Справа № 160/11/19
Провадження № 2/160/53/19
16 квітня 2019 року смт. Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,
за участю: секретаря - Гупалик А.С.,
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Київського національного торговельно-економічного університету до ОСОБА_1 про вішкодування збитків (витрат за навчання),
04 січня 2019 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (витрат за навчання).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказом Київського національного торговельно-економічного університету (далі - КНТЕУ) № 3513 від 15.11.2012 ОСОБА_1 зарахована до аспірантури університету за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами, без відриву від виробництва за державним замовленням.
15.11.2012 між КНТЕУ та ОСОБА_1 укладено угоду № 109/12 аз від 15.11.2012 про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення.
Термін навчання аспіранта ОСОБА_1 згідно з угодою складав з 15.11.2012 по 15.11.2016.
На засіданні Вченої ради КНТЕУ від 28 лютого 2013 року було затверджено тему дисертаційної роботи аспіранта ОСОБА_1
Аспірант ОСОБА_1 виконала індивідуальний план роботи за 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 навчальні роки.
Однак, в квітні 2016 року на засіданнях кафедри та факультету встановлено невиконання нею індивідуального плану роботи за 2015/2016 навчальний рік. На засіданні встановлено, що дисертаційну роботу ОСОБА_1 ні науковому керівнику, ні на кафедру не представила.
В результаті наказом КНТЕУ № 1301 від 29.04.2016 її було відраховано з аспірантури університету з 28.04.2016 за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин.
КНТЕУ свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконав відповідно до умов угоди, однак ОСОБА_1 належним чином не виконала покладені на неї угодою обов'язки. За таких обставин вона повинна відшкодувати понесені університетом витрати - державні кошти, що були затрачені на її навчання.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського національного торговельно-економічного університету в дохід держави витрати за навчання в аспірантурі КНТЕУ за період з 01.11.2014 по 29.10.2015 на загальну суму 31635, 59 грн. та 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.
12.03.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким вона підтверджує, що між нею та КНТЕУ 15.11.2012 року була укладена угода №109/12аз про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення за заочною формою навчання (без відриву від виробництва) - без виплати їй стипендії. Термін навчання за угодою складав чотири роки (з 15.11.2012 по 15.11.2016).
18 квітня 2016 року (четвертий рік навчання) на засідання кафедри нею був наданий звіт про виконання індивідуального плану роботи аспіранта. Однак, рецензент ОСОБА_2 несподівано проінформувала про 50% готовності її дисертаційної роботи, що й стало причиною її раптового відрахування з навчання.
Зважаючи на той факт, що 50% готовності дисертаційної роботи досягається не на останньому курсі аспірантури, а усі три попередніх роки вона з успіхом виконувала навчальний план, вважає, що відрахування відбулося не в законний спосіб та без належних на те підстав.
Звертає увагу на невідповідність документів КНТЕУ щодо її відрахування, зокрема, у протоколах №8 від 21.04.2016 року та № 22 від 18.04.2016 року вказано, що вона аспірантка III року заочної форми навчання, а у постанові Вченої ради від 28.04.2016 року (протокол №10, п.12) та наказі про відрахування від 29.04.2016р. №1301 зазначено, що вона є аспіранткою IV року заочної форми навчання на умовах бюджетного фінансування.
Крім того, вважає, що її відрахування відбулося без попередження й не дало їй можливості пояснити складну ситуацію у родині, що склалася на той час, та надати відповідні докази та взяти перерву для необхідного доопрацювання розділів її роботи.
Таке несподіване й термінове відрахування порушило її права, передбачені пп. 6.14.19 п.6 Правил внутрішнього розпорядку КНТЕУ, де зазначено, що студенти мають право на академічну відпустку або перерву в навчанні із збереженням окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання.
Крім того, таке відрахування не підпадає під дію п.4.1. Угоди №109/12 аз від 15.11.2012 року про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення, на яке посилається позивач, де передбачено відшкодування вартості навчання у разі відрахування за грубе порушення перелічених нормативних актів, а не зумовлене об'єктивними причинами неможливості подальшого її навчання на той час.
