вартості до відшкодування державою);
-за 2018 рік, 10 місяців + 2 місяці по новій ціні - 1 044 + 256,5 = 1 309,5 грн. (повна вартість природного газу); 981,75 грн. (75% вартості до відшкодування державою). Всього до відшкодування державою - 2 626,05 грн.
Позивач ОСОБА_2 просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок до відшкодування 75% вартості спожитого природного газу державою за період з квітня 2016 року по грудень 2018 року в розмірі 2 626,05 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 позов підтримала відповідно до обставин, викладених в позовній заяві, просила вимоги позивача задоволити у повному обсязі. Пояснила, що ОСОБА_2 є квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1, користується пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, змушений сплачувати 100% вартості спожитого газу, оскільки відповідач не здійснив відповідного перерахунку із встановленою 75% пільгою як учасника бойових дій.
Представник відповідача - ОСОБА_5 надав відзив на позов (а.с. 27-29). Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав та пояснив, що в квартирі позивача встановлений газовий лічильник, а постанова КМУ № 203 від 23.03.2016 року, яка була скасована судом, стосувалась норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газового лічильника. Також просив врахувати, що ТОВ «Вінницягаззбут» не є головним розпорядником бюджетних коштів, не призначає і не відшкодовує пільги та субсидії та не визначає їх розмір, тому не є належним відповідачем у справі. Пільгове та субсидійне відшкодування за отримані комунальні послуги проводиться відповідним розпорядником бюджетних коштів на підставі постанови КМУ № 409 від 06.08.2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», відповідно до якої держава надає пільги і субсидії за умови наявності газової плити в разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та нагрівача в розмірі 9 куб.м. з 01.10.2014 року до 01.05.2016 року, з 01.05.2016 року - 7,1 куб.м., а з 2017 року - 5,4 куб.м. на одну особу на місяць. Тому розрахунок, наведений позивачем, є помилковим та безпідставним. Також представник відповідача просив врахувати, що ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної держаної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання 75% пільги за спожиті комунальні послуги та зобов'язання відповідача нарахувати за квітень-жовтень 2016 року 75% пільгу за спожиті комунальні послуги. 22.02.2018 року Вінницьким окружним адміністративним судом в задоволенні позову відмовлено.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 29.10.2009 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. В квартирі встановлені газові прилади: 2-х контурний котел, плита. Облік споживання газу здійснюється по лічильнику.
Позивач є учасником бойових дій (а.с. 6, 7).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має ряд пільг, зокрема, право на 75-процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання; на першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту. Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Відповідно до фінансового стану по абоненту ОСОБА_2 (рахунок № НОМЕР_1) при нарахуванні позивачу плати за газопостачання враховуються 75% пільга як учаснику бойових дій (а.с. 53).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_2 зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» втратила чинність на підставі рішення суду, тому він має право на 75% пільгу при обсязі споживання, що існував до 23.03.2016 року, тобто 18,3 куб.м. на 1 особу.
Суд вважає, що таке твердження позивача є помилковим.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 року у справі № 826/2507/18, Постанова КМУ № 203 від 23.03.2016 року «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та п. 1 Переліку постанов КМУ, що втратили чинність, затверджених постановою КМУ від 23.03.2016 року № 204, визнано такими, що втратили чинність.
Проте, скасування судом вказаних нормативних актів, не впливає на визначення соціальної норми споживання природного газу для проведення пільгового відшкодування, зокрема що стосується позивача, оскільки фіксація споживання позивачем природного газу здійснюється засобом обліку, встановленим у його помешканні.
Постановою Кабінету Міністрів України № 409 від 06.08.2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (із змінами і доповненнями) установлені соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком. Для користування послугами з газопостачання за умови наявності газової плити в разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача з 01.10.2014 року до 01.05.2016 року держава надала пільгу - 9 куб.м. на одну особу на місяць, з 01.05.2016 р. - 7,1 куб.м., з 18.08.2017 року - 5,4 куб.м. на одну особу на місяць.
Розрахунок соціальної норми для ОСОБА_2 при призначенні пільги учасника бойових дій у відповідні періоди здійснювався з розрахунку на одну особу, що також підтверджено випискою з фінансового стану по особовому рахунку ОСОБА_2 № 0100197 з відображенням щомісячних нарахувань, оплатами, проведеними позивачем, обсягами спожитого газу, сумами субсидійних та пільгових відшкодувань за спірний період.
Тому твердження позивача щодо обрахунку норми споживання природного газу на одну особу на місяць на рівні 18,3 куб.м. є помилковим і таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Крім того, суд приймає до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаззбут» (ЄДРПОУ 39593306) здійснює ліцензовану діяльність із постачання природного газу, газу (метану) вугільних водосховищ за регульованим тарифом на території м. Вінниці та Вінницької області на підставі ліцензії № 1588 від 21.05.2015 року, виданої Національною комісіє, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», ТОВ «Вінницягаззбут» по відношенню до побутового споживача є розподільником, оператором газорозподільної мережі. Споживачами природного газу є фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю являється постачальником природного газу із спеціальними обов'язками щодо постачання природного газу побутовим споживачам на території м. Вінниці та Вінницької області.
Згідно ліцензії та статуту підприємства, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаззбут» не є головним розпорядником бюджетних коштів, не призначає, не відшкодовує пільги та субсидії, не визначає їх розмір, тому позовна вимога про «зобов'язання відповідача здійснити перерахунок до відшкодування 75% вартості спожитого природного газу державою за період з квітня 2016 року по грудень 2018 року в розмірі 2 626,05 грн.» не може бути задоволена, оскільки пред'явлена до товариства, що не визначає розмір пільг і субсидій споживачам і не є розпорядником бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Враховуючи наведені обставини, норми закону, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_2 не довів, що його права порушені відповідачем і підлягають захисту в обраний ним спосіб, тому є суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи пільги, встановлені Законом України «Про судовий збір», які має позивач, як учасник бойових дій, судовий збір слід залишити за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Вінницягаззбут» про зобов'язання здійснити перерахунок оплати за послуги газопостачання - відмовити.
Судовий збір залишити за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).
Повне судове рішення складене 25.04.2019 року.
Суддя: