24 квітня 2019 року м. Київ
Справа № 22-ц/824/4831/2019 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Матійчук Г.О.
Унікальний №757/12497/15-ц Доповідач - Гаращенко Д.Р.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Борисової О.В.
при секретарі Гавриленко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нефедової Олександри Сергіївни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нефедової О.С. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
Просила витребувати з Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві матеріали виконавчого провадження ВП №52246080; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нефедової О.С. від 06 червня 2017 року про накладання штрафу у розмірі 1 700,00 грн.
В обґрунтування скарги посилалась на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року визначено спосіб участі батька - ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено зустрічі кожної суботи місяці з 09-00 до 12-00 год., кожної неділі місяці з 16-00 до 18-00 год. у присутності матері дитини - ОСОБА_1
Виконавчий лист по справі перебуває на виконанні у державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) Нефедової О.С.
07 червня 2017 року державним виконавцем Нефедовою О.С. було винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 1 700,00 грн. за невиконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2015 року.
Боржник наголошувала, що такі дії державного виконавця є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ОСОБА_3 ухиляється від належного виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітнього сина, не спілкується з ним, не піклується про стан його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не проявляє батьківської турботи та піклування та не надає йому належного матеріального утримання.
ОСОБА_3 сплачує аліменти у розмірі 340-370 грн. на місяць, але вказані грошові кошти не можуть забезпечити в повній мірі всі потреби дитини для належного розвитку, на сьогоднішній день, вихованням та забезпеченням сина, вона займається самостійно.
ОСОБА_1 неодноразово повідомляла державного виконавця та ОСОБА_3, про існуючу можливість практичного виконання порад лікарів за для поліпшення стану здоров'я дитини, проживання сина у вихідні дні за межами міста.
Факт відсутності у ОСОБА_3 будь-яких перепон у спілкуванні з дитиною був неодноразово зафіксований державним виконавцем Нефедовою О.С.
Наголошувала на складанні оскаржуваної постанови у вихідний день, в той час як у попередні вихідні вона разом з дитиною весь час перебувала вдома.
Зустрічі батька з сином носять нерегулярний характер, відбуваються не за встановленим графіком, а за бажанням останнього. В разі відсутності матері з дитиною за місцем реєстрації в момент таких відвідин ОСОБА_3 одразу звертається зі скаргою до державного виконавця.
Державний виконавець упереджено ставиться до неї, не враховуючи всі обставини виконавчого провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року в задоволенні скарги було відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1, 23 жовтня 2018 року, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та задовольнити скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог, посилалась на те, що представником ОСОБА_1 неодноразово подавались клопотання про витребування з Деснянського ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві матеріалів виконавчого провадження для дослідження матеріалів, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова. Судом було направлено ряд запитів про витребування матеріалів виконавчого провадження, однак вимоги суду були залишені без виконання.
Оскаржувана ухвала була винесена без дослідження доказів та надання їм належної правової оцінки щодо законності та обґрунтованості винесення оскаржуваної постанови.
Судом першої інстанції було залишено поза увагою факт відсутності в рішенні Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року визначеності місця зустрічі сина з батьком, саме за місцем проживання ОСОБА_1 та відсутності доказів невиконання судового рішення без поважних причин.
29 березня 2019 року ОСОБА_3 направив до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Учасники процесу повідомлялись судом належним чином про дату, час, і місце розгляду справи по суті, причини своєї неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у Деснянському ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження ВП №52246080 відкрите на підставі виконавчого листа №757/12497/15-ц виданого 17 грудня 2015 року Печерським районним судом м. Києва щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 у вихованні сина, встановлення зустрічей кожної суботи місяця з 09 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., кожної неділі місяця з 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у присутності матері дитини.
07 червня 2017 року державним виконавцем Нефедовою О.С. було винесено постанову про накладення штрафу на боржника (ОСОБА_1.) в розмірі 1 700,00 грн. за невиконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2015 року.
Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця були правомірними та вчиненні з дотриманням вимог закону.
Колегія суддів вважає, що прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За правилом ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", згідно з ч.1 ст.74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас, ч.2 ст.74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року в справі №921/16/14-г/15.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно розглянув скаргу ОСОБА_1 по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі за скаргою ОСОБА_1
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів не вбачає підстав та необхідності у витребувані матеріалів виконавчого провадження №52246080.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 377, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року скасувати.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нефедової ОлександриСергіївни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25 квітня 2019 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
О.В. Борисова