Щодо розрахунку суми на її навчання, то позивач наводить загальну суму витрат 31635,59 грн., пов'язаних з її навчанням. Однак, крім вказаної суми, будь-якого належного розрахунку цієї суми не наведено (з чого саме була отримана зазначена сума, формули розрахунку, належність сум витрат по навчальним рокам (2012, 2013, 2014, 2015).
Як на підставу стягнення суми на навчання, КНТЕУ посилається на акт ревізії фінансово-господарської діяльності КНТЕУ від 26.07.2017р. №03/21/8, складений Державною аудиторською службою України, що не може бути належним доказом у справі, оскільки в акті ревізії (сторінка 44) йдеться виключно про відшкодування сум виплаченої стипендії аспірантам, які навчалися за державним замовленням з відривом від виробництва (отримували стипендію), та були відраховані за невиконання індивідуального плану без поважних причин.
Постанова КМУ України №309 від 01.03.1999 року, на яку посилається позивач, та ґрунтує свої вимоги про стягнення суми за навчання, а саме п.22 вказаної постанови, втратила чинність з 01.01.2019 року на підставі постанови КМУ №261 від 23.03.2016 року.
Пунктом 10 діючої постанови КМУ №261 від 23.03.2016 року визначено, що особа, яка раніше навчалася в аспірантурі (ад'юнктурі) чи докторантурі за державним замовленням і не захистилася або була відрахована з неї достроково, має право на повторний вступ до аспірантури (ад'юнктури) чи докторантури за державним замовленням лише за умови відшкодування коштів, витрачених на її підготовку, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
Тобто, відшкодування коштів на навчання обов'язкове лише за умови повторного вступу до аспірантури за державним замовленням.
Крім того, в порушення умов угоди та діючого законодавства України, КНТЕУ не надсилало їй будь-яку претензію або лист-вимогу про відшкодування вартості навчання (як то було здійснено щодо повернення сум виплачених аспірантам стипендій - що зазначає Держаудитслужба у своєму акті), що позбавило її можливості оскаржувати такі дії позивача.
Просить відмовити в задоволенні позовних вимог КНТЕУ у повному обсязі.
25.03.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій КНТЕУ зазначає, що з відзивом не погоджується з наступних підстав.
Відповідач не називає та не підтверджує наявність поважних причин, передбачених законодавством України, що призвели до невиконання індивідуального плану роботи аспіранта. Таких доказів вона університету також не надала та не повідомила.
Аспірантка ОСОБА_1 дійсно виконала індивідуальний план за 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 навчальні роки, що підтверджується витягами з протоколів засідань Вченої ради факультету
Однак, в квітні 2016 року на засіданнях кафедри та факультету встановлено невиконання аспірантом ОСОБА_1 індивідуального плану роботи за 2015/2016 навчальний рік.
ОСОБА_1 фактично дисертаційна робота не подана та не захищена, тим самим вона не виконала індивідуальний план роботи над дисертацією, чим порушила вимоги підп. 4,6,7 п. 16 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 309 від 01.03.1999.
ОСОБА_1 була ознайомлена з вимогами про відшкодування університету витрат, пов'язаних із навчанням, у разі неналежного виконання зобов'язань за договором та прийняла їх, про що свідчить особистий підпис відповідача на укладеній угоді.
Нарахування витрат за навчання в аспірантурі ОСОБА_1 здійснювалось відповідно до ОСОБА_3 розрахунку орієнтовної середньої вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №346.
Зазначені та понесені позивачем витрати відносяться до поточних видатків (витрат) загального фонду державного бюджету. КНТЕУ в розумінні статті 2 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету. Отже, витрати за навчання в аспірантурі КНТЕУ внаслідок порушення, зокрема, умов угоди підлягають поверненню до загального фонду державного бюджету через зазначені у позові (казначейські) рахунки університету.
Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
02.04.2019 року до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому ОСОБА_1, крім доводів, вказаних у відзиві, зазначає, що причиною її відрахування, на її погляд, стала розмова з науковим керівником її дисертаційної роботи д.е.н., проф. ОСОБА_3 напередодні, а не невиконання нею індивідуального плану роботи.
Наголошує, що постанова КМУ України №309 від 01.03.1999 року, яка є єдиним обґрунтуванням вимог позивача, втратила чинність з 01.01.2019 року, на підставі постанови КМУ №261 від 23.03.2016 року, яка передбачає обов'язкове відшкодування коштів на навчання лише за умови повторного вступу до аспірантури за державним замовленням.
Зазначає, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативио-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем надано додаткові пояснення у справі, у яких позивач підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Крім того, зазначив, що позивач не погоджується з твердженням відповідача щодо неможливості застосування постанови Кабінету Міністрів України №309 від 01.03.1999 року, виходячи з наступного. Постанова Кабінету Міністрів України №309 від 01.03.1999 року на момент укладення угоди №109/12 аз від 15.11.2012 була чинною, отже застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, під час дії якого настала або мала місце подія.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову із підстав, зазначених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Крім того, пояснила, що дисертаційна робота нею була подана, інакше яким чином можна було встановити рецензентом відсоток її готовності, робота потребувала деякого доопрацювання, у зв'язку з чим вона і просила надати їй перерву у навчанні для того, щоб її завершити, таке її клопотання не було задоволено. Зазначила, що не має зауважень до розрахунку, наданого позивачем, що долучений до відповіді на відзив, суми витрат на її навчання не оспорює.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до положень ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що наказом КНТЕУ № 3513 від 15.11.2012 ОСОБА_1 зарахована до аспірантури університету за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами, без відриву від виробництва за державним замовленням (а.с. 15-17).
15.11.2012 року між Київським національним торговельно-економічним університетом в особі ректора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено угоду № 109/12 аз від 15.11.2012 про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення. Термін навчання аспіранта ОСОБА_1 згідно з угодою складав з 15.11.2012 по 15.11.2016 (а.с. 19, 20).
На засіданні Вченої ради КНТЕУ від 28 березня 2013 року було затверджено тему дисертаційної роботи аспіранта ОСОБА_1 (а.с.21).
Аспірант ОСОБА_1 виконала індивідуальний план роботи за 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 навчальні роки, що підтверджується витягами з протоколів засідань Вченої ради факультету (а.с 22-30).
Однак, в квітні 2016 року на засіданні Вченої ради кафедри та факультету встановлено невиконання аспірантом ОСОБА_1 індивідуального плану роботи за 2015/2016 навчальний рік, що підтверджується відповідними витягами з протоколів засідань. На засіданні кафедри встановлено низький рівень підготовки дисертаційної роботи, необхідність грунтовного доопрацювання 1,2 розділів, фактичної відсутності 3 розділу, у зв'язку з чим ухвалено вважати індивідуальний план роботи за 2015/2016 навчальний рік невиконаним (а.с. 31-35).
Наказом КНТЕУ № 1301 від 29.04.2016 ОСОБА_1, аспірант четвертого року заочної форми навчання, відрахована з аспірантури університету з 28.04.2016 за невиконання індивідуального плану роботи (а.с. 36-39).
Статтями 76-81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнала, що її дисертаційна робота станом на квітень 2016 року потребувала дооопрацювання, у зв'язку з чим вона і просила надати їй перерву у навчанні для завершення роботи, однак їй було відмовлено у задоволенні даного клопотання. Доказів поважності причин невиконання індивідуального плану роботи нею суду не представлено.
Відрахування з аспірантури не оспорювалось ОСОБА_1 одразу після такого відрахування, наказ про відрахування є чинним та не був предметом оскарження в судовому порядку, а тому доводи відповідача щодо її неправомірного відрахування не можуть бути взяті до уваги судом.
Окрім того, відповідачем не представлено суду доказів поважності
Відповідач не оспорює розрахунків витрат за навчання, наданих позивачем в ході судового розгляду та долучених до відповіді на відзив.
