Справа № 127/5019/19
Провадження 2/127/690/19
24 квітня 2019 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1
розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житлом,
ОСОБА_2 мотивувала позов тим, що є власником квартири АДРЕСА_1.
ЇЇ син - відповідач ОСОБА_3 з 01.04.1980 року був зареєстрований у квартирі, однак з 1999 року по даний час у квартирі не проживає, навіть не з'являється, особистих речей відповідача у квартирі немає, витрат по утриманню житла він не несе.
Реєстрація відповідача в квартирі перешкоджає ОСОБА_2 володіти, користуватись та розпоряджатись належною їй власністю, тому вона просила визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житлом - квартирою № 40 в будинку № 51 по проспекту Юності в м. Вінниці.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримала, просила його задоволити. Пояснила, що на підставі свідоцтва про право на власності на житло від 25.12.1997 року, договорів дарування, посвідчених нотаріально 19.04.1999 року та 05.08.1999 року, вона є одноосібною власницею квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 - її син. З 01.04.1980 року він був зареєстрований у даній квартирі, однак, з 1999 року по даний час у ній не проживає, не приходить, особистих речей відповідача у квартирі немає, витрат по утриманню квартири він не несе. Реєстрація сина в її квартирі є перешкодою для надання житлової субсидії. Зауважила, що вона є пенсіонером, людиною з інвалідністю 3 групи. Розмір її пенсії - 2500 грн. Оскільки субсидію не змогла оформити, то за квартиру в місяць сплачує 2000 грн. У відповідача є інше постійне житло, вона не чинила йому перешкод в користуванні цією квартирою. Судові витрати просила залишити за нею.
Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений шляхом направлення повістки за адресою реєстрації місця проживання, відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача та ухвалити відповідно до ст. 280-282 ЦПК України заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2, знайомі близько 40 років. Син позивача - ОСОБА_3 в належній матері квартирі не проживає більш ніж 20 років, не приходить до неї. Мати не перешкоджала синові проживати у квартирі за місцем реєстрації, спорів щодо користування квартирою між ними не було.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення від 25.12.1997 року № 1351, нотаріально посвідчених договорів дарування часток квартири від 19.04.1999 року, від 05.08.1999 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є одноосібною власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Особовий рахунок № 7093439 оформлений на ОСОБА_2 (а.с. 5). У квартирі, крім ОСОБА_2, з 01.04.1980 року зареєстрований її син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не проживає в квартирі з 1999 року, що підтверджено відповідним актом (а.с. 6), а також показаннями свідка ОСОБА_4
Згідно ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач був зареєстрований в квартирі за згодою власників, як член сім'ї. Однак, з 1999 року ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає, речей його у квартирі немає, витрат по утриманню житла він не несе, договір щодо права користування житлом між власником житла - позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 не укладався. Суд вважає, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, втратив право користування житлом, тому його слід визнати таким на підставі ст. 405 ЦК України.
Згідно статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.
Судові витрати за клопотанням позивача слід залишити за нею.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 391, 405, 406 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
позов задоволити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, таким, що втратив право користування житлом - квартирою № 40 в будинку № 51 по просп. Юності в м. Вінниці, яка належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2.
Рішення суду є підставою для зняття ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).
Повне судове рішення складене 26.04.2019 року.
Суддя: