Справа № 219/2080/19
2-а/219/56/2019
24 квітня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Погрібної Н.М., за участю секретаря судового засідання Мирошниченко О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора СРПП Бахмутського ВП ГУ Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2, серії ДП018 № 354297 від 16.02.2019 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.02.2019 року близько 21.40 години він рухався на автомобілі ВАЗ 211540-120-20, реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул.Миру м.Бахмут Донецької області, звернув на вул.Свободи м.Бахмут Донецької області, потім звернув на вул. Незалежності м.Бахмут Донецької області. Періодично дивлячись у скло заднього бачення, він звернув увагу, що протягом 10- 15 хвилин за ним рухався патрульний автомобіль білого кольору, який не вчиняв жодних дій, передбачених діючим законодавством для зупинки його автомобіля. На дорозі по вул. Незалежності (неподалік будинку №65) м.Бахмут Донецької області він здійснив зупинку свого транспортного засобу, заглушив двигун, з метою збереження заряду акумулятора автомобіля, вимкнув ближнє світло фар, залишивши світити лише протитуманні фари для забезпечення видимості автомобіля на дорозі під час зупинки. Слідом за ним зупинився й патрульний автомобіль, який рухався за ним. До позивача звернувся інспектор і запитав чому він не зупинився раніше, на що він пояснив, що не мав необхідності здійснювати зупинку раніше, а будь-яких заходів, передбачених чинним законодавством для примусової зупинки автомобіля, з боку поліцейських не вживалось. Потім поліцейський СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 з іншим співробітником поліції здійснив огляд його автомобіля та повідомив, що ним було порушено Правила дорожнього руху у зв'язку з тим, що він рухався із вимкненими фарами ближнього світла, на що позивач повідомив, що рухався із включеними фарами ближнього світла та протитуманними фарами, а виключив фари ближнього світла лише після повної зупинки автомобіля. Однак, відповідач проігнорував пояснення та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.02.2019 року, серія ДП018 № 354297 за порушення ч.2 ст.122 КУпАП без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також позивач зазначив, що відповідач не міг бачити чи були у нього включені фари ближнього світла. Зі змістом постанови він не згоден, вважає її незаконною та необгрунтованою, а дії інспектора протиправними з наступних підстав, а саме інспектор не мав право виносити постанову на місті зупинки автомобілю, повинен був це здійснити в приміщенні управління поліції, з розглядом клопотань, роз'ясненням прав та наданням можливості скористатись правовою допомогою; при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення інспектором не було роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, також інспектором не було з'ясовано, чи наявний факт вчинення адміністративного правопорушення, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.02.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, призначений судовий розгляд.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, від нього до суду надійшла заява, згідно якої він просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач - поліцейський СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.
Відповідно до положень ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою поліцейського СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 ДП018 № 354297 від 16.02.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
У постанові вказано, що 16.02.2019 року о 21.50 годині ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 211540-120-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Незалежності м.Бахмут Донецької області, не увімкнув фари ближнього світла, рухався з ввімкнутими протитуманними фарами, чим порушив п.19.1 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним з принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість врахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. У разі відсутності в постанові посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначених ст.251 КУпАП), які, у відповідності до статті 252 цього Кодексу, повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів у подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач категорично заперечує свою вину в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, при цьому, дані твердження позивача жодним чином не спростовуються.
Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних доказів, які б підтверджували правомірність винесеної ним 16.02.2019 року постанови серії ДП018 № 354297, суду не надав, а також, не подав і відзиву на позов, що судом відповідно до ч. 4ст. 159 КАС України кваліфікується як визнання позову.
Крім того, статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Окрім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст.ст.245,252,280,283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сама по собі одна лише постанова в справі про адміністративне правопорушення, коли позивач категорично заперечує не лише свою вину, а і розгляд такого правопорушення за його участю, та при відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення позивачем даного правопорушення, не є беззаперечним доказом того, що позивач ОСОБА_1 дійсно скоїв правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
За таких обставин суд вважає, що вина позивача в скоєнні правопорушення, яке передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП не доведена, а тому, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 19, 20,77, 90, 229, 242, 246, 250, 286КАС України суд,-
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову поліцейського СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 серії ДП018 № 354297 від 16.02.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Погрібна