Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 445/1476/17
провадження № 61-35948св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Крата В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач 1 - ОСОБА_1,
позивач 2 - ОСОБА_2,
представник позивача 1 та позивача 2 - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
третя особа - Служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Золочівського районного суду Львівської області у складі судді Кіпчарського О. М. від 14 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. від 26 березня 2018 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з указаним позовом до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, у якому просили визначити способи їх участі у вихованні онуки ОСОБА_7, встановивши спілкування та спільний відпочинок два рази в місяць, протягом вихідних днів підряд - суботи та неділі з 18.00 год. п'ятниці по 21.00 год. неділі з відвідуванням їх місця проживання, а також зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їм перешкод у спілкуванні та спільному відпочинку з онукою ОСОБА_7
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 являються дідом та бабою неповнолітньої онуки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачі вказували, що їхній син ОСОБА_8, який є батьком неповнолітньої ОСОБА_7, постійно проживає за межами території України, а онука проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 у м. Золочеві Львівської області. Посилаючись на те, що позивачі бажають приймати участь у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_7, однак відповідач чинить їм у цьому перешкоди та не дає можливості безперешкодно бачитись з онукою, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні онуки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання їм можливості безперешкодно бачитись, спілкуватись та спільно проводити час з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності її матері ОСОБА_4 чи будь-якої іншої особи, кожної першої суботи календарного місяця у період з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин та кожної третьої неділі календарного місяця в період з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, поза межами місця постійного проживання неповнолітньої ОСОБА_7Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні та спільному проведенні часу з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що баба та дід є родичами дитини, а батьки, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом своїх прав щодо виховання онуків.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області у від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Золочівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 445/1476/17 із Золочівського районного суду Львівської області.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, про визначення способу участі у вихованні внуки, призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачами не було доведено факту неможливості реалізації ними передбачених статтею 257 СК України прав на спілкування та участь у вихованні онуки; судами попередніх інстанцій не враховано, що для розгляду заявлених позовних вимог відповідно до вимог часини п'ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування повинен надати письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась ОСОБА_7, батьками якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_9
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються дідом та бабою неповнолітньої онуки ОСОБА_7
Син позивачів ОСОБА_8, який є батьком неповнолітньої ОСОБА_7, постійно проживає за межами території України, а онука проживає разом із своєю матір'ю ОСОБА_4 у м. Золочеві Львівської області.
З часу перебування сина за межами України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені можливості вільно спілкуватись без часового обмеження з онукою ОСОБА_7
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
Частиною другою статті 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши існування між сторонами спору щодо участі баби та діда у вихованні онуки, що підтверджується зверненням ОСОБА_1, ОСОБА_2 до суду з цим позовом та запереченням ОСОБА_4 проти його задоволення, що свідчить про наявність таких перешкод, дійшли висновку про те, що право позивачів на участь у вихованні та спілкуванні з онукою гарантується законодавством України, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд першої інстанції у порушення зазначених норм закону, вирішив спір за відсутності відповідного письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору та без визначення умов проживання дитини та позивачів, а тому з висновками про спосіб та порядок участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні неповнолітньої онуки ОСОБА_7 погодитись неможливо.
Відповідно до підпункту третього частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко
В. І. Крат
В. М. Коротун
В. П. Курило