ОСОБА_1 була ознайомлена з вимогами про відшкодування університету витрат, пов'язаних із навчанням, у разі неналежного виконання зобов'язань за договором та прийняла їх, про що свідчить особистий підпис відповідача на укладеній угоді.
Щодо посилання відповідача на те, що на дату подання позовної заяви - 04 січня 2019 року, постанова КМУ №309 від 01.03.1999 року, яка є єдиним обґрунтуванням вимог позивача, втратила чинність з 01.01.2019 року, на підставі постанови КМУ №261 від 23.03.2016 року, а пунктом 10 діючої на час судового розгляду постанови визначено, що відшкодування коштів за навчання обов'язкове лише за умови повторного вступу її до аспірантури за державним замовленням, отже, згідно зі ст. 58 Конституції України щодо юридичної відповідальності застосуванню підлягає новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення, то суд приходить до наступного висновку.
В даному випадку між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання укладеного цивільно-правового договору. Йдеться про виконання зобов'язань, визначених умовами договору, а не про відповідальність за вчинене правопорушення в розумінні ст. 58 Конституції України, на яку посилається відповідач. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, позивач на законних підставах керується постановою Кабінету Міністрів України №309 від 01.03.1999 року, оскільки на момент укладення угоди №109/12 аз від 15.11.2012 така постанова була чинною.
Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 309 від 01.03.1999, підп.4,6,7 п.16 якого передбачено, що аспіранти і докторанти зобов'язані: виконувати індивідуальний план роботи над дисертацією. Індивідуальний план роботи аспіранта передбачає складання кандидатських іспитів із спеціальності, іноземної мови та філософії, а у разі необхідності - додаткового іспиту, визначеного рішенням спеціалізованої вченої ради закладу, установи, де передбачається захист дисертації, і заліків з дисциплін, визначених рішенням вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням профілю підготовки, а також педагогічна практика; у встановлений термін захистити дисертацію або подати її спеціалізованій вченій раді; дотримуватися статуту і правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи.
Пунктом 22 вказаного Положення встановлено, що аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин.
Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.
Також п. 4.1 угоди, укладеної між сторонами, передбачено, що аспірант може бути відрахований за грубе порушення статуту, Правил внутрішнього розпорядку університету, Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, невиконання наказів ректора, вчинення протиправних дій, а також невиконання індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин, передбачених законодавством України з наступним відшкодуванням вартості навчання.
Пунктом 3.6 угоди встановлено, що у разі відрахування з причин, передбачених п. 4.1 угоди, ОСОБА_1 зобов'язана відшкодовувати університету вартість навчання в аспірантурі відповідно до п. 22 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів та згідно з розрахунком університету.
З наведеного вбачається порушення ОСОБА_1 умов угоди, укладеної з університетом про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення, Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів (постанова Кабінету міністрів України № 309 від 01.03.1999).
На навчання ОСОБА_1 в аспірантурі за період з 15.11.2012 по 28.04.2016 університетом згідно з розрахунком понесені такі витрати: оплата праці (код економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2110) - 19960,83 грн., нарахування на оплату праці (КЕКВ 2120) - 7245,78 грн., загальноуніверситетські витрати (КЕКВ 2200, 3110, 3120, 3130) - 4428,98 грн., всього на загальну суму - 31635,59 грн. (а.с.114-117), тому вказані витрати підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача.
Оскільки позов КНТЕУ задоволено повністю, тому витрати по сплаті судового збору, що понесені позивачем, в сумі 1762 грн. відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 610, 611 ЦК України, Положенням про підготовку науково - педагогічних і наукових працівників затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Київського національного торговельно-економічного університету (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Кіото, 19, код ЄДРПОУ 01566117, р/р 31252296116398, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, код банку 820172) в дохід держави витрати за навчання в аспірантурі КНТЕУ в розмірі 31 635 (тридцять одна тисяча шістсот тридцять п'ять) грн. 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Київського національного торговельно-економічного університету (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Кіото, 19, код ЄДРПОУ 01566117, р/р 31252296116398, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, код банку 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба