25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 363/1689/17
провадження № 61-5473 св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромакс»,
представник позивача - адвокат ПетросянАртур Самвелович,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Петросяна Артура Самвеловича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромакс», на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року в складі судді Баличевої М. Б. та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2017 року в складі колегії суддів Журби С. О., Коцюрби О. П., Сержанюка А. С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ТОВ «Комплекс Агромакс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування 1349,41 грн шкоди, завданої нестачею продукції.
В обґрунтування позову товариство зазначало, що ОСОБА_5 працював водієм автофургону та рефрижератора «DAF» автоколони № 2 відділу експлуатації транспорту АТП філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромакс», а також за суміщенням виконував додаткові обов'язки експедитора.
У період з 03 травня по 20 травня 2016 року відповідач здійснював приймання, доставку та передачу контрагентам продукції.
Відповідно до актів прийому-передачі та актів про розбіжності виявлена нестача продукції на суму 1349,41 грн, яку ОСОБА_5 не погоджується відшкодувати товариству.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності протиправної поведінки відповідача або його винних дій/бездіяльності, що призвели до нестачі продукції, а також причинно-наслідкового зв'язку між такими його винними діями/бездіяльністю та спричиненою шкодою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Комплекс Агромакс» відхилено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
03 січня 2018 року адвокат Петросян А. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2018 року зазначену скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, для сплати судового збору.
На виконання вказаної ухвали адвокат ПетросянА. С. подав до Верховного Суду документ на підтвердження сплати судового збору та усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник товариства зазначає, що наявні всі умови для стягнення з відповідача шкоди, завданої нестачею продукції, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на обставинах справи та прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Просив касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що наказом від 15 серпня 2008 року № 184 КА/к-п ОСОБА_5 прийнятий на роботу в ТОВ «Комплекс Агромакс» на посаду водія автомобіля-самоскида «ЗІЛ» «ММЗ 555», д.н.з. НОМЕР_3 автоколони № 4 автотранспортного парку Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромакс».
01 жовтня 2015 року між ТОВ «Комплекс Агромакс» і ОСОБА_5 укладені договори № 511-В та № 511-Е про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно яких ОСОБА_5 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввіреного йому автомобіля та матеріальних цінностей.
Наказом від 23 березня 2016 року № 117 КА/к-п-д ОСОБА_5 переведений на посаду водія автофургону та рефрижератора «DAF» «FT CF 85.410 Е», д.н.з. НОМЕР_2 автоколони № 2 відділу експлуатації транспорту АТП Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромакс», а також за суміщенням йому доручено виконання обов'язків експедитора.
Наказом від 24 травня 2016 року № 521 КА/к-з ОСОБА_5 звільнений з посади за власним бажанням.
Згідно з пунктом 3 Договорів про повну індивідуальну відповідальність від 01 жовтня 2015 року № 511-В і № 511-Е в разі незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 4 цих договорів передбачено, що працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.
Відповідно до наказів від 10 травня 2017 року № Н-14462 і від 20 травня 2017 року № Н-14463 при доставці продукції водієм ОСОБА_5 з 03 травня по 20 травня 2016 року виявлена нестача продукції на суму 1349,41 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Згідно з частиною першою статті 134 КЗпП України працівники несуть повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у тому числі у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання.
Відповідно до частини першої статті 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей з вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
Частиною другою статті 130 КЗпП України передбачено, що умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: пряма дійсна шкода, протиправна поведінка працівника, вина в діях чи бездіяльності працівника, прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Під прямою дійсною шкодою слід розуміти, зокрема, втрату підприємством майна внаслідок порушення працівником своїх трудових обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 57 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (абзац другий частини першої, частина друга статті 58 ЦПК України редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій).
Відповідно до частини другої статті 59 ЦПК України в цій редакції обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України в указаній редакції встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Правильним є висновок судів, що відмова ОСОБА_5 ознайомитися з наказами від 10 та 20 травня 2017 року, в яких зазначена сума нестачі продукції, не підтверджує, що незабезпечення збереження ввіреної працівникові продукції відбулося з вини ОСОБА_5 та не свідчить про порушенням працівником своїх трудових об'язків.
З оглдяу на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що позивач не довів обставини, які мають значення для справи та на які товариство посилається як на підставу своїх вимог, а саме не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності протиправної поведінки відповідача або його винних дій/бездіяльності, що призвели до нестачі продукції, а також причинного зв'язку між такими його винними діями/бездіяльністю та спричиненою шкодою.
Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 410 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу адвоката Петросяна АртураСамвеловича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромакс», залